Рішення № 1344550, 22.01.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.08 Справа № 3/4

Суддя Доманська М.Л., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", с. Петровське Святошинського району Київської області

до Луганської обласної клінічної лікарні, м. Луганськ

про стягнення 16 520 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача – Кошовий С.О. (дов. від 26.04.07 № 04/26),

від відповідача –Вершинина О.Л. (дов. від 27.08.07 № 7/566),

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 16 520 грн. 00 коп.

Розпорядженням заступника голови суду від 22.01.08 справу № 3/4 передано на розгляд судді Доманській М.Л.

Відзивом на позовну заяву від 22.01.08 № 01/17-17 відповідач у справі проти позову заперечує, посилаючись на те, що відшкодувати суму заборгованості грошовими коштами є проблематичним, та відповідач пропонував позивачеві розрахуватися поставкою кисню медичного на суму заборгованості, що залишено позивачем без відповіді; відповідач вважає, що спір у даному випадку відсутній .

Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.

Між сторонами у справі був укладений договір від 01.02.07 № 01/30/б (а.с.9-10) , за умовами якого “Постачальник” (позивач у справі) прийняв на себе зобов’язання передати у власність "Споживачеві" (відповідачеві у справі) товар у асортименті, а "Споживач" –прийняти й оплатити товар відповідно до умов договору за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (а.с.12).

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, у

тому числі видатковими накладними від 02.02.07 № РН-0001533 та від 26.02.07 № 1 на загальну суму 16 520 грн. 00 коп., із чим погодився представник відповідача у справі у судовому засіданні 22.01.08.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що погашення заборгованості з боку відповідача не відбулося та на час розгляду справи ця заборгованість складає 16520 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вищевказаним договором від 01.02.07 № 01/30/б не встановлений строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов’язку щодо оплати за поставлений товар, тому відповідно до ст.530 ЦК України позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу від 08.11.07 № 386 щодо оплати боргу у сумі 16 520 грн. 00 коп., відповідь на вимогу відповідач не надав.

Відповідач за отриманий товар на вказану суму не розрахувався, у зв’язку з чим за ним на час розгляду справи утворився борг у сумі 16 520 грн. 00 коп., який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати боргу за отриманий товар у сумі 16 520 грн. 00 коп. підтверджено матеріалами справи.

Відповідач проти позову заперечує.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факт, встановлений рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 13.11.07 у справі № 3/551, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання за договором від 01.02.07 № 01/30/б, поставивши відповідачеві товар на суму 16 520 грн. 00 коп.. Отримання вищевказаної вимоги від від 08.11.07 № 386 підтверджено матеріалами справи, у тому числі вхідним штемпелем підприємства відповідача на цієї вимозі, датованим 30.11.07.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 173 Господарського кодексу України і ст.11 Цивільного кодексу України визначають підстави виникнення зобов’язань, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору і вимогам цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за вказним договором товар у сумі 16 520 грн. 00 коп. підтверджена матеріалами справи, у тому числі актами звірення взаєморозрахунків сторін від 08.11.07, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу, що виник за договором від 01.02.07 № 01/30/б, у сумі 16 520 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом за необґрунтованістю, оскільки відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не довів обґрунтованість своїх доводів.

Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито” державне мито у сумі 166 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням від 12.12.07 № 1006, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 00 грн. 80 коп., у зв’язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні, м. Луганськ, кв. ім.50-річчя Оборони Луганська, 14, код 01983789,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", Київська область, с. Петрівське, вул. Київська, 29, код 21543199,

борг у сумі 16 520 грн. 00 коп., витрати по держмиту –165 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118 грн. 00 коп., видати наказ.

4.Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріогенсервіс", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул.Київська,29, код 21543199, зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 80 коп. за платіжним дорученням від 12.12.07 № 1006.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказане платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання : 25.01.08.

Суддя М.Л.Доманська