Рішення № 134435228, 10.02.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3241/25

Провадження № 2/161/1093/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення суми страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення суми страхового відшкодування.

Позов обґрунтовує тим, що 05 березня 2024 року о 10 год. 12 хв. у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 1Д мала місце дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль марки Audi A6 р.н.з. НОМЕР_1 . Зокрема, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volvo S60, р.н.з. НОМЕР_2 , не дотримуючись вимог дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» Правил дорожнього руху України, на регульованому перехресті по вул. Карпенка-карого допустив зіткнення з автомобілем марки Audi A6, р.н.з. НОМЕР_1 , в результаті автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №418454 від 05.03.2024 року за ст. 124 КУпАП. 08 квітня 2024 року постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/5374/24 ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 21 серпня 2024 року Волинський апеляційний суд у справі № 161/5374/24 скасував постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2024 року, і постановив нову, якою апеляційну скаргу задовольнив і закрив справу на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Апеляційним судом було встановлено, що недотримання водієм автомобіля Volvo S60 р.н.з. р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» ПДР, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Транспортний засіб марки Audi A6, р.н.з. НОМЕР_1 , належний позивачу, зазнав значих механічних пошкоджень в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-218867087 станом на 05 березня 2024 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO S60», р.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Відповідно до ремонтної калькуляції №24-1109980 від 24 вересня 2024 року, яка була надана ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки автомобіля «Audi Aб» р.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 05.03.2024 р., становить 111 037,80 гривень. А вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi Аб» р.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, становить 50 072,96гривень.

Відповідно до листа про прийняте рішення ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було надано відмову у виплаті страхового відшкодування/виплати ОСОБА_1 у зв?язку з ненаданням постанови суду про притягнення водія транспортного засобу «VOLVO S60», р.н.з. НОМЕР_6 , до відповідальності за вчинене правопорушення.

03 вересня 2024 року ОСОБА_1 на адресу начальника Управління патрульної поліції у Волинській області направив заяву, у якій просив притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 березня 2024 року о 10 год. 12 хв. у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 1Д, у результаті якої було пошкоджено майно ОСОБА_1 - автомобіль марки «Audi A6» р.н.3. НОМЕР_5 .25 листопада 2024 року Луцький РУП ГУНП у Волинській області у відповідь на адвокатський запит повідомив, що притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати відповідну міру покарання до ОСОБА_2 не являється можливим у зв`язку з закінченням терміну накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 з моменту дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.03.2024.

Враховуючи приписи ст.29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважає, що з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до стягнення на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 50 072, 96 гривень. А зважаючи на те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A6», р.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 05.03.2024 року, у відповідності до ремонтної калькуляції № 24-1109980 від 24.09.2024 року становить 111 037, 80 гривень, що значно більше ніж страхове відшкодування, то у відповідності до приписів ст.1194 ЦК України, з ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 60 964, 84 гривень.

Ухвалою судді Гриня О.М. від 18 лютого 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням (виклику) учасників справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25 березня 2025 року справа надійшла у провадження судді Філюк Т.М.

Ухвалою судді Філюк Т.М. від 28 березня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 25 серпня 2025 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення експертизи доручено експертам Волинського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз, на час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

Ухвалою судді від 05 січня 2026 року провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням з Волинського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз повідомлення про залишення ухвали від 25 серпня 2025 року без виконання.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та прость їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Грибан Ж.В. вказувала, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 05 березня 2024 року о 10 год. 12 хв. у м. Луцьку по вул. Карпенка-Карого 1Д мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Audi A6» р.н.3. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу VOLVO S60», р.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/5374/24 від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Волинський апеляційний суд 21 серпня 2024 року скасував постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2024 року, і постановив нову, відповідно до якої провадження у справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Волинського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року встановлено, що саме недотримання водієм автомобіля Volvo S60 р.н.з. р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» ПДР, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

При розгляді даної справи апеляційним судом було призначено експертизу, відповідно до висновку №2405 від 10 червня 2024 року, при наданому на експертизу комплексі вихідних даних, при умові дотримання вимог інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» ПДР, водій автомобіля Volvo 360 р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути ДТП. Також експертом зроблено висновок, що при наданих матеріалах справи та зазначених вихідних даних, недотримання водієм автомобіля Volvo S60 р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» ПДР, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-218867087 станом на 05 березня 2024 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «VOLVO S60», р.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» .

