Рішення № 134445281, 27.02.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1258/25

Провадження № 2/386/456/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року селище Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Голованівськ Кіровоградської області в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11.12.2024-100002293 у розмірі 37516 грн. 00 коп. та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., посилаючись на те, що 11.12.2024року між сторонами був укладений кредитний договір № 11.12.2024-100002293, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 15 000,00 грн. строком на 140 днів. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору 11.12.2024-100002293 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 11.12.2024. За загальними умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язувався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 29.04.2025, утворилась заборгованість у розмірі 37516 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам в розмірі 13516 грн., додаткової комісії в розмірі 1500 грн., неустойки в розмірі 7500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_1 здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 500 грн. від 27.01.2025, на суму 500 грн. від 31.01.2025, на суму 500 грн. від 03.02.2025, на суму 500 грн. від 07.02.2025, на суму 500 грн. від 14.02.2025, на суму 500 грн. від 21.02.2025, на суму 500 грн. від 28.02.2025, на суму 07.03.2025, на суму 500 грн. від 14.03.2025, на суму 500 грн. від 21.03.2025, на суму 500 грн. від 28.03.2025, на суму 500 грн. від 04.04.2025, на суму 500 грн. від 11.04.2025, на суму 500 грн. від 18.04.2025, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Простив стягнути заборгованість у загальному у розмірі 37516 грн. 00 коп. та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп

В судове засідання представник ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача надіслала до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені вимоги, у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості. Вказхане мотивує тим, що позивач пред`явив вимогу про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, однак матеріали справи не містять доказів підписання спірного кредитного договору та відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно вказаного спірного договору, а надана позивачем довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 не підтверджена належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Вказала, що визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцями своїх зобов`язань по договору.

Долучений лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №49-1107 від 11.07.2025 про перерахування коштів у сумі 15 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Окрім того, вищезазначений лист не містить інформації та доказів приналежності платіжної карти саме відповідачу, а не іншій особі. Тобто позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність заборгованості відповідача за договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024.

Отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 1 500,00 грн. від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Позовна вимога позивача про стягнення неустойки за кредитним договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наголошує, що за умови відсутності доказів у справі, а саме первинних документів, встановити розмір заборгованості не вбачається можливим.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, і у суду немає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості.

Просила у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги

Представник позивача надав відповідь на відзив, зазначаючи наступне.

Щодо доказів та доказування : Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

У постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Відтак, відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

Щодо форми договору : відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 11.12.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 11.12.2024-100002293 (кредитної лінії) від 11.12.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №11.12.2024-100002293 (кредитної лінії) від 11.12.2024 р.

Таким чином, було укладено Кредитний договір №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 р. у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

Щодо підписання договору та ідентифікації : стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.

Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0684581517.

Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору -11.12.2024.

Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_2 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є … комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…».

Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача веб-сайті позивача sgroshi.com.ua

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Також, підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0684581517 E417.

У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору :

Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс -повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0684581517 E417.

Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку

Також, для підтвердження укладення електронного кредитного договору від 11.12.2024 року № 11.12.2024-100002293 з ТОВ "Споживчий центр додав до Відповіді на відзив "Довідку «СМ УНІВЕРСАЛ»", яка підтверджує факт надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону, що передбачений у заявці договору.

Щодо видачі коштів відповідачу- видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанція №592432848 від 11.12.2024р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача -сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 22 Постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 N 705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо.

Ті ж самі положення передбачені пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Відповідно до пункту 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANK ID ), заявник зобов 'язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.

До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №11.12.2024-100002293, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №11.12.2024-100002293), підписані одноразовим ідентифікатором «E417», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 4149-43XX-XXXX-3192. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема за рішенням суду.

У зв`язку з наведеним, квитанція від 11.12.2024 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, представник відповідача не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 4149-43XX-XXXX-3192, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:

зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримува ча. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу.

Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.

Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо розрахунку заборгованості - відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться.

