Рішення № 134435231, 23.02.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3041/26

Провадження № 2-а/161/92/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участі секретаря Мельник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

08.02.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася в суд з адміністративним позовом до ВП №3 (Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, ГУНП у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2026 інспектор відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції Моружко В.С. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1964551, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладено на неї штраф в розмірі 850 грн.

За змістом цієї постанови, 29.01.2026, Волинська обл., Луцький р-н, с. Голишів, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції, повідомивши про факт домашнього насильства.

Зазначена постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Позивач здійснила виклик працівників поліції, оскільки її колишній чоловік в черговий раз вчинив домашнє насильство. Завідомо неправдивого виклику поліції вона не здійснювала. Будь-яких доказів цього відповідач не надав. В її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

В зв`язку з викладеним позивач просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1964551, закрити провадження у справі та покласти на відповідача судові витрати, а також винести окрему ухвалу.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

20.02.2026 ГУНП у Волинській області подало відзив на позовну заяву, який мотивувало тим, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, з дотриманням належної правової процедури та відносно особи, в діях якої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Так, в ході опрацювання екіпажом ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області отриманого від позивача повідомлення було встановлено, що виклик стосувався спірних відносин, які виникли між ОСОБА_1 та її дочкою, з одного боку, та ОСОБА_2 , з іншого боку, щодо спільного майна, які не врегульовані між ними в цивільно-правовому порядку. Ці відносини не становлять домашнього насильства, про яке заявила ОСОБА_1 . Враховуючи це, інспектором відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Моружко В.С. було прийнято рішення про притягнення її до адмінстративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

ОСОБА_3 не надала оператору лінії «102» під час телефонного дзвінка інформації щодо висловлювань колишнім чоловіком ОСОБА_4 нецензурними словами в сторону позивача та її близьких, а також щодо погроз фізичною розправою.

Також під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, позивач не надала дані, які б свідчили про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших неправомірних дій щодо неї, і які були б обгрунтованою правдивою підставою для виклику поліції.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 13.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися.

23.02.2026 представник позивача - адвокат А.М. через систему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників судового процесу відсутні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 4 ст. 229 КАС України).

IV.Фактичні обставини справи, застосоване законодавство та мотиви суду

Учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (ч. 1 ст. 159 КАС України). В цій категорії справ (ст. 286 КАС України) для позивача заявою по суті спору є позовна заява, для відповідача - відзив на позовну заяву (ч. 1 ст. 269 КАС України).

Суд встановив такі фактичні обставини.

29.01.2026 інспектор відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції Моружко Валентин Сергійович виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1964551, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 13).

За змістом цієї постанови, 29.01.2026, Волинська обл., Луцький р-н, с. Голишів, ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме працівників поліції, повідомивши про факт домашнього насильства.

Вважаючи постанову незаконною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Близький за змістом правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №524/832/17.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

В адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 у справі №537/4012/16-а та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, суд дійшов таких висновків.

Предметом спору є питання правомірності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції. На обгрунтування правомірності своєї постанови відповідач надав аудіо та відеозаписи.

Суд дослідив аудіозапис виклику поліції. З нього вбачається, що позивач зателефонувала на лінію «102», після чого у неї відбувся такий діалог з оператором:

- «Хочу звернутися до Вас з заявою…»;

- «Куди направити поліцію? Місто, село яке?»;

- позивач повідомила адресу виклику;

- «Що сталося?»;

- «Вчинення домашнього насильства»;

- «Хто вчиняє»?

Далі в ході спілкування позивач повідомляє, що її колишній чоловік (батько дітей) напередодні, в той час як вона була на роботі (в нічну зміну), намагався виселити дітей та вигнати їх з дому; інформує про те, що зараз немає загрози, але хоче зафіксувати цей факт, бо діти бояться і не знають що робити в цій ситуації. В кінці розмови оператор говорить про те, що звернення зафіксовано і передано на реагування.

З дослідженого судом відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейських, які прибули по виклику, вбачається, що вони не встановили факту домашнього насильства, про яке повідомлялося. Після цього поліцейський притягнув позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Суд зауважує, що відповідач повинен був довести, що позивач, повідомляючи органу поліції певну інформацію, зокрема про факт домашнього насильства, знала, що така є неправдивою, і бажала даремного виїзду його працівників на місце виклику.

Матеріали справи не містять належних доказів завідомо неправдивого виклику поліції. Досліджені судом аудіо та відеозаписи до таких доказів не відносяться. Відповідач не надав будь-яких фактичних даних, які б свідчили про наявність умислу в діях позивача.

Відтак, суд вважає, що відповідач не довів правомірність постанови, винесеної його посадовою особою (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому суд не приймає аргументи відповідача про відсутність (непідтвердження) факту домашнього насильства (про наявність цивільно-правових відносин). Позивач реалізувала своє констутуційне право на звернення до правоохоронного органу (ст. 40 Конституції України), оскільки вважала, що було вчинено адміністративне правопорушення (домашнє насильство). На переконання суду, вона мала для цього достатні підстави і навела певне фактичне обгрунтування. Та обставина, що поліцейські не встановили факту домашнього насильства, не означає, що особа, яка повідомила про нього, вчинила завідомо неправдивий виклик поліції.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд не може погодитися з висновком відповідача про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не може вважатися законною і її слід скасувати.

Отже, адміністративний позов слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про постановлення окремої ухвали.

Позивач просила суд винести окрему ухвалу на ім`я голови Національної поліції України про проведення службового розслідування на предмет відповідності займаній посаді інспектора ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітана поліції Моружка В.С.

Аналіз приписів ст. 249 КАС України свідчить, що окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом, у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв`язання спору по суті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.

Водночас, позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний, систематичний протиправний характер та такі дії спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів.

Отже, у задоволенні заяви позивача щодо вжиття заходів реагування відповідно до статті 249 КАС України слід відмовити.

V.Судові витрати

Щодо судового збору

За подання позовної заяви позивач сплатила судовий збір в розмірі 665,60 грн. Однак, з врахуванням того, що позовна заява подана в електронній формі, вона підлягала оплаті судовим збором в розмірі 532,48 грн. (із застосуванням коефіцієнта 0,8).

Враховуючи результат вирішення спору, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 532,48 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до стягнення 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Під час розгляду справи у встановлений процесуальним законодавством строк сторона позивача не надала суду ні доказів надання правничої допомоги (фактичної передачі наданих адвокатом послуг, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором), ні доказів на підтвердження витрат, понесених на надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правничої допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (постанова Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №922/2604/20).

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2, 77, 242-246, 250, 255, 272, 286 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення поліції №3 (Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕГА №1964551 від 29.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором відділення поліції №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області капітан поліції Моружко Валентином Сергійовичем, про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, і накладення на неї штрафу в розмірі 850 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні, 48 копійок).

Відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділення поліції №3 (Луцьк) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Боженка, 34.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11; код в ЄДРПОУ 40108604.

Повний текст рішення суду складений - 23.02.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін