Ухвала суду № 134432715, 27.02.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення

27 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/19753/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Секірська А.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення у справі № 640/19753/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 18 лютого 2026 року надійшла заява Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення у справі № 640/19753/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79898303 з примусового виконання виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, виданого Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язати Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського,5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707,60 грн.

Апарат Верховної Ради України листом від 13.02.2026 № 30/10-2026/31620 повідомив відділ про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, виданого Луганським окружним адміністративним судом, зазначаючи, про те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої є Державна казначейська служба України.

Також, повідомлено про те, що з 19 липня 2022 року змінився порядок виконання рішень судів у справах, в яких предметом спірних правовідносин є стягнення коштів з Апарату Верховної Ради України на користь особи, що працювала на посаді помічника консультанта народного депутата України.

Таким чином, враховуючи зміни, внесені у законодавчі акти України, Апарат Верховної Ради України не може бути суб`єктом виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34707,60 грн, адже рішення суду повинно виконуватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Відповідно до статті 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Абзацом десятим пункту 25 Порядку передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

З огляду на зазначене рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 640/19753/21 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України.

Станом на сьогоднішній день сума заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу за рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 640/19753/21, становить 34 707,60 грн.

На підставі викладеного, заявник просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, виданого Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського,5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707,60 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (34 707,60 грн) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Ухвало суду від 19.02.2026 заяву Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення у справі № 640/19753/21 призначено до розгляду у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 27 лютого 2026 року. Запропоновано ОСОБА_1 , його представнику адвокату Цикалевичу Володимиру Миколайовичу та Апарату Верховної Ради України у строк до 26 лютого 2026 року включно подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» відзив на заяву про зміну способу виконання судового рішення у справі № 640/19753/21.

23.02.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, в якій зазначено, що сторона позивача не заперечує щодо зміни способу та порядку виконання виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, про зобов`язання Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського,5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707,60 грн., шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів (34 707,60 грн) у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

26.02.2026 від Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) надійшли письмові пояснення в яких зазначено наступне.

Заявник посилаючись на лист Апарату Верховної Ради України від 13.02.2026 № 30/10-2026/31620 стверджує про неможливість виконання вимог виконавчого листа у справі № 640/19753/21, зазначаючи, що виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

На думку Казначейства, в контексті спірних правовідносин у справі № 640/19753/21, обставини, якими Заявник обґрунтовує необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не є підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати, на думку ДКСУ, є незаконною.

Позивач, звертаючись до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, заявляв такі позовні вимоги:

- визнання протиправною бездіяльності Апарату ВР України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 26.05.2006 до 27.11.2014;

- зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 26.05.2006 по 27.11.2014;

- зобов`язання Апарату Верховної Ради України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 08.06.2007 по день фактичного розрахунку, з 12.12.2012 по день фактичного розрахунку, з 27.11.2014 по день фактичного розрахунку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 адміністративний позов задоволено частково. Отже, суд апеляційної інстанції захистив порушене право позивача, задовільнивши вимогу позивача щодо зобов`язання Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707,60 гривень.

Таким чином, прийняте апеляційним судом рішення у справі № 640/19753/21 не стосується стягнення коштів, однак має зобов`язальний характер щодо нарахування та виплати коштів, тобто покладає певні обов`язки саме на Боржника (Апарат Верховної Ради України) та потребує вчинення ним відповідних дій.

Посилання Боржника на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон про гарантії) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, не підтверджує неможливість вчинення саме Боржником відповідних дій для виконання судового рішення у справі № 640/19753/21.

Частина перша статті 3 Закону про гарантії, передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Однак, приписи частини першої статті 3 Закону про гарантії у цих правовідносинах не можуть бути законною підставою для зміни способу виконання рішення.

Крім того, боржник за судовим рішенням не надає належних доказів того, що Апарат Верховної Ради України не має об`єктивної можливості виплатити особі, з якою він перебував у трудових відносинах, середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за судовим рішенням.

В той же час, запропонований заявником спосіб виконання судового рішення, а саме шляхом безспірного списання Казначейством відповідної суми коштів 34 707,60 грн у порядку, передбаченому Законом про гарантії і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, фактично змінює по суті рішення суду та призводить до зміни боржника у справі № 640/19753/21.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачає відповідну бюджетну програму, що має найменування КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі КПКВК 3504040), розмір бюджетних призначень за якою встановлений на рівні 100 млн гривень.

Станом на 19.02.2026 на виконанні за КПКВК 3504040 перебуває 265 341 судових рішень на суму понад 7 952,35 млн грн.

Отже, встановлений Верховною Радою України недостатній обсяг коштів не дозволить Казначейству здійснити погашення заборгованості за рахунок КПКВК 3504040 за всіма рішеннями судів, гарантованими державою, щонайменше протягом 2026 року (з незалежних від Казначейства причин/обставин).

Таким чином, запропонований заявником спосіб виконання виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, не лише суперечить вимогам законодавства (зокрема, процесуального), але також є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві протягом розумних строків у зв`язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань за КПКВК 3504040 та визначеною черговістю погашення заборгованості.

Також зазначає, що за даними Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у Казначействі обслуговується боржник за кодом 20064120 (Управління справами Апарату Верховної Ради України).

Однак, позивачем було пред`явлено позов до Апарату Верховної Ради України.

Таким чином, Казначейство відповідно до положень Закону про гарантії та Порядку № 845 виконує рішення суду про стягнення чітко визначеної суми коштів з конкретного боржника.

Крім того, зазначення в резолютивній частині ухвали будь-яких інших відомостей, зокрема, визначення Казначейства як суб`єкта виконання рішення, посилань на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та/або Порядок № 845, не є необхідним, оскільки регламентація механізму (алгоритму) виконання судового рішення у відповідній частині відображається безпосередньо у нормативних актах, однак не в резолютивній частині судового рішення (ухвали).