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.

Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.

Окрім того, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. Таким чином, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг.

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла.

Щодо комісії - комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу -інтернет-еквайрингу.

Відповідно до п.4ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

Щодо неустойки -у п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» Цех рoзг.егіог йегодаг. ргіогі) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali ) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Вищезазначений підхід до подолання колізії у законодавстві є поширеним у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, про перевагу норм lex s ch ecialis над іншими загальними нормами зазначено у рішеннях у справах «Bагапкеуі v. Russia» (заява № 10519/03, п. 15); «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11 та 2 інші заяви, п. 18); «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, п. 27); «Панченко та інші проти України» (заява № 66179/14 та інші заяви).

Крім того, ЄСПЛ у низці рішень визначив, що ст. 6 (щодо права на справедливий суд), у співвідношенні зі ст. 13 Конвенції (щодо права на ефективний засіб правового захисту), є lexsp ecialis, оскільки вимоги ст. 13 поглинаються більш суворими вимогами ст. 6 (рішення у справах «Baka v. Hungary», заява № 20261/12, п. 181; «Carmelina Micallef v . Malta», заява № 24788/17, п. 4344).

Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов язання.

В той же час зазначав, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Кредитний договір з відповідачем був укладений 11.12.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустокий є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України

врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".

Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов`язання є правомірною та підлягає стягненню.

Ознайомившись зі змістом відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» на відзив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , представник відповідача надала додаткові пояснення стосовно позовних вимог, а також вважає, що позивач належним чином та відповідними доказами не спростував доводи, викладені відповідачем у своєму відзиву на позовну заяву, з огляду на наступне.

Зазначила, що надані позивачем докази не відображають дійсної банківської операції щодо перерахування коштів позивачем відповідачу, оскільки відсутня будь-яка інформація від банку-емітента карткового рахунку, на який здійснювалось перерахування грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн., зокрема інформація про дійсного власника вказаного карткового рахунку.

Позивачем не долучено жодних первинних документів, які би підтверджували перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15 000,00 грн., як кредитних, на виконання умов спірного кредитного договору.

Жодних первинних документів на підтвердження отримання Відповідачем грошових коштів за кредитним договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, користування Відповідачем кредитними коштами, Позивач, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, разом з позовною заявою не надав.

Жодних платіжних доручень з усіма відкритими цифрами (номер рахунку), який належить ОСОБА_1 , Позивач не надав.

Доказів, які б свідчили про виконання Позивачем умов договору по видачі кредитних коштів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок Відповідача Позивачем не надано, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Зазначила, що на підтвердження обставин укладення з Відповідачем кредитного договору Позивач додав до відповіді на відзив Візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі* Кредитний договір №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, як зображення послідовності дій фінансової установи та споживача в ІТС у форматі pdf.

Вказала, що позивач у своїй відповіді на відзив жодним чином не спростував належними доказами заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно безпідставності та необґрунтованості стягнення з Відповідача заборгованості за комісією.

Також вказує на те, що умови договору №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією та задоволенню не підлягають посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду у своїй від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Як зауважив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказала, що, п. 7, 8 Договору є несправедливим, оскільки самим Договором не передбачено конкретного переліку послуг за які позичальник сплачує таку комісію. Формулювання «за надання Кредиту», не відповідає принципам, зазначеним у Законі України «Про споживче кредитування» та в Законі України «Про захист прав споживачів», а також це означає, що позичальник сплачує по факту за прийняття кредиту від кредитодавця, що, апріорі, суперечить засадам цивільного права.

Враховуючи вищевикладене, умови договору №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу та обслуговування кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією, задоволенню не підлягають.

Таким чином, нарахування позивачем відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором №11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 є безпідставним. У зв`язку із вищевикладеним, відповідач вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на наведене, Позивач не спростував заперечення та позицію Відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, належними та допустимими доказами, які підтверджували б заявлені ним позовні вимоги.

Позовні вимоги позивача вважає недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Просила у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі та тягнути з позивача на користь відповідача судові витрати за надання правової допомогив

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо фозрми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що 11.12.2024 року між сторонами був укладений кредитний договір № 11.12.2024-100002293 в електронній формі підписано паспорт споживчого кредиту, а також додаток до анкети позичальника, якою надано особисті дані.

Також 11.12.2024 року позивач та відповідач підписали в електронній формі пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), яка є пропозицією укласти електронний кредитний договір

Окрім цього, 11.12.2024 року сторони в електронній формі підписали заявку, яка є частиною кредитного договору та містить підтвердження позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). Основними умовами кредитного договору є наступні:

Відповідно до умов кредитного договору № 11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 р Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:Дата надання/видачі кредиту - 11/12/2024;. Сума Кредиту: 15000 грн. 00 коп. .Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання . Дата повернення (виплати) кредиту - 29.04.2025; . Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів . Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.. Процентна ставка "Економ" -фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 750 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 750 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.99% (денна процентна ставка) = (20850 / 15000)/ 140 ? 100%. . Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 225 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ОСОБА_1 11.12.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 15000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 11.12.2024-100002293 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи

Згідно довідки розрахунку, складеної відповідачем, заборгованість позивача по кредитному договору від 11.12.2024 року № 11.12.2024-100002293 відповідає заявленій до стягнення за даним позовом сумі. При цьому проценти по кредиту нараховані за період з 11.12.2024 по 29.04.2025року.

Також, в матеріалах справи наявне підтвердження переказу грошових коштів №592432848 від 11.12.2024 р. про видачу 15000 грн. за кредитним договором від 11.12.2024 року № 11.12.2024-100002293 на номер картки НОМЕР_1 . Отримувач картка/рахунок ОСОБА_1 .

Відповідно до договору від 11.12.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 грн. строком на 140 днів, ОСОБА_1 11.12.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 15000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 29.04.2025, утворилась заборгованість у розмірі 37516 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., по процентам в розмірі 13516 грн., додаткової комісії в розмірі 1500 грн., неустойки в розмірі 7500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 500 грн. від 27.01.2025, на суму 500 грн. від 31.01.2025, на суму 500 грн. від 03.02.2025, на суму 500 грн. від 07.02.2025, на суму 500 грн. від 14.02.2025, на суму 500 грн. від 21.02.2025, на суму 500 грн. від 28.02.2025, на суму 07.03.2025, на суму 500 грн. від 14.03.2025, на суму 500 грн. від 21.03.2025, на суму 500 грн. від 28.03.2025, на суму 500 грн. від 04.04.2025, на суму 500 грн. від 11.04.2025, на суму 500 грн. від 18.04.2025, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування такого боргу. Такий висновок вказано в рішенні Верховного Суду по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 4149-43XX-XXXX-3192

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № 4149-43XX-XXXX-3192 не належить ОСОБА_1 .

Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів у суду не викликає.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 37516 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 13516 грн., додаткової комісії в розмірі 1500 грн., неустойки в розмірі 7500 грн.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором № 11.12.2024-100002293 від 11.12.2024, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань протягом дії договору, оскільки вона не сплачувла кредит вчасно та у повному обсязі, а відтак, враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

ОСОБА_1 не доведено неправомірність заявлених позовних вимог позивавача ТОВ «Споживчий центр», а відтак, враховуючи викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі. За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» зазначеної заборгованості, оскільки відповідачем не доведено факт невиконання Умов надання банківських послуг і повернення кредиту, чим право ТОВ «Споживчий центр» порушено і підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 141, 223, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.12.2024-100002293 від 11.12.2024 у розмірі 37516 (тридцять сім тисяч п`ятсот шістнадцять ) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені позивачем судові витрати за сплату судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп.

Місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" ,юридична адреса:01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А. ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ37356833.

Місце проживання відповідача ОСОБА_1 : п.і. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.