Ухвала суду № 134456689, 02.03.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/66/2026

130/2065/22

У Х В А Л А

02.03.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020130000233 від 11.07.2022 року, №12023020130000072 від 16.02.2023 року,

за участісторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_4 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, оскільки 12.03.2026 року спливає строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 відповідного запобіжного заходу і продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, яке в судовому засіданні підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив. Його захисник адвокат ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.01.2026 та спливає 12.03.2026.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення обвинуваченим ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків/експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою суду від 12.01.2026 були наступні ризики, а саме: переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, окрім того обвинувачений умисно систематично не виконував покладені на нього обов`язки, без поважних причин не з`являвся до суду, за результатами таких неявок застосовувались приводи, однак останній продовжував не з`являтись до суду, тим самим затягуючи розгляд справи; незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; обвинувачений ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки продовжував вчиняти злочин будучи судимим, тобто на шлях виправлення не став.

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 хоча і має місце проживання, працював, проте обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України санкцією яких передбачене покарання у у виді позбавлення волі строком до 8 років, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, він може переховуватись від суду, судове слідство у справі не здійснене, а тому є ризики незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів, а також переховування від суду та продовження чи повторення протиправної поведінки.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 виправдане, як це підтверджує практика Європейського суду з прав людини, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178,183,184 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020130000233 від 11.07.2022 року, №12023020130000072 від 16.02.2023 року у виді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів, а саме до 30 квітня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя