Рішення № 134443923, 27.02.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6824/25

провадження № 2/650/1281/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №1944961 в розмірі 5 082,00 грн., з яких: 1 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 582,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Щодо судових витрат позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 04 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №1944961, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 1 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% на день.

Договір позики укладено в електронній формі та підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на електронну адресу, зазначену відповідачем під час реєстрації та оформлення позики. Позивач посилається на те, що укладення договору в електронній формі відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а також положенням статей 205, 207 ЦК України, згідно з якими правочин, вчинений в електронній формі, є таким, що вчинений у письмовій формі. Додатково зазначено про наявність судової практики Верховного Суду щодо визнання електронних договорів належним доказом укладення правочину та виникнення зобов`язань.

На підтвердження виконання позикодавцем обов`язку щодо надання коштів позивач зазначив, що 04 квітня 2021 року грошові кошти у сумі 1 500,00 грн були перераховані відповідачу за допомогою платіжної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес», шляхом ініціювання платіжної операції на банківську платіжну картку відповідача. Факт перерахування підтверджується електронною платіжною інструкцією та довідкою платіжної установи щодо прийняття інструкції до виконання і завершення відповідної операції. Позивач також вказує, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинних документів та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Щодо умов нарахування процентів позивач зазначив, що відповідач до моменту підписання договору підтвердив ознайомлення з умовами договору та правилами надання грошових коштів у позику, які містять положення про можливість пролонгації строку користування позикою та нарахування процентів за кожний день понадстрокового користування позикою, але в будь-якому разі не більше 90 календарних днів. При цьому позивач наголошує, що такі проценти не є штрафною санкцією, а є платою за користування позикою понад строк.

Позивач вказує, що відповідач зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, грошові кошти та проценти не повернув, платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснював. У зв`язку з цим заборгованість відповідача за договором позики становить 5 082,00 грн, з яких 1 500,00 грн - основна сума боргу, 3 582,00 грн - заборгованість за процентами (відповідно до поданого розрахунку).

Також позивач зазначив про перехід права вимоги за договором позики до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договорів факторингу. Зокрема, 26 жовтня 2021 року первісний кредитор уклав договір факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», а 03 квітня 2023 року останнє уклало договір факторингу з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Позивач посилається на умови договору факторингу щодо переходу прав вимоги в момент підписання актів приймання-передачі реєстру заборгованостей, а також на витяг з реєстру прав вимог, яким підтверджується набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача у сумі 5 082,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Борг за договором позики повністю погашено, останні платежі здійснено 11 червня 2025 року та 18 червня 2025 року, у зв`язку з чим на момент подання позову будь-яка заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» відсутня.

Позивач не надав належних і допустимих доказів існування непогашеної заборгованості та належним чином оформленого розрахунку боргу, а вимоги ґрунтуються на припущеннях, що, на думку відповідача, суперечить статтям 12 та 81 ЦПК України.

До звернення з позовом позивач не надсилав відповідачу письмових вимог чи претензій щодо наявності заборгованості, що, на думку відповідача, порушує принцип добросовісності (стаття 13 ЦК України).

Відсутні підстави для нарахування штрафів чи пені, а заявлений розмір санкцій є надмірним та таким, що порушує принцип справедливості (з посиланням на статті 551 та 509 ЦК України).

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також долучити до матеріалів справи копії платіжних документів на підтвердження погашення боргу.

Відповідь на відзив не надійшла.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі розгляд справи здійснено у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Суд встановив, що 04 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №1944961 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 1 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день (базова процентна ставка).

Факт укладення вказаного договору саме відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема текстом договору позики №1944961 від 04 квітня 2021 року та довідкою про ідентифікацію, з яких убачається, що договір підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора 9ngKAjDUS1, надісланого на електронну адресу, зазначену відповідачем, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, із фіксацією часу підписання 04 квітня 2021 року о 18:48:00.

Оцінюючи вказані докази, суд дійшов висновку, що правочин вчинено у належній формі, оскільки відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій (у тому числі електронній) формі, а згідно із статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відтак доводи про відсутність належного оформлення договірних правовідносин не знаходять підтвердження.

Судом також встановлено факт надання відповідачу грошових коштів за вказаним договором позики. Так, матеріали справи містять електронну платіжну інструкцію №fc8a7227-575e-4757-a01b-ebffafcd688a від 04 квітня 2021 року, а також довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Фінекспрес» №КД-000056011/ТНПП від 02 жовтня 2025 року, згідно з якою платіжною установою підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором платежу - Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення 04 квітня 2021 року платіжної операції на суму 1 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 (номер платежу fc8a7227-575e-4757-a01b-ebffafcd688a).

Крім того, на підтвердження факту перерахування коштів до матеріалів справи долучено лист первісного кредитора №02/10/25-9896 від 02 жовтня 2025 року, в якому підтверджено перерахування коштів відповідачу на виконання умов Договору позики №1944961 від 04 квітня 2021 року на підставі зазначеної платіжної інструкції.

Наведені документи у своїй сукупності є взаємоузгодженими щодо істотних для справи обставин (номер договору, дата здійснення операції, сума переказу, номер платіжної інструкції, реквізити платіжної картки у маскованому вигляді) та підтверджують факт надання відповідачу суми позики у розмірі 1 500,00 грн. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували факт отримання відповідачем вказаних коштів за Договором позики №1944961, матеріали справи не містять.

Отже, з моменту отримання коштів у відповідача виникло зобов`язання щодо їх повернення у строки та на умовах, визначених договором. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд також встановив, що право грошової вимоги за Договором позики №1944961 від 04 квітня 2021 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ». Це підтверджується Договором факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», а також Договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», з доданими витягами з реєстрів прав вимог та актами приймання-передачі реєстрів заборгованостей.

З наданого витягу з реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до Договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право грошової вимоги до відповідача саме за Договором позики №1944961 від 04 квітня 2021 року на загальну суму 5 082,00 грн, у складі якої визначено 1 500,00 грн основного боргу та 3 582,00 грн процентів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право на судовий захист порушеного права.

Перевіряючи доводи відповідача про повне погашення боргу, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість у частині заперечень проти стягнення основної суми боргу за Договором позики №1944961 від 04 квітня 2021 року.

Так, на підтвердження зазначених заперечень відповідачем подано довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про відсутність претензій за договорами №1749426 від 31 березня 2021 року (первинний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Credit7)) та №4537414 від 24 березня 2021 року (первинний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН»). Зі змісту цих довідок вбачається, що вони стосуються інших договірних зобов`язань, укладених з іншими первісними кредиторами, мають інші номери договорів та інші дати їх укладення, ніж спірний Договір позики №1944961 від 04 квітня 2021 року.

Отже, подані відповідачем довідки не стосуються предмета доказування у цій справі та не підтверджують виконання відповідачем зобов`язання саме перед кредитором (та його правонаступником) за Договором позики №1944961 від 04 квітня 2021 року. Належних та допустимих доказів сплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 1 500,00 грн за цим договором (платіжних документів із зазначенням номера спірного договору, одержувача платежу, призначення платежу, суми та дати платежу) суду не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів. Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення Договору позики №1944961 від 04 квітня 2021 року, факт надання відповідачу грошових коштів у сумі 1 500,00 грн та факт переходу права вимоги до позивача підтверджені належними і допустимими доказами, тоді як факт погашення відповідачем основної суми боргу за цим договором не підтверджений.

За таких встановлених обставин та наведеного правового регулювання позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у частині стягнення з відповідача основної суми боргу (тіла позики) у розмірі 1 500,00 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог у частині стягнення процентів за користування позикою Суд встановив таке.

Умовами Договору позики №1944961 від 04 квітня 2021 року визначено розмір наданої відповідачу позики 1 500,00 грн, строк позики 30 днів та процентну ставку 1,99 % на день (базова процентна ставка, фіксована). Отже, сторони погодили істотні умови зобов`язання щодо плати за користування грошовими коштами, а саме розмір процентної ставки та строк користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором (за правовою природою спірних відносин - договором про надання коштів у позику/кредит) позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Водночас зі статей 526, 629, 1049 ЦК України вбачається, що зобов`язання підлягає виконанню саме на тих умовах та в ті строки, які погоджені сторонами.

Досліджуючи поданий позивачем розрахунок заборгованості, Суд установив, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 3 582,00 грн арифметично відповідає нарахуванню процентів за 120 календарних днів користування позикою, оскільки денний розмір процентів становить 29,85 грн (1 500,00 грн х 1,99 %), а 29,85 грн х 120 днів = 3 582,00 грн. Таким чином, позивач фактично включив до розрахунку проценти не лише за погоджений сторонами 30-денний строк користування позикою, а й за період поза межами цього строку.

Разом з тим належних і допустимих доказів того, що після спливу первісно погодженого строку позики між сторонами було належним чином узгоджено продовження строку користування позикою (пролонгацію) саме за цим договором, матеріали справи не містять. Саме по собі посилання у договорі на правила надання грошових коштів у позику та на можливість пролонгації/автопролонгації не є достатнім для висновку про фактичне настання пролонгації у конкретних правовідносинах без підтвердження вчинення сторонами передбачених для цього дій, зокрема без доказів волевиявлення відповідача, виконання умов пролонгації або настання визначених договором юридичних фактів, з якими сторони пов`язали продовження строку користування позикою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону. Отже, саме позивач мав довести не лише факт укладення договору та надання коштів, а й правові підстави нарахування процентів за межами первісного 30-денного строку. Таких доказів позивач не надав.

