Рішення № 134464799, 17.02.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/16895/25

Пр. №2/521/1044/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Сегеди О.М.,

при секретарі Жулего М.І., за участі:

представника позивача Побєдаш Х.М.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 посилаючись на те, що 12 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №3962618, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 4000,00 гривень. 25 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №101577822, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 2500,00 гривень.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 29-11-102, відповідно до яких ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3962618.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №3962618.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 17/12-2021-62, відповідно до яких ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101577822.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №101577822.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитними договорами, позивач просив суд стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором №3962618 від 12 червня 2021 року в розмірі 20914,69 грн., з яких: 2903,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 17731,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 280,00 грн. заборгованість за комісіями. За кредитним договором №101577822 від 25 червня 2021 року в розмірі 11474,65 грн., з яких: 1847,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9377,65 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 250,00 грн. заборгованість за комісіями та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року провадження було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача діючий на підставі довіреності від 06 січня 2025 року в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити, раніше надала відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі в обгрунтування яких заначила, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.

Вказує, що сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач тривалий час продовжував строк кредитування на підставі п. 2.3.2 а) Договору шляхом сплати відповідних сум, а також, що строк кредитування автоматично продовжувався у зв`язку із наявною заборгованістю на підставі п. 2.3.2 б) Договору. Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Відповідно до п. 2.4.2 Договору якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору. Отже, з даних умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням.У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.

Щодо витрат на правову допомогу стверджувала, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

У зв`язку із викладеними обставинами, просила суд позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, раніше надала відзив на позов та додаткові пояснення, в обгрунтування яких зазначила, що ознайомившись з доводами позовної заяви, Відповідач вважає вимоги позову частково безпідставними та необґрунтованими. Загалом за 2 (двома) договорами про споживчий кредит з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 6 844,43 грн., загалом за 2 (двома) договорами про споживчий кредит не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача у загальному розмірі 25 544,91 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. вказує, що відповідач вважає, що заявлена до стягнення вартість правничої допомоги не співмірна з обсягом наданих адвокатом послуг у цій справі, складністю справи та ціною позову, оскільки для ТОВ «Коллект Центр», як фінансової компанії, та АО «Лігал Ассістанс», яке надає правничу допомогу ТОВ «Коллект Центр» з липня 2024 року, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є типовою, складання позову не потребувало проведення адвокатом власних розрахунків та аналізу великого обсягу інформації чи законодавства.

У зв`язку із викладеними у відзиві обставинами та розрахунками, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 в частині стягнення грошових коштів у розмірі 25 544,91 грн.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №3962618, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 4000,00 гривень. 25 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №101577822, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит у сумі 2500,00 гривень.

Встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі, однак остання від виконання своїх зобов`язань ухиляється.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 29-11-102, відповідно до яких ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3962618.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №3962618.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 17/12-2021-62, відповідно до яких ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101577822.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №101577822.

Тобто, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №3962618 від 12 червня 2021 року в розмірі 20914,69 грн., за договором №101577822 від 25 червня 2021 року в розмірі 11474,65 грн.

Згідно з наданими розрахунками, через невиконання зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №3962618 від 12 червня 2021 року в розмірі 20914,69 грн., з яких: 2903,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 17731,69 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 280,00 грн. заборгованість за комісіями. За кредитним договором №101577822 від 25 червня 2021 року в розмірі 11474,65 грн., з яких: 1847,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 9377,65 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прав вимоги; 250,00 грн. заборгованість за комісіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд в Постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 також підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це вольова і правомірна дія, яка безпосередньо спрямована на досягнення правового результату, - на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Для чинності правочину сторонам необхідно дотримуватися загальних і спеціальних вимог.

Серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначених у ст. 203 цього Кодексу в частинах третій та п`ятій визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, що 12 червня 2021 та 25 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної систем було укладено договори №3962618 та №101577822. Укладення договору між сторонами підтверджується матеріалами справи.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем, з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3962618 від 12 червня 2021 року в розмірі 20914,69 грн., за кредитним договором №101577822 від 25 червня 2021 року 11474,65 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

01 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс» було укладено договір №01-07/2024 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а АО «Лігал Ассістанс» приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно витягу з акту про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року сторони погодили надання наступних правових послуг у розмірі 13000 гривень.

У зв`язку з чим суд вважає правильним та доцільним стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (вул. Мечнікова,3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за кредитним договором №3962618 від 12 червня 2021 року у розмірі 20914 (двадцять тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 69 копійок, яка складається: 2903,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 17731,69 заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 280,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (вул. Мечнікова,3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за кредитним договором №101577822 від 25 червня 2021 року у розмірі 11474 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 65копійок, яка складається: 1847,00 - заборгованість за тілом кредиту; 9377,65 заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 250,00 грн. - заборгованість за комісіями.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (вул. Мечнікова,3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (вул. Мечнікова,3, офіс 306, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда