Рішення № 134463905, 26.02.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12189/25

Провадження № 2/643/1031/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Тимош О. М.,

за участю секретаря судового засідання Кизим К. В., Глушка С. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 було розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.06.2016 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №360. Сторони мають дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.03.2024 відповідач виїхала разом із молодшою дитиною ОСОБА_5 з квартири, де раніше проживала з позивачем. Тепер із сином вона мешкає у м. Зміїв Харківської області. ОСОБА_4 залишилася мешкати з батьком, оскільки з батьком у дочки набагато кращі відносини ніж з матір`ю, крім цього, відповідач не працює, матеріально утримувати двох дітей вона не має можливості, та з її слів, фізично не спроможна виховувати двох дітей одночасно. І позивач, і його дочка зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач та син проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 фактично самоусунулась від виховання та утримання дочки. Дочка весь цей час проживає з батьком, у неї є всі необхідні умови для проживання і виховання, дитина повністю знаходиться на матеріальному утриманні позивача та забезпеченні. Доглядом за маленькою дитиною займаються ОСОБА_2 та його мати. Відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Позивач працює у ТОВ «ВЕСТ БРАМА» із робочим місцем у м. Харкові. Позивач систематично отримує заробітну плату та повністю за власні кошти утримує дочку. З довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, форми ОК-7 від 27.02.2025 щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування за відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 вбачається, що за 2024 рік сплачено страхових внесків на суму 51 164,77 грн. Позивач не вживає психоактивні речовини, психічних захворювань не має, веде здоровий спосіб життя, керує автомобілем та возить дитину на заняття з танців, оскільки дочка захоплюється танцювальною діяльністю, до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває. Відповідач не заперечує проти проживання та перебування на вихованні і утриманні з батьком старшої дитини, як не заперечує і сам факт такого проживання, виховання ОСОБА_4 .

Під час остаточного прийняття рішення щодо розірвання шлюбу позивач та відповідач домовились, що батько забирає старшу дитину до себе, несе самостійну відповідальність, здійснює самостійне утримання та приймає самостійні рішення по відношенню до дитини, а мати забирає молодшу дитину до себе, несе самостійну відповідальність, здійснює самостійне утримання та приймає самостійні рішення по відношенню до дитини. 28.01.2025 позивач і відповідач уклали та самостійно посвідчили договір між батьками щодо визначення місця проживання та утримання дітей, відповідно до якого батьки домовились, зокрема, що ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком, перебуваючи на повному його утриманні, у тому числі всі витрати покладаються на батька у повному розмірі.

Питання про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні малолітньої доньки надасть позивачеві в подальшому можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків, а після закінчення воєнного стану возити дитину за кордон на змагання з танців, якими займається донька, без документального оформлення згоди від матері, яка не проживає разом із дитиною, користуючись гарантіями у сфері трудових відносин, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла, тощо. Враховуючи, що відповідач проживає окремо з іншою дитиною в іншому населеному пункті, обстановку в Україні, яка утворилася внаслідок збройної агресії рф, позивачу необхідно мати можливість одноосібно звертатися до державних закладів від імені та в інтересах дитини, мати право на одержання державної допомоги як батька, який самостійно виховує та утримує дитину. Наведені обставини підтверджують, що факт, який просить встановити позивач є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної їх реалізації. ОСОБА_2 не має іншої можливості підтвердити факт самостійного виховання дитини, окрім як звернення із таким позовом до суду.

Ухвалою судді від 25.07.2025 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження, зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок щодо самостійного виховання батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 06.10.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, зазначила, що відповідач хворіє на певні психічні розлади, які з`явилися під час обстрілів, вона не може опікуватися дитиною дочкою. Мати позивача допомагає з вихованням дитини. В школі виникають питання чому саме батько займається дівчинкою, потрібна згода матері. Дочка сторін розуміє стан матері та перебування разом з матір`ю негативно відображається на дитині. Син та дочка не в дуже гарних відносинах. Представник позивача повідомила, що метою встановлення факту є те, щоб до батька було менше питань, соціальні пільги, додаткова відпустка, це не для ТЦК.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, згідно з розпискою від 03.11.2025 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками (а.с.63). 15.09.2025 надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, зазначила, що узгодила з позивачем, щоб син жив з нею, а дочка з позивачем, оскільки їй важко впоратися самій з двома малими дітьми, не заперечує, щоб позивач виховував дочку. Також 24.11.2025 відповідач направила до суду заяву, в якій підтвердила, що бажає щоб дочка проживала у її колишнього чоловіка, зазначила, що хворіє на тривожний розлад, приймає ліки нейролептики та антидепресанти за рецептом лікаря, має проблеми з нервовим станом, що може нанести моральну травму доньці, яка за віком вже розуміє, що відбувається. Позивач надає грошову допомогу на утримання сина, дає можливість спілкуватися з дочкою. Відповідач вказала, що не має претензій до позивача, на її думку для дочки буде краще щоб її виховував батько.

Третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи свого представника у судове засідання не направив, надав до суду пояснення, в яких просив розгляд справи проводити за відсутності представника Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, зазначив, що подання висновку органу опіки та піклування до суду у спорах, пов`язаних із встановленням факту самостійного виховання та утримання дитини не передбачено чинним законодавством, у зв`язку з чим надати висновок щодо розв`язання спору не вбачається можливим, рішення просив прийняти на розсуд суду в якнайкращих інтересах дитини.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.01.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладений 11.06.2016 у Харківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, актовий запис №360 (а.с.17).

Сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.2017 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с.13), та малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.01.2023 Могилів-Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.24).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6330-5003541687 від 29.11.2024 та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6330-5003617565 від 25.02.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12, а.с.15).

28.01.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Батьки) уклали договір між батьками щодо визначення місця проживання та утримання дітей, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алієвою М. І. та зареєстрований в реєстрі за №141, згідно з яким батьки домовились, що син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде проживати разом з матір`ю за місцем її фактичного проживання, у тому числі за кордоном України на території інших держав, перебуваючи на повному її утриманні, у тому числі всі додаткові витрати на розвиток, дозвілля, відпочинок, організацію та проведення святкувань дитини покладаються у повному розмірі на матір з моменту підписання цього договору та до досягнення дитиною повноліття. Сторони також домовилися, що донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде проживати разом з батьком за місцем його фактичного проживання, у тому числі за кордоном України на території інших держав, перебуваючи на повному його утриманні, у тому числі всі додаткові витрати на розвиток, дозвілля, відпочинок, організацію та проведення святкувань дитини покладаються у повному розмірі на батька з моменту підписання цього договору та до досягнення дитиною повноліття (а.с.16).

Згідно із зазначеним договором передбачено обов`язки батьків, зокрема піклуватися про здоров`я дітей, брати участь у вихованні дітей, забезпечити дітям достатній рівень освіти, брати участь у вихованні та духовному розвитку дітей тощо (розділ 3 Договору).

Згідно з довідкою, наданою директором ТОВ «ВЕСТ БРАМА» О. Тарасюк за вих.№3276 від 26.03.2025 ОСОБА_2 працює у ТОВ «ВЕСТ БРАМА» з 03.03.2025 (наказ про прийом на роботу №11-к/т від 28.02.2025) на посаді «представник торговельний відділу продажу мастильних матеріалів для комерційної техніки» з режимом роботи з 9.00 до 18.00 по теперішній час (а.с.18).

Суду надано відповідь на звернення представника позивача ОСОБА_1 щодо складання акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №04-22/745/25 від 07.04.2025, відповідно до якої обстеження умов проживання дитини буде проведено після отримання Службою у справах дітей по Салтівському району ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.19).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 за формою ОК-7 останній у 2024 році отримував дохід та сплатив страхових внесків на суму 51 164,77 грн (а.с.20).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 23.07.2025 ОСОБА_2 є особою, стосовно якої відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні (а.с.21).

Відповідачкою суду надано копію рецепта лікаря ОСОБА_6 із призначеннями ОСОБА_7 25.10.2024 та інструкцію для медичного застосування лікарського засобу «Есциталопрам - Тева», які суд до уваги не бере, як такі, що є неналежними, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК України).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Ч. 6, ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 1- ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Ст. 154 СК України встановлено право батьків по захисту дитини.

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина (ч. 1).

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ч. 2).

Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (ч. 3).

Відповідно до положень ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Саме на підставі зазначених норм Сімейного Кодексу України між сторонами було укладено та нотаріально посвідчено договір між батьками щодо визначення проживання та утримання дітей, в якому сторони домовилися про місце проживання дітей та щодо здійснення прав та обов`язків батьків щодо виховання дітей. Сторони погодили, що їх дочка ОСОБА_4 буде проживати разом з батьком, який взяв на себе обов`язок щодо утримання дочки, аналогічні зобов`язання взяла на себе відповідач щодо їх сина ОСОБА_5 , що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо місця проживання та утримання їх дітей.

Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Нормами чинного цивільного законодавства, зокрема главою 4 підрозділу 1 розділу 2 Цивільного Кодексу України, визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою (ст. 31 ЦК України), а фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою (ст. 32 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Позивач зазначає метою встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільки одним з батьків, після воєнного стану вивозити дитину за кордон на змагання без документального оформлення згоди від матері, користуватися гарантіями у сфері трудових відносин, реалізовувати право одинокого батька на першочергове отримання житла тощо.

Аналізуючи мету встановлення факту та норми СК України щодо обов`язків батьків по вирішенню питань щодо виховання та утримання їх малолітньої дитини, суд вважає мету, зазначену позивачем для встановлення факту, неспроможною. У малолітніх дітей сторін є як батько, так і мати. Відомостей щодо матері дитини, відповідача по справі, які б свідчили про її нездатність виконувати батьківські обов`язки по вихованню та утриманню дитини або що спілкування дитини з матір`ю (відповідачем по справі) перешкоджатиме нормальному вихованню дитини, суду не надано. Зокрема, відсутні відомості щодо недієздатності/обмеженої дієздатності, наявності інвалідності, позбавлення батьківських прав тощо, що б вплинуло на здатність матері дитини приймати участь у вихованні та утриманні її малолітньої дитини. Також суду не надано доказів на підтвердження негативного впливу матері на дитину. Перебування на утриманні та вихованні відповідачки сина сторін по справі ОСОБА_5 також підтверджує спроможність її виконувати батьківські обов`язки. Позивач визнає та погоджується, що син перебуває на утриманні матері та проживає разом з нею.

Посилання представника позивача на нібито наявність психічних розладів у відповідача, які б перешкоджали їй виконували батьківські обов`язки щодо утримання та виховання дітей, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені. Надані копія рецепту та інструкція до лікарського препарату не доводять утримання та виховання дочки сторін самостійно батьком.

Сторони вирішили питання щодо виховання та утримання дітей у добровільному порядку, уклавши нотаріальний договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, та, у разі ухилення від виконання обов`язків одного з батьків, мають можливість покласти на нього відповідальність, передбачену законом.

В жодному разі за наявності у дитини обох працездатних батьків обов`язок щодо виховання та утримання дитини не може бути покладено на державу (отримання соціальної пільги, державної допомоги тощо, на що серед посилається позивач у своїй заяві як на мету встановлення факту), встановлення такого факту не надасть йому статусу «одинокого батька», оскільки у дитини є матір.

Саме по собі визнання позову відповідачем не може бути достатньою підставою для задоволення позову про самостійне виховання та утримання дитини батьком.

Доказів на підтвердження позовних вимог позивачем суду не надано.

Розірвання шлюбу між сторонами та визначення місця проживання дитини з батьком відповідно до договору між батьками не свідчить про самостійне виховання та утримання дитини.

Суд не приймає визнання позову відповідачем, як таке що суперечить закону та порушує права та інтереси малолітньої дитини (ч. 4 ст. 206 ЦПК України), оскільки тим самим відповідачка фактично підтверджує, що відмовляється від виконання своїх прав та обов`язків щодо малолітньох дочки, що очевидно суперечить інтересам дитини, для якої важливо зростати, отримуючи увагу та турботу як батька, так і матері. Саме в інтересах дитини, з урахуванням згоди матері на самостійне виховання та утримання її дитини лише батьком, щоб мати приділяла час вихованню дитини, турбувалася про її здоров`я, освіту, розвиток.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При вирішення справи судом враховуються висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд вважає за потрібне звернути увагу, що проживання батьків окремо, визначення місця проживання дитини з батьком не можуть розцінюватися як самостійне виховання батьком дитини та бути підставою для відстрочки від мобілізації заявника відповідно до статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (постанова Верховного Суду від 09.12.2025 по справі №307/4851/22).

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

За таких обставин, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини та вважає вимогу позивача такою, що не відповідає інтересам дитини, та є недоведеною.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України та оскільки у позові відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 2,5, 12,13,76-82, 89, 141, 259,263-265, 273, 354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місце знаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Суддя О. М. Тимош