Ухвала суду № 134436603, 27.02.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/380/26

Провадження № 1-кс/375/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року селище Рокитне Київської області

Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Великі Лучки Мукачівського району Закарпатської області, який зареєстрований на АДРЕСА_1 , та фактично проживає на АДРЕСА_2 , з освітою повною загальною середньою, одруженого, не адвокат, не депутат, на утриманні має дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 січня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області надійшло клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 січня 2026 року.

Клопотання мотивоване тим, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 лютого 2026 року, незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 21 лютого 2026 року. У подальшому, 21 лютого 2026 року, у період часу з 11 год 20 хв до 11 год 58 хв, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи за місцем проживання на АДРЕСА_2 , незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_9 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, масою 0,450 г, тим самим вчинив її незаконний збут.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Крім цього, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 лютого 2026 року, повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до 26 лютого 2026 року. У подальшому, 26 лютого 2026 року, у період часу з 18 год 51 хв до 19 год 29 хв, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи на АДРЕСА_2 , повторно, незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_9 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, тим самим вчинив її незаконний збут.

PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: акт огляду грошових купюр від 21 лютого 2026 року; акт огляду покупця та вручення йому грошових купюр від 21 лютого 2026 року; протокол отримання речей від 21 лютого 2026 року; протокол огляду речей від 21 лютого 2026 року; висновок судової експертизи від 24 лютого 2026 року; допит свідка ОСОБА_9 ; допит свідка ОСОБА_10 ; допит свідка ОСОБА_11 ; акт огляду грошових купюр від 26 лютого 2026 року; акт огляду покупця та вручення йому грошових купюр від 26 лютого 2026 року; протокол отримання речей від 26 лютого 2026 року; протокол огляду речей від 26 лютого 2026 року; допит свідка ОСОБА_9 ; допит свідка ОСОБА_12 ; допит свідка ОСОБА_11 ; протоколом затримання особи ОСОБА_4 ; допитом підозрюваного ОСОБА_4 ; іншими матеріалами в їх сукупності.

27 лютого 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

Крім того, слідчий звертає увагу слідчого судді на наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) у судовому засіданні клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, зазначила, що пред`явлена підозра у даному провадженні необґрунтована, також прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Просила застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні думку захисника підтримав та просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підозрюваний заперечував свою причетність до кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється та вказав, що він не здійснював продаж наркотичних засобів.

Заслухавши позиції прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026111250000007, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 січня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

26 лютого 2026 року о 23 год 20 хв ОСОБА_4 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

27 лютого 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України.

Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі статтею 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

У статті 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Водночас, обов`язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених частиною статті 194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.

Так, слідчий суддя оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_4 як цілком ймовірний, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_4 до вчинення спроби ухилитися від явки до органу досудового розслідування, суду.

Враховуючи викладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.

Встановлюючи ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Між тим, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в яких підозрюється.

Характеризуючи дані підозрюваного ОСОБА_4 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, а також те, що останній раніше не судимий, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_4 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваним та його захисником не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які приймаються до уваги при обранні запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Таким чином, враховуючи тяжкість злочинів, у вчинені яких підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, враховуючи його вік, стан здоров`я, відсутність постійного місця роботи, існують ризики вчинення іншого злочину і можливості підозрюваного переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на учасників кримінального провадження та вчинити інший злочин, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування, враховуючи час фактичного затримання останнього, а саме до 26 квітня 2026 року.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає визначити заставу для звільнення з-під варти, що становить 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 131, 132, 176- 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 202, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 квітня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.

Визначити розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_4 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

Код ЄДРПОУ: 26268119;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ;

р/р UA 768201720355259001000018661.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту селище Рокитне Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;

- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_13