Ухвала суду № 134432793, 27.02.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

27 лютого 2026 року справа № 380/3368/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П, розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача від 26 лютого 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/3368/26 за позовом Приватного підприємства "Ірматех" до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ірматех" (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 листопада 2025 року № 55271/13-01-0710;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21 січня 2026 року № 0000083-1302-1301.

Одночасно із позовом, позивачем подано суду заяву про забезпечення позову у справі шляхом зупинення на час судового розгляду дії оскаржуваних податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області від 27 листопада 2025 року № 55271/13-01-0710 та податкової вимоги № 0000083-1302-1301 від 21 січня 2026 року.

В обґрунтування такої заяви позивач зазначив, що нарахована підприємству сума пені без наведення в акті податкової перевірки обставин, з якими закон пов`язує можливість притягнення до такого виду фінансової відповідальності, є досить значною грошовою сумою, сам факт виставлення якої ставить під сумнів його подальшу статутну діяльність. Вказав, що зупинення дії оскаржуваних індивідуальних актів на час судового розгляду жодним чином не ускладнить їх виконання у майбутньому, якщо позовні вимоги не знайдуть свого підтвердження по суду. Вважає, що невжиття забезпечувальних заходів може спричинити паралізацію діяльності підприємства та, серед іншого, опис його майна і примусове відчуження такого. Зазначив, що майбутнє рішення про задоволення позову, якщо таке буде ухвалене, у такому разі істотно ускладниться або навіть унеможливиться у виконанні за умови примусового відчуження майна підприємства третім особам на виконання податкової вимоги без застосування заходів забезпечення заявлених вимог.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується таким.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини другої статті 151 КАС України установлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в його основу має бути покладений принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Водночас суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

В обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач покликається на те, що нарахована підприємству сума пені без наведення в акті податкової перевірки обставин, з якими закон пов`язує можливість притягнення до такого виду фінансової відповідальності, є досить значною грошовою сумою, сам факт виставлення якої ставить під сумнів його подальшу статутну діяльність.

Щодо цих доводів суд зазначає таке.

Предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 27 листопада 2025 року № 55271/13-01-0710, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 225632,47 грн та податкова вимога № 0000083-1302-1301 від 21 січня 2026 року на суму 225658,47 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з абзацом першим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналіз наведених норм вказує, що оскарження платником податків податкового-повідомлення рішення до суду призводить до неузгодження визначеного ним грошового зобов`язання та, як наслідок, до неможливості вчинення податковим органом дій, спрямованих стягнення грошового зобов`язання, визначеного таким податковим повідомленням-рішенням, а також нарахування штрафних санкцій та пені на його підставі.

Оскільки у цій справі позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 27 листопада 2025 року № 55271/13-01-0710 до суду, то визначене таким податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання на підставі абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, що виключає можливість податкового органу вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення грошового зобов`язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, а також нараховувати штрафні санкції та пеню на його підставі.

Суд звертає увагу на приписи пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України відповідно до яких пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись під час розгляду заяви про забезпечення позову. Незгода заявника із діяннями чи рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких діянь чи рішень протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Суд звертає увагу позивача, що за заяву про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3 328,00 грн.

Тобто, судовий збір за заявою про забезпечення доказів або позову становить 998,40 грн.

Позивачем за подання заяви забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1483 від 16.02.2026. Надміру сплачений судовий збір у розмірі 2029,60 грн (3028,00 грн - 998,40 грн) може бути повернуто позивачу за його клопотанням.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити позивачу.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Р. П. Качур