Вирок № 134456651, 25.02.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/154/2026

130/243/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025022130000103 від 17 листопада 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Журавне, Літинського району, Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, працюючого керівником відділу земельних та майнових відноси ПрАТ «Зернопродукт МХП», військовозобов`язаного, раніше несудимого, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.1 ст.190 та ч.1 ст.209 КК України;

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але до 21.05.2019, будучи особою яка раніше скористалася своїм одноразовим правом на приватизацію земель сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності за цільовим призначення «для ведення особистого селянського господарства», приховавши вищевказаний факт та маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, з корисливих мотивів, подав до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, розташованому по вул. Келецька, 63 в м. Вінниця, клопотання згідно вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області) для ведення особистого селянського господарства.

За результатами розгляду вищезазначеної клопотання, Головним управлінням Держгеокастру у Вінницькій області видано наказ № 2-9548/15-19-СГ від 12.06.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га.

На підставі вказаного наказу Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру» Вінницької регіональна філія та на виконання укладеного з ОСОБА_3 договору, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (колишня територія Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 28.10.2019 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням (№ Б-22408/0/94-19 від 31.10.2019) про затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки 0521084200:05:003:0356, у якому повідомив завідомо неправдиві відомості про те, що своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для даного виду використання не скористався,

У подальшому за результатами розгляду вищевказаного клопотання, 12.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 2-21417/15-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (на теперішній час Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області) та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 0521084200:05:003:0356), для ведення особистого селянського господарства (код КЦПЗ - 01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0521084200:05:003:0356 зареєстровано 10.12.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка незаконно вибула із державної власності.

Внаслідок умисних злочинних дій, ОСОБА_3 незаконно заволодів земельною ділянкою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521084200:05:003:0356 спричинивши державі, в особі Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області майнову шкоду у розмірі 42 294,2 грн.

Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, достовірно усвідомлюючи, що земельна ділянка загальною площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код КЦПЗ - 01.03) із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер - 0521084200:05:003:0356, одержана внаслідок вчинення ним суспільно небезпечного протиправного діяння, а саме внаслідок заволодіння нею, шляхом обману, скориставшись повторно правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, вирішив здійснити легалізацію вказаного майна.

З цією метою, 01.02.2021 ОСОБА_3 перебуваючи в с. Носківці Жмеринського району Вінницької області реалізуючи умисел, направлений на легалізацію земельної ділянки здобутої злочинним шляхом, будучи володільцем вказаного майна, з метою отримання власного прибутку, розпорядився ним шляхом вчинення правочину, а саме уклав договір оренди, земельної ділянки 0521084200:05:003:0356 із орендарем ТОВ «МХП- Агрокряж» строком на 10 років.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 легалізувавши земельну ділянку із кадастровим номером 0521084200:05:003:0356 одержану злочинним шляхом, отримав прибуток, у вигляді орендної плати в період дії договору з 2021 рік по 2024 рік, загальною сумою 58814 грн 64 коп.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст.190 та ч.1 ст.209 КК України і викладений в обвинувальному акті від 16.01.2026 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме він раніше скористався своїм одноразовим правом на приватизацію земель сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності за цільовим призначення «для ведення особистого селянського господарства». Однак вирішив повторно використати дане право та подав до Головного управління Держгеокадастру у клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

В подальшому звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням, у якому повідомив неправдиві відомості про те, що своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки для даного виду використання не скористався.

У подальшому за результатами розгляду вищевказаного клопотання, йому було надано у власність земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Далі 2021 ОСОБА_3 перебуваючи в с. Носківці Жмеринського району Вінницької уклав договір оренди, земельної ділянки із орендарем ТОВ «МХП- Агрокряж» строком на 10 років, та згодом отримав прибуток, у вигляді орендної плати в період дії договору з 2021 рік по 2024 рік, загальною сумою 58814 грн 64 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 , виявляє жаль з приводу вчинених кримінальних правопорушень, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинені кримінальні правопорушення і в подальшому не вчинятиме їх.

Потерпілий Станіславчицька сільська рада Вінницької в особі представника ОСОБА_7 подав заяву відповідно до яких просив підготовчі та судові засідання проводити за його відсутності, притензій до обвинуваченого не має.

Прокурор Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_8 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст.190 та ч.1 ст.209 КК України і викладені в обвинувальному акті від 16.01.2026 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 , думку захисника ОСОБА_6 за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляється права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, оцінюючи досліджені у судовому засіданні відомості, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи надані суду характеризуючі та інші відомості з точки зору належності, допустимості, достовірності, для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 заволодіння чужим майном шлядом обману (шахрайство) та легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, тобто розпорядження майном, шляхом вчинення правочину з таким майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 та ч.1 ст.209 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є кримінальним проступком та тяжким злочином, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, за місцем проживання за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень,ю має на утриманні двох неповнолітніх дітей, повернув земельну ділянку у держану власність. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

На підставі викладеного, беручи до уваги те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, що дає підстави суду звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із застосуванням вимог ст. 75, 76 КК України, якщо останній протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, водночас не вбачаючи підстав для застосування щодо ОСОБА_3 вимог ст.69, 69-1 КК України.

Слід звернути увагу що, виходячи з положень ст. ст. 75, 77 КК України і роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня, тому суд вважає, що у даному випадку підстави для застосування конфіскації майна обвинуваченого відсутні.

Цивільні позови у данному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним за ч.1 ст.209 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, пов`язаного з управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями, строком на 1 (один) рік без конфіскації майна

ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України звільнити від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 1 (один) рік та покласти згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази, а саме: документи вилучені 11.12.2025 року із Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області повернути вказаній установі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів у загальній сумі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень.

Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1