Рішення № 134457915, 02.03.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6396/25

Провадження №: 2/332/934/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (надалі позивач/ТОВ «Фінпром маркет») звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики № 75412162, укладеного 12.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором позики у відповідачки утворилась заборгованість в загальному розмірі 8555,45 гривень, з яких:

заборгованість за основною сумою боргу 2540,00 грн,

заборгованість за відсотками 6015,45 грн.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 19.11.2021 укладений договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики від 12.06.2021 № 75412162, укладеним з ОСОБА_1 .

У подальшому між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» 03.04.2023 укладений договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило ТОВ «Фінпром маркет» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором позики від 12.06.2021 № 75412162, укладеним з ОСОБА_1 .

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором позики від 12.06.2021 № 75412162 у розмірі 8555,45 гривень, що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2540,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 6015,45 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов договору позики відповідачка не виконала свого зобов`язання та заборгованість за договором позики не погасила.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути заборгованість, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою судді від 24 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Від представника відповідача 27.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що відповідач погоджується із фактом існування заборгованості, але не погоджується з її сумою. Відповідно до розрахунків заборгованості за договором позики вбачається нарахування відсотків поза межами строку договору. Представник відповідачки просив суд позовну заяву задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики від 12.06.2021 № 75412162 в розмірі 4056,38 грн, в тому числі 2540,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1516,38 грн заборгованості за відсотками, нарахованими за строк позики у 30 днів за процентною ставкою 1,99%.

Від представника позивача 02.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник зазначив, що відповідно до п. 5.2. договору позики № 75412162 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Згідно із п. 6.5 Правил у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак, у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. На підставі викладеного представник просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розглянути справу без його участі.

Від представника відповідача 06.02.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, доводи якого в загальному аналогічні тим, що наведені у відзиві на позовну заяву від 27.01.2026. Відповідач просить суд позовну заяву позивача задовольнити частково.

У судовому засіданні 23.02.2026 вирішено відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на 27 лютого 2026 року.

Представник позивача ТОВ «Фінпром маркет» у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи; в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачка, належним чином повідомлена про час та дату судового засідання, до суду не з`явилася.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 12.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 75412162, відповідно до п. 1 якого Позикодавець (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») зобов`язується передати Позичальнику ( ОСОБА_1 ) у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Сума позики відповідно до п. 2.1. становить 2540,00 грн. Строк позики: на 30 днів (п. 2.2. договору). Визначена договором базова процентна ставка становить 1,99% на день, знижена процента ставка на день, % (застосовується у відповідності до Умов Програми лояльності) 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% на день, орієнтована річна процентна ставка 3,71 %, орієнтовна загальна вартість позики 2547,62 грн.

За приписами п. 3 договору позики Позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх додаткових та супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до Договору, сума кредиту за договором становить 2540,00 грн, сума процентів за користування кредитом за розрахунковий період з 12.06.2021 по 12.07.2021 (30 днів) дорівнює 7,62 грн, чиста сума кредиту за розрахунковий період становить 2 547,62 грн.

Судом встановлено, що дана сума процентів за кредитом вирахувана, виходячи зі зниженої процентної ставки, вказаної у п. 2.3. договору, що становить 0,01%.

Відповідно до п. 5.1. договору позики № 75412162 підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, а також з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), розміщених за адресою https://mycredit.ua/ua/akcii/.

Згідно з п. 5.2. позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику ( на умовах повернення позики у кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі.

Пунктом 12 цього Договору встановлено, що він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписаний накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «»Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Договір позики № 75412162, додаток № 1 до Договору були підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7GWOleMBeF.

З копії договору вбачається, що в реквізитах сторін вказано паспортні дані ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, зареєстроване місце проживання, номер рахунку (картки) НОМЕР_1 .

З урахуванням викладеного, оскільки договір позики від 12.06.2021 № 75412162 укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариств, без отримання відповідного ідентифікатора, такі договори не були би укладені, суд доходить висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, які оформлені в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що вказаний договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним.

Виконання ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свого зобов`язання з переказу коштів підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» ІНЕКСПЕРС» від 27.10.2025 № КД-000067988/ТНПП, відповідно до якого 12.06.2021 були успішно перераховані кошти у розмірі 2540,00 грн, ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду від 24.12.2025 АТ КБ «ПриватБанк» листом від 19.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260119/77208-БТ надало інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Випискою за період 12.06.2021-15.06.2021 банківською установою підтверджується зарахування переказу на картку у сумі 2540,00 грн.

Відтак, вказане підтверджує виконання ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» обов`язків щодо перерахування коштів відповідачу на виконання умов договору про надання споживчого кредиту від 12.06.2021 № 75412162.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Фактор) 19.11.2021 укладений договір факторингу № 1911, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток 1 до цього договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

За приписами п. 5.2. вказаного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємними частинами цього Договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.

Акт прийому-передач Реєстру заборгованостей за договором Факторингу № 1911 складений та підписаний сторонами 19.11.2021.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги від 19.11.2021 № 3 до договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 12.06.2021 № 75412162, сума заборгованості за основною сумою боргу 2540,00 грн, сума заборгованості за відсотками 6065,52 грн, сума заборгованості разом 8605,52 грн.

Між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром маркет» (Фактор) 03.04.2023 укладений договір факторингу № 030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток 1 до цього договору) в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

За приписами п. 5.2. вказаного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємними частинами цього Договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підписуються в день укладання цього договору.

Акт прийому-передач Реєстру заборгованостей за договором Факторингу № 030423-ФК складений та підписаний сторонами 03.04.2023.

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги від 19.11.2021 № 3 до договору факторингу, ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 12.06.2021 № 75412162, сума заборгованості за основною сумою боргу 2540,00 грн, сума заборгованості за відсотками 6065,52 грн, сума заборгованості разом 8605,52 грн.

Оскільки за умовами укладених договорів факторингу перехід права вимоги пов`язаний з моментом підписання Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей, отже, за наявності вказаних доказів суд вважає, що право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 12.06.2021 № 75412162 перейшло від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором позики від 12.06.2021 № 75412162 за період з 12.06.2021 по 19.11.2025, складеного позивачем, розмір заборгованості відповідача за договором становить 8555,45 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 2540,00 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, розрахованими за процентною ставкою 1,99% за період з 12.06.2021 по 09.10.2021 (90 днів), у розмірі 6015,45 грн.

Разом з тим, за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Договір позики від 12.06.2021 № 75412162 був укладений на строк 30 днів, сторонами узгоджений розмір відсотків за користування кредитом.

Так, у п. 2.3. зазначеного договору зазначений розмір зниженої процентної ставки, що становить 0,01%. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до вказаного договору, визначена сума нарахованих процентів, що становить 7,62 грн.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що строк позики продовжений на 90 календарних днів на підставі п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» з огляду на таке.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт продовження строку користування кредитними коштами.

При цьому позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, у даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

На санкційний характер нарахування процентів понад строк позики, зазначений у договорі, вказує і п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», на який посилається позивач.

Так, п. 6.5. зазначених Правил встановлено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нарахувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (її частини) та процентів, але у будь-якому випадку не більше 90 днів календарних днів.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Ураховуючи споживчий характер правовідносин, суд виходить із того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з фінансовою установою фактично не є рівними.

Доказів на продовження строку позики позивачем не надано, тому суд доходить висновку, що нарахування процентів за користування кредитом за період, що перевищує 30 днів з дня укладення договору, з використанням іншого розміру відсотків, ніж той, що зазначений у договорі та у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до вказаного договору, є безпідставним.

За таких обставин суд вважає доведеними вимоги про стягнення заборгованості за договором позики від 12.06.2021 № 75412162 у розмірі 2547,62 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2540,00 грн та заборгованості за відсотками за період з 12.06.2021 по 12.07.2021 у розмірі 7,62 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» задоволені на 28,78 відсотків, відповідно судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 721,39 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 4500,00 грн.

Представник відповідача зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним характеру та складності даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду копію договору про надання правничої допомоги від 25.08.2025№ 25-08/25/ФП, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром маркет», копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги.

Відповідно до поданого позивачем витягу з акта № 3-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06.10.2025 за договором про надання правничої допомоги від 25.08.2025№ 25-08/25/ФП адвокат Ткаченко Ю.О. надала клієнту ТОВ «Фінпром маркет» такі послуги на загальну суму 4500 гривень:

-вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиці, аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви - вартістю 500 гривень,

-судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової телекомунікаційної системи, у тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву ід імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді) - вартістю 4000 гривень.

На підтвердження перерахування коштів адвокату позивачем надана платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 15.10.2025.

Водночас, вказана вище послуга, а саме, вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиці, аналіз судової практики та збір документів/доказів є складовою підготовки та подання до суду позовної заяви та за своєю суттю не може бути віднесена до правової допомоги як окрема послуга.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, що віднесена до категорії малозначних справ, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що співмірним характеру та складності справи є розмір професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн.

З урахуванням задоволення позову ТОВ «Фінпром маркет» на 28,78 відсотків, з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 893,40 (3000 грн х 29,78%) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики від 12.06.2021 № 75412162 у загальному розмірі 2547,62 (дві тисячі п`ятсот сорок сім) гривень 62 коп., що складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2540,00 (дві тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 7 (сім) гривень 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» судовий збір у розмірі 721,39 (сімсот двадцять одна) гривня 39 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев`ять) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, б. 9-А, оф. 204 код ЄДРПОУ: 43311346;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя У. В. Блажко