Позивач звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до ремонтної калькуляції №24-1109980 від 24 вересня 2024 р., яка була надана ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки автомобіля «Audi A6» р.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 05.03.2024 р., становить 111 037,80 гривень. А вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А6» р.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, становить 50 072,96гривень.

Разом з тим, листом від 30 вересня 2024 року ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування у зв?язку з відсутністю постанови суду про притягнення водія транспортного засобу «VOLVO S60», р.н.з. НОМЕР_6 , до відповідальності за вчинене правопорушення.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно положень ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/20412/16, суд дійшов висновку, що відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов`язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди, а також те, що з урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №927/623/18).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи містяться достатні та достовірні докази в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, які підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому, доводи відповідача у відзиві щодо відсутності в матеріалах справи доказів його у вчиненні ДТП суд відхиляє.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди сталося за участю забезпеченого транспортного засобу і в наслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування за підписом заявника.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Закон № 1961-IV визначає, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір страхового відшкодування визначався ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відповідно до ремонтної калькуляції №24-1109980 від 24 вересня 2024 року. Так, матеріали справи містять розрахунок суми страхового відшкодування від 27 вересня 2024 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки автомобіля «Audi A6» р.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження 05.03.2024 року становить 111 037,80 гривень. А вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi А6» р.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, становить 50 072,96гривень.

Приписами ст.29 Закону1961-IV передбачено, що страховиком відшкодовуються витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підстави відмови у виплаті страхового відшкодування визначені ст. 991 ЦК України., відповідно до якої страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Відмову у виплаті страхового відшкодування відповідач ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» обгрунтовував відсутністю документу компетентного органу, який встановив склад правопорушення в діях особи, цивільно-правова

відповідальність якої застрахована ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс

Груп", ОСОБА_2 , що має причинний зв`язок із заподіянням шкоди

позивачу.

Оскільки судовим розглядом встановлено недотримання водієм автомобіля Volvo S60, р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вимог дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому, суд прийшов до висновку, що шкода завдана позивачу підлягає відшкодуванню, а відмова у виплаті страхового відшкодування є необгрунтованою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21 грудня 2020 року.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність винного водія застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

Верховний Суд у постанові у справі № 522/15636/16-ц зазначив, що виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Подібні за змістом висновки щодо відшкодування винною особою різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 344/3008/17 (провадження № 61-26423св18), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20), від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23).

Таким чином, враховуючи, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2 перевищує розмір страхового відшкодування, суд вважає що з ОСОБА_2 як винуватця ДТП слід стягнути на користь позивача різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, що становить 60964,84 грн (111037,80 грн (вартість відновлювального ремонту) 50072,96 грн ( вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу складників ).

Суд не приймає до уваги заперечення в ході розгляду справи відповідача ОСОБА_2 щодо суми відшкодування.

Так, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 судом було призначеносудову транспортно-товарознавчу експертизу для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля AUDI А6, д.н.з. НОМЕР_7 , пошкодженого внаслідок ДТП від 05 березня 2024 року. Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . Вказана експертиза не була виконана та повернуто до суду без виконання у зв`язку з неоплатою її вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та необхідність стягнення в користь позивача з відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суми страхового відшкодування в розмірі 50072,96 гривень, а з відповідача ОСОБА_2 - різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням в розмірі 60964,84 гривень.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути в користь позивача 1211,20 гривень сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідачаПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - 546,25 гривень, а з відповідача ОСОБА_2 664,95 гривень.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х ВА Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування розмірі 50 072 ( п`ятдесят тисяч сімдесят дві) гривні 96 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 546 ( п`ятсот сорок шість ) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - різницю між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням в розмірі 60964 ( шістдесят тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 664 (шістсот шістдесят чотири) гривні 95 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( ЄДРПОУ 24175269, м. Київ, вул.Глибочицька,44);

Відповідач: ОСОБА_2 ( місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Дата складення повного тексту рішення - 20 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М. Філюк