Ухвала суду № 134463216, 28.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4023/26

Провадження № 1-кс/638/572/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисниці - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070000235 від 26.02.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України

у с т а н о в и в:

02 березня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070000235 від 26.02.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Клопотання обгрунтовано тим, що У провадженні слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12026221070000235 від 26.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, що спричинило загибель людини.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 № 360 ОСОБА_4 призначено на посаду оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з положеннями ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, дорожити бойовою славою своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця.

Положеннями ст. ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби ЗС України передбачено, що військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право носити, зберігати та застосовувати зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо застосування інших заходів є неможливим. Також, застосуванню зброї, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.

Військовослужбовці мають право застосовувати зброю: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами і засобами захистити їх у даній ситуації не можливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти; для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями; для звільнення цих об`єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов`язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Незважаючи на викладене, 25.02.2026 під час виконання обов?язків військової служби в зоні проведення активних бойових дій ОСОБА_4 перебував у тимчасовому місці дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

25.02.2026 приблизно о 22 годині, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, ОСОБА_4 знаходився в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7 , в якій фактично мешкає останній, де у ОСОБА_4 із особистих раптово виниклих неприязних відносин, виник прямий умисел на знищення, шляхом підпалу, чужого майна, належного ОСОБА_7 .

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, та свідомо припускаючи їх настання, перебуваючи в дальній кімнаті квартири, скориставшись тим, що власник квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який перебував в квартирі в якості гостя, перебувають в іншій кімнаті, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою запальнички, яку мав при собі, умисно підпалив ганчірку, яка знаходилась в приміщенні кімнати. Внаслідок зазначених навмисних дій ОСОБА_4 сталося загорання речей та меблів в кімнаті, що спричинило матеріальну шкоду та смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/48-Ізт/26 від 26.02.2026 причиною смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , явилась токсична дія оксиду вуглецю.

26.02.2026 о 17 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

26.02.2026 о 18 годині 08 хвилин складено протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 27.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку на утримання не має, не є особою з інвалідністю, у званні солдата, перебуваючого на посаді: оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами огляду місця подій, протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту підозрюваного, протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного, лікарським свідоцтвом про смерть, речовими доказами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчим зібрано достатньо доказів, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_4 , враховано тяжкість покарання, вік підозрюваного.

Крім цього підозрюваний ОСОБА_4 може фізично або психологічно незаконно впливати на учасників та свідків у кримінальному провадженні, тим самим примусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щоб уникнути покарання.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

Також просив суд врахувати те, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні 24.02.2022 з 05 години 30 хвилин введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Отже, ОСОБА_4 , будучи професійним військовим військової частини НОМЕР_1 має фізичну, психологічну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами, може впливати на свідків вчиненого злочину, та в умовах військового стану продовжувати злочинну діяльність та вчинювати інші кримінальні правопорушення усвідомлюючи невідворотність покарання.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Прокурор вказує на те, що наразі виникає необхідність у проведенні подальших слідчих дій по даному кримінальному провадженню, тому вплив підозрюваного ОСОБА_4 може зашкодити проведенню всебічного, повного та об`єктивного досудового розслідування.

Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 10 років. Стан його здоров`я та вік не перешкоджає обранню запобіжного заходу - тримання під вартою.

На даний час існує ряд ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є підставою, на думку органу досудового розслідування для застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням бойових завдань з відсічі збройної агресії рф, військова частина, в якаій проходить службу ОСОБА_4 , в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх побратимів здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам відмовитись від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати, на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

Відтак у органу досудового розслідування є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, обґрунтовані, що свідчить про неможливість їх запобігання іншим шляхом, не пов`язаним із застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Також, слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на викладене, запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі по відношенню до ОСОБА_4 не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також забезпечити належну йому поведінку.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, викладених в клопотанні, просив його задовольнити, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У судовому засіданні підозрюваний та захисник просили суд обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

ОСОБА_4 зазначив, що не знає, з яких саме причин він скоїв підпал в кімнаті. Обставини та свою вину на даний момент визнає.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України - запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вивченням особи підозрюваного судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець м. Лазарівка Брусилівського району Житомирської області, із середньою-спеціальною освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової служби за призовом, у військовому званні «солдат», який проходить військову службу на посаді оператора 1 відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем 1 взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимий.

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, який є тяжким злочином, за який законом передбачається покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Відтак підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому, без застосування запобіжного заходу, суд вважає доведеним ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Водночас суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, наразі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного стосовно нього обвинувального вироку за вчинення злочину, передбаченого вищевказаною статтею Кримінального кодексу України, вбачається ризик того, що він може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності. Враховуючи те, що ОСОБА_4 обізнаний про можливе покарання у вигляді позбавлення волі та те, що він вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 буде переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

П. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується, тим що ОСОБА_4 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з виконанням бойових завдань з відсічі збройної агресії рф, військова частина, в якаій проходить службу ОСОБА_4 , в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.

П. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх побратимів здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам відмовитись від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

П. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_4 незаконно впливати, на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.

Крім того, у разі перебування на свободі згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України особа може вчинити інше кримінальне правопорушення, спрямоване на приховування вчиненого злочину.

26.02.2026 о 17 годині 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

26.02.2026 о 18 годині 08 хвилин складено протокол затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.

Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 27.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п`ятої статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця подій, протоколами допиту свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту підозрюваного, протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного, лікарським свідоцтвом про смерть, речовими доказами.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вказані вище дії.

Суд виходить з того, що вказані обставини унеможливлюють запобігання зазначеним ризикам, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності вагомих доказів вчинення підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення-злочину, а також те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування, може продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, впливати на свідків, а тому запобіжний захід не пов`язаний із позбавлення волі не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вищевказаним ризикам та не буде сприяти встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

3) незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинення інших кримінальних правопорушень.

Підставою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а також наявність вищезазначених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити вказані вище дії.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спецілістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Більш того, у п. 48 рішення "Чеботарі проти Молдови" N 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Виходячи із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також суд враховує обставини, характер та суспільну небезпеку вчинення даного кримінального правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке створюють в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, враховуючи реальне існування встановлених ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин та характер вчинення кримінального правопорушення, а саме, особу підозрюваної, суд вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому доходить висновку, що до останнього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваній розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вирішуючи питання щодо визначення підозрюваній розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Відповідно до статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 182 КПК України, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, враховуючи наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, разом із тим, беручи до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, що спричинив загибель людини, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу в межах, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України, а саме, 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., розмір якої є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків.

Згідно зі статтею 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221070000235 від 26.02.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 години 15 хвилин 26 квітня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA8282017203552090148000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 негайно повідомити близького родича, члена сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали до 26 квітня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та проголошено 02 березня 2026 року о 13 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1