Суд також враховує загальний підхід цивільного законодавства та усталену судову практику щодо розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом (позикою) та наслідків прострочення грошового зобов`язання. Проценти, передбачені договором як плата за користування коштами, можуть бути стягнуті у межах погодженого сторонами строку кредитування, якщо інше належним чином і недвозначно не встановлено договором та не доведено відповідними доказами. У цій справі позивач просить стягнути саме договірні проценти за користування позикою, а не заявляє вимоги про застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання на інших правових підставах. Тому перевірці підлягає саме обґрунтованість нарахування договірних процентів у межах погодженого строку користування позикою.

З огляду на відсутність належних доказів погодження та реалізації пролонгації Договору позики №1944961 від 04 квітня 2021 року, Суд дійшов висновку, що проценти підлягають стягненню лише в межах первісного строку користування позикою, тобто 30 днів.

Разом з тим із матеріалів справи та розрахунку, покладеного позивачем в основу позовних вимог, вбачається, що в перший день надання позики проценти не нараховувалися, у зв`язку з чим фактична кількість днів нарахування процентів у межах первісного строку становить 29 календарних днів. За таких обставин розмір процентів, що підлягає стягненню, становить 865,65 грн, виходячи з такого розрахунку: 1 500,00 грн х 1,99 % = 29,85 грн за один день користування позикою; 29,85 грн х 29 днів = 865,65 грн.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування позикою підлягають частковому задоволенню у сумі 865,65 грн, а в решті заявленої суми процентів у розмірі 2 716,35 грн слід відмовити, оскільки їх нарахування здійснено поза межами доведеного строку дії договірних умов щодо користування позикою.

Доводи відповідача щодо надмірного розміру штрафних санкцій, заявлених у позові, суд відхиляє, оскільки позивач у цій справі не заявляв вимог про стягнення з відповідача штрафу, пені чи інших штрафних санкцій. Предметом позову є стягнення основної суми боргу та процентів за користування позикою.

Щодо можливого несправедливого або надмірного розміру процентів за користування позикою, то відповідних належних доводів відповідачем не наведено. При цьому судом встановлено, що проценти підлягають стягненню не у заявленому позивачем розмірі, а лише в межах доведеного строку користування позикою, тобто у зменшеному розмірі 865,65 грн.

Суд також враховує, що визначений до стягнення розмір процентів є меншим за розмір основної суми боргу (тіла позики), яка становить 1 500,00 грн. За таких обставин підстав для додаткового зменшення суми процентів з мотивів несправедливості умов кредитування або їх надмірності суд не встановив.

Щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, а їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та платіжний документ, якими підтверджується фактичне несення витрат у сумі 4 500,00 грн за підготовку та складання позовної заяви у цій справі. Надані документи є належними та допустимими доказами понесення таких витрат.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, необхідність підготовки позовної заяви з викладенням обставин укладення електронного договору, обґрунтуванням переходу права вимоги за договорами факторингу, формуванням розрахунку заборгованості, а також підготовкою та долученням значного обсягу письмових доказів. З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн є реальною, документально підтвердженою та співмірною виконаній представником позивача роботі.

Крім того, відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не навів доводів щодо їх неспівмірності, а тому підстав для зменшення таких витрат з підстав, передбачених статтею 137 ЦПК України, суд не встановив.

Разом з тим, з урахуванням результатів розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.

Судом установлено, що позивач заявив до стягнення заборгованість у загальному розмірі 5 082,00 грн (1 500,00 грн - основна сума боргу та 3 582,00 грн - проценти), тоді як підлягає стягненню 2 365,65 грн (1 500,00 грн - основна сума боргу та 865,65 грн - проценти). Отже, частка задоволених позовних вимог становить: 2 365,65 грн / 5 082,00 грн = 0,465495867..., тобто 46,55 %.

Відтак витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, становлять: 4 500,00 грн х 0,465495867... = 2 094,73 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 094,73 грн.

Також пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 127,62 грн (2 422,40 грн x 46,55 %).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 094,73 грн та судовий збір у розмірі 1 127,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265, 279, 280 - 289 ЦПК України, та враховуючи наведені положення цивільного законодавства, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №1944961 в розмірі 2 365,65 грн, з яких: 1 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 865,65 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 127,62 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 2 094,73 грн.

В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року.

Суддя: О.О. Сікора