На підставі викладеного Державна казначейська служба України просила прийняти пояснення на заяву державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.02.2026 про зміну способу порядку виконання рішення у справі № 640/19753/21 та врахувати наведені доводи й аргументи.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 640/19753/21 позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ: 20064120 місцезнаходження: 01008. м. Київ. вул. Грушевського, 5) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за періоди роботи з 26.05.2006 по 08.06.2007, з 26.11.2007 по 12.12.2012, з 13.12.2012 по 27.11.2014;

зобов`язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за періоди роботи з 26.05.2006 по 08.06.2007, з 26.11.2007 по 12.12.2012, з 13.12.2012 по 27.11.2014;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Апарата Верховної Ради України задоволено частково, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови нарахуванні та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 26 травня 2006 року по 08 червня 2007 року, з 26 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року, з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року;

зобов`язано Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за період роботи з 26 травня 2006 року по 08 червня 2007 року, з 26 листопада 2007 року по 12 грудня 2012 року, з 13 грудня 2012 року по 27 листопада 2014 року;

зобов`язано Апарат Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 60 копійок;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

28.11.2025 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий листі у справі № 640/19753/21 про зобов`язання Апарату Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 60 копійок.

31.12.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 640/19453/21 від 28.11.2025, виданим Луганським окружним адміністративним судом.

Апарат Верховної Ради України листом від 13.02.2026 № 30/10-2026/31620 повідомив відділ про неможливість виконання вимог виконавчого листа № 640/19753/21 від 28.11.2025, виданого Луганським окружним адміністративним судом, зазначаючи, про те, що відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої є Державна казначейська служба України.

Також повідомив про те, що з 19 липня 2022 року змінився порядок виконання рішень судів у справах, в яких предметом спірних правовідносин є стягнення коштів з Апарату Верховної Ради України на користь особи, що працювала на посаді помічника консультанта народного депутата України. Таким чином, враховуючи зміни, внесені у законодавчі акти України, Апарат Верховної Ради України не може бути суб`єктом виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34707,60 грн, адже рішення суду повинно виконуватись Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №902 (далі Порядок №902), визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, боржником за якими є Мінсоцполітики, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття виконавчого провадження боржник листом від 13.02.2026 повідомив про неможливість виконання рішення, посилаючись на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та необхідність здійснення виплати за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 через Державну казначейську службу України.

Отже, боржник фактично відмовився від самостійного виконання рішення суду, що істотно ускладнює його виконання у спосіб, визначений резолютивною частиною постанови апеляційного суду.

Посилання Державної казначейської служби України на те, що зміна способу виконання нібито призведе до зміни боржника, є необґрунтованими. Суд не змінює суб`єкта, на якого покладено обов`язок за судовим рішенням, оскільки боржником і надалі залишається Апарат Верховної Ради України. Зміна способу виконання стосується виключно механізму реалізації рішення тобто порядку перерахування коштів а не змісту покладеного обов`язку.

Так само є неприйнятними доводи ДКСУ про те, що рішення має виключно зобов`язальний характер і не підлягає виконанню в порядку, передбаченому для рішень про стягнення коштів. Суд апеляційної інстанції визначив конкретний розмір виплати 34 707,60 грн, що свідчить про наявність чітко визначеного грошового зобов`язання. За своєю правовою природою таке рішення у частині виплати середнього заробітку є рішенням майнового характеру та підлягає виконанню у грошовій формі.

Доводи Державної казначейської служби України щодо недостатності бюджетних асигнувань за КПКВК 3504040 та значної кількості невиконаних рішень також не можуть бути підставою для відмови у зміні способу виконання.

Конституційний Суд України та Європейський суд з прав людини неодноразово наголошували, що держава не може виправдовувати невиконання судового рішення відсутністю бюджетних коштів. Проблеми бюджетного планування не звільняють державу від обов`язку забезпечити реальне та своєчасне виконання судового рішення.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прямо передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів за час роботи помічника-консультанта народного депутата України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою.

Отже, саме законодавець визначив спеціальний механізм виконання таких рішень. Зміна способу виконання у даному випадку не змінює суті судового рішення, не підміняє боржника та не виходить за межі позовних вимог, а лише забезпечує реальну можливість його виконання у спосіб, передбачений спеціальним законом.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 378 КАС України саме такі обставини істотне ускладнення або фактична неможливість виконання судового рішення є підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Крім того, положення частини сьомої статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та усталена практика Верховного Суду виходять з того, що невиконання протягом двох місяців судового рішення щодо пенсійних виплат є самостійною та достатньою підставою для зміни способу його виконання шляхом стягнення відповідної суми коштів.

Стадія виконання судового рішення є невід`ємною складовою судового процесу та завершальною стадією розгляду справи, а отже, на цій стадії підлягають застосуванню загальні принципи адміністративного судочинства, зокрема принципи верховенства права, обов`язковості судових рішень, ефективного судового захисту та забезпечення реального поновлення порушеного права. Зміна способу та порядку виконання судового рішення спрямована не на надання переваг окремому стягувачу, а на усунення перешкод для реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання для боржника.

Таким чином, враховуючи думку представника позивача та викладені вище обставини, суд вважає, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 640/19753/21 шляхом стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 60 копійок.

Відповідно суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну порядку виконання судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Міністерства юстиції України про зміну порядку виконання судового рішення у справі № 640/19753/21 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 640/19753/21 з зобов`язання Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 60 копійок на

стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за періоди з 06 серпня 2007 року, з 12 грудня 2012 року та з 27 листопада 2014 року по 19 січня 2023 року у розмірі 34 707 (тридцять чотири тисячі сімсот сім) гривень 60 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя А.Г. Секірська