Ухвала суду № 134460465, 26.02.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/626/26

Провадження № 1-кп/204/685/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12025042140001270, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 09 листопада 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави. В обґрунтування свого клопотання зазначила, що з моменту обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не змінилися, а тому залишаються наявними та триваючими ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, санкції яких передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі. Є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Слід зазначити, що ОСОБА_3 після вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України був заочно повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та 03 грудня 2025 року оголошений у розшук. Перебуваючи у розшуку, ОСОБА_3 продовжив свою злочинну діяльність. Отже, ОСОБА_3 зневажливо ставиться до норм чинного законодавства, вчиняв дії з метою ухилення від кримінальної відповідальності, продовжуючи вчиняти нові злочини та довівши реальні загрози його переховування від суду. Крім того, ОСОБА_3 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв?язків не має, що вказує на можливість переховування останнім від суду. Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_3 набув статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні, є підстави вважати, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки знає, де останні працюють та проживають. Тому існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за кримінальні правопорушення проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та з листопада 2025 року - по січень 2026 року знову вчинив умисні кримінальні правопорушення проти власності на території Чечелівського району міста Дніпра. Крім того, 13 лютого 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра спрямовано обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, який наразі перебуває на розгляді. Також, 26 січня 2026 року вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_3 засуджено за ст. 395 КК України, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Пояснила, що ризики, на які посилається у своєму клопотанні прокурор, не існують. Посилання прокурора виключно на тяжкість покарання, яке загрожує її підзахисному, не може бути єдиною умовою. Просила застосувати до її підзахисного більш м`який запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Пояснив, що в разі визначення застави відносно нього, то визначити її в мінімальному розмірі. У нього є дядько, який є військовим, який, у разі визначення йому застави, зможе допомогти із її внесенням. Велику суму застави він та його сім`я не зможе внести. У нього є дитина, однак він в свідоцтві про народження у неї не записаний.

Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 січня 2026 року, до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 березня 2026 року.

Відповідно до ч. 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Слід також взяти до уваги й той факт, що в провадженні Соборного районного суду міста Дніпра на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що у свою чергу свідчить про те, що будучи обізнаним про можливе покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, може вдатися до дій, які будуть направлені на уникнення такого покарання.

Судом також береться й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Оскільки, судовий розгляд по кримінальному провадженню ще не розпочато, потерпілі та свідки, залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на потерпілих та свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України судом враховано той факт, що вироком Новокодацького районного суду міста Дніпра від 26 січня 2026 року ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України та призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Крім цього, у провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Слід також звернути увагу й на той факт, що в провадженні СВ Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, стосовно ОСОБА_3 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті на строк не більше 2 (двох) місяців. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд вважає за доцільне раніше визначений розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 266240 гривень, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого та у відповідності до ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 цієї статті.

Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд вважає, що клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції особи, яка з встановленою вірогідністю здатна завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний із триманням під вартою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1