Рішення № 134433038, 27.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 рокусправа № 380/13701/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/13701/25 за позовом ОСОБА_1 до 2 аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 2 Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області у якій просив:

- Визнати протиправною бездіяльність 2 Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 рік за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168;

- зобов`язати 2 Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 рік за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 2 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області при виключенні позивача зі списків особового складу не здійснив нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022-2024 рік. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, п.п.137, 138 якого передбачено, що особи рядового і начальницького складу мають право, зокрема, на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за наявності вислуги до 10 років, 35 календарних днів за наявності вислуги від 10 до 15 років, 40 календарних днів за наявності вислуги від 15 до 20 років та 45 календарних днів за наявності вислуги більше 20 років, а також на інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника (начальника) щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини. Щорічна основна відпустка тривалістю 40 і більше календарних днів на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на дві частини за умови, що основна її частина становить 30 календарних днів (п.140 Положення №593). Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року №475 (чинна до 14 вересня 2018 року), а з 14 вересня 2018 року визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623. Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції №475 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим із служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою ч.2 ст. 129 КЦЗ України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи особи з інвалідністю внаслідок війни є: посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій; заява працівника на відповідну відпустку. При оформленні наказу про додаткову відпустку учаснику бойових дій спеціальних застережень у цих нормах немає. Тому право на таку додаткову відпустку мають і основні працівники, і сумісники. Оплата відпусток повинна відбуватися за рахунок коштів установ та організацій. Дана відпустка не належить до категорії щорічних.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни надається: понад щорічну основну та додаткові відпустки. Таким чином, дні цієї відпустки не враховуються під час порівняння з установленою граничною тривалістю відпустки 59 (69) к. дн. на рік (відповідно вимог ч. 3 ст. 10 Закону № 504); з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП. Тобто вони оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки, а не подовжують її. Важливо, що додаткову відпустку для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни не можна: перенести на інший період або подовжити в разі хвороби працівника; перенести на наступний календарний рік; поділити на частини; замінити грошовою компенсацією. Також не допускається відкликання працівника з такої відпустки, адже відповідно до ст. 12 Закону № 504, яка визначає порядок відкликання працівників з щорічної відпустки, ніяких змін внесено не було. За дні невикористаної відпустки не виплачується грошова компенсація у випадку звільнення працівника, який має право на цю відпустку. Додаткова відпустка учасника бойових дій, роботодавець повинен урахувати такі особливості: надається за календарний рік, але право працівника на додаткову відпустку учасника бойових дій повної тривалості не залежить від відпрацьованого часу в такому календарному році. Тобто, відпрацювавши один робочий день у поточному календарному році, працівник матиме право на таку відпустку повної тривалості 14 календарних днів; надається понад щорічні основну та додаткову відпустки; має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається; початок якої припадає на один рік, наприклад, 2022 рік, а закінчення на наступний (2023рік), вважається відпусткою за той рік, на який припадає її початок, тобто за 2022 рік. Відтак, відповідач вважає, що він не мав підстав для виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток. Просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 10.07.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 проходив службу у 2 спеціальному центрі швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який був перейменований у 2 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Наказом від 27.09.2024 за №255 позивача звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

14.04.2025 у відповідь на заяву позивача, від відповідача було отримано лист №8210000122665 з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення.

Згідно відомостей про грошове забезпечення, які були отримані з супровідним листом від 11.04.2024 позивачу стало відомо, що відповідачем не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2022, 2023, 2024 рік.

Позивач вважаючи, що мав право на отримання при виключенні зі списків особового складу 2 Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області грошової компенсації за невикористанні дні додаткової щорічної відпустки, як учасник бойових дій, звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно із статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п.8 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац 1 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ).

Згідно із абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Пунктами 17-19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У свою чергу абзацом 3 підпункту 3 пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, встановлено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію надання військовослужбовцям відпусток здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, з настанням особливого періоду законом було визначено та обмежено види відпусток, які можуть надаватися військовослужбовцям в особливий період, серед яких додаткова відпустка як учаснику бойових дій.

При цьому, суд зазначає, що визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України».

Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №2011-ХІІ припиняється.

Слід зазначити, що норми Закону №2011-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Аналогічне застосування норм права здійснено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 16.05.2019 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року.

Законом №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Тобто, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.

Крім того, приписами пункту 3 розділу XXXІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, встановлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, послужному в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином, на час прийняття наказу від 27.09.2024 про виключення зі списків особового складу, саме відповідачем протиправно не проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022 по 2024 роки.

Із матеріалів справи слідує, що позивач з 2016 року є учасником бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення наявного в матеріалах справи.

Також судом встановлено та відповідачем не заперечується та обставина, що позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткову відпустку у 2022 - 2024 роки під час проходження військової служби, а отже, набув право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної відпустки, у зв`язку із звільненням зі служби.

Суд вкотре наголошує на тому, що відповідач був зобов`язаний провести повний розрахунок з позивачем на час виключення його зі списків особового складу.

Натомість відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2022 - 2024 роки, внаслідок чого виник спір.

Щодо нарахування компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168.

Так, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі по тексту Порядок № 260) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2024 по справі № 240/21650/23 зазначив, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Натомість, за приписами вказаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, то вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Аналогічна правова позиція зазначено Верховним Судом в постановах від 23.09.2024 року по справі №240/32125/23 та від 20.12.2024 по справі № 240/21650/23.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів виплати позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) із врахуванням під час її обчислення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Враховуючи викладене та позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Між тим, відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», оскільки ці обставини не входили до предмета доказування та фактично стосуються порядку виконання рішення суду, тоді як спір виник із приводу нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 - 2024 роки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

В И Р ІШ И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 2 аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Спортивна, 44, ЄДРПОУ 14372923) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168.

Зобов`язати 2 Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року №168.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович