Рішення № 134443214, 27.02.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 27 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/1240/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-34074-17.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відсутність офіційного підтвердження статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, з огляду зазначену норму Закону, припинення підприємницької діяльності пов`язано з позбавленням статусу підприємця внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Таким чином, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску, а не у зв`язку з відсутністю факту здійснення підприємницької діяльності. Відомості про припинення державної реєстрації в ЄДР відсутні.

У відповіді на відзив, позивач повністю підтримував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 № 777 відповідно до пункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/1240/21 за результатами якого головуючим суддею у справі визначено суддю Чеснокову А.О.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як зазначив позивач, з інформації отриманої з автоматизованої системи виконавчого провадження позивачу стало відомо, що у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Голосіївський РВ ДВС у м. Києві МАМЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 61546683 (стан ВП: завершено), де Стягувач- Головне управління ДПС у м. Києві, Боржник - ОСОБА_1 .

В зв`язку з цим до Голосіївського РВ ДВС у м. Києві ЦМАМЮ (м. Київ) 04.01.2021 р. було направлено заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 61546683. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 61546683, з`ясувалося, що виконавче провадження було відкрито на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач) про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34074-17У від 14 травня 2019 року.

Відповідно до вказаної вимоги заборгованість виникла зі сплати єдиного внеску, що станом на 28.10.2019 р. становить 26 539, 26 грн., при цьому дата вимоги 14.05.2019 р., борг станом на 28.10.2019 р. - 21 030, 90 грн.

Як вказує позивач, оскаржувану вимогу не отримував, так само як і не отримував і документи по виконавчому провадженню.

Позивач зазначає, що вказана вимога була складена Відповідачем відповідно до ст. 25 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування› та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, оскільки позивачем, як фізичною особою-підприємців, не сплачено єдиний внесок.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Водночас, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарської діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2017 року внесено зміни до порядку нарахування та обчислення єдиного внеску. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або в окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, з 01.01.2017 року обов`язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на відповідних платників незалежно від факту отримання доходу.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» змінено період нарахування єдиного внеску з річного на квартальний.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування. В інтегрованій картці платника за відповідним кодом платежу обліковувалися нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за період з І кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску.

Оскільки сплата єдиного внеску позивачем не здійснювалася, в інтегрованій картці обліковується недоїмка. Крім того, протягом перебування на обліку звітність з єдиного внеску позивачем не подавалася.

Відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску, у якого обліковується заборгованість, вимогу про сплату боргу (недоїмки). Така вимога є виконавчим документом.

Процедура нарахування та сплати фінансових санкцій і стягнення заборгованості врегульована Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. Згідно з розділом VI цієї Інструкції вимога формується, зокрема, у разі наявності недоїмки станом на кінець календарного місяця. Проведення документальної перевірки в такому випадку не є обов`язковим.

Аналіз наведених норм свідчить, що наявність недоїмки є самостійною підставою для формування та направлення вимоги про її сплату.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» державна реєстрація є засвідченням факту набуття або позбавлення статусу фізичної особи підприємця шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини восьмої статті 4 зазначеного Закону фізична особа підприємець позбавляється статусу підприємця з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відомості про припинення державної реєстрації позивача як фізичної особи підприємця відсутні. Отже, позивач залишався платником єдиного внеску у спірний період незалежно від факту здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова позиція щодо правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих на підставі закону, чинного на момент їх прийняття, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що контролюючий орган діяв у межах наданих повноважень, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства, а підстав для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова