Ухвала суду № 134432845, 27.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1184/24

У Х В А Л А

з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду

27 лютого 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії -

встановив:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнано протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Ухвалою суду від 10.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 24.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 08.05.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 з питань встановлення судового контролю у справі №380/1184/24 без змін.

Ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 без змін.

16.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24;

- вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням її перерахунку;

- рішення звернути до негайного виконання.

В обґрунтування зазначеної заяви вказує про те, що відповідач допустив протиправні дії при виконанні судового рішення, що підтверджується встановленими обставинами. Норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначають порядок обчислення, перерахунку та виплати пенсії із застосуванням даних про страховий стаж та заробітну плату. Однак при перерахунку пенсії позивача відповідач безпідставно застосував не передбачене законом поняття «пенсії в твердому розмірі», не врахував заробітну плату, зазначивши її як 0,00 грн, не застосував підвищення за пізній вихід на пенсію, не встановив мінімальний розмір пенсії та не врахував передбачені законодавством компенсаційні виплати. Фактичне здійснення виплат без надання доказів належного розрахунку пенсії не свідчить про виконання судового рішення. Враховуючи триваючий характер протиправної бездіяльності та відсутність доказів повного і належного виконання рішення суду у справі №380/1184/24, позивач звернувся до суду в порядку статті 383 КАС України з вимогою визнати протиправними дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення. Вказує, що невиконання рішення суду не може бути предметом нового позову, а має вирішуватися виключно в порядку судового контролю, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. Судове рішення є обов`язковим до виконання (ст.129-1 Конституції України), а відсутність виконавчого провадження не позбавляє позивача права на звернення із заявою за ст.383 КАС України.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суд заперечення на заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24. У запереченнях зазначає про те, що заявник не надав жодних належних і допустимих доказів невиконання, ухилення чи створення перешкод у виконанні рішення суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025, зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з 26.10.2021 із встановленням підвищення у розмірі 25% та компенсацією втрати частини доходів. На виконання зазначеного рішення Головне управління провело відповідний перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нарахувало доплату за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 у сумі 78 226,84 грн та компенсацію втрати частини доходів у сумі 14 889,45 грн (разом 93 116,29 грн), які перераховано на банківський рахунок заявниці. Вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для застосування заходів судового контролю відсутні.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає про таке.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов`язаний враховувати обставини встановлені судовим рішенням.

Згідно з частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Крім того, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 у справі №К/800/40668/15.

Згідно з частиною 2 статті 383 КАС України у заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду такій заяві зазначаються:1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Також, відповідно до частиною 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Суд зазначає, що наведені у заяві обставини вже були предметом розгляду в межах цієї ж адміністративної справи.

Так, ухвалою суду від 09.12.2025 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 без змін.

Водночас будь-яких нових обставин чи належних і допустимих доказів, які б свідчили про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 або про наявність протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позивачем до суду не надано.

За таких обставин підстави для повторного вирішення вже дослідженого та остаточно вирішеного судом питання відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави задоволення заяви представника позивача.

Керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Брильовський Р.М.