Рішення № 134432576, 19.02.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4081/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: фермерське господарство "Кан1" (27422, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Дмитрівка, вул. Центральна, 233, код ЄДРПОУ 34509691)

представник: адвокат Попович П.О.

відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

представники: Панасенко І.Б., Філоненко Д.В.

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Кан1", через адвоката Поповича П.О., звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №00056580707 від 16.05.2025 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 596 893 грн., з яких 2 077 514 грн. - податкове зобов`язання, 519 379 грн. - штраф;

- форми "Р" №00056570707 від 16.05.2025 року, в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 207 528, 75 грн., з яких 1 766 023 грн. - податкове зобов`язання, 441 505, 75 грн. - штраф;

- форми "ПС" №00056600707 від 16.05.2025 року про застосування штрафу у розмірі 340 грн.

Позов ФГ "Кан1" мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами документальної планової виїзної перевірки, якою встановлено заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість через визнання безтоварними господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД". Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер взаємовідносин його з вказаними контрагентами щодо придбання товарів, які підтверджені належними первинними документами та даними бухгалтерського обліку. Доводячи реальність господарських операцій, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою судді від 23.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами проведених у березні - квітні 2025 року документальних перевірок ФГ "Кан1" встановлено нереальність господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД". Ці юридичні особи мають ознаки фіктивності та проводять незаконні фінансові операції через штучний ланцюг постачання. Позивач залучений до незаконної схеми формування податкового кредиту для ухилення від оподаткування. Формальне складання первинних документів і податкових накладних без підтвердження реального постачання товарів не створює податкових наслідків. Внаслідок цього позивач занизив доходи за 2019 рік на вартість безоплатно одержаних активів невідомого походження на 10 596 136 грн. та завищив податковий кредит на 1766023 грн. Заниження загальної суми доходу призвело до недотримання позивачем 75-відстокового критерію частки сільськогосподарського товаровиробництва, як умови застосування платником єдиного податку спрощеної системи оподаткування, і стало підставою для донарахування йому податку на прибуток підприємств за 2020 рік та застосування штрафу за неподання декларації. Доводячи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій наполягав на реальності господарських операцій щодо придбання ФГ "Кан1" добрив у ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД". Стверджував, що добрива "Фосфоорганік плюс" та "Комбіорганік" належать до органічних добрив тваринного та тваринного/рослинного походження, що не підлягають державному випробуванню та реєстрації, їх обіг регулюється Законом України "Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною". Контролюючий орган під час проведення перевірки не встановив, у якому порядку здійснювалось виробництво та реалізація органічних добрив ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД", тож його висновки про непідтвердження ланцюга постачання є безпідставними.

Ухвалою від 11.09.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини.

Фермерське господарство "Кан1" з 09.10.2007 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області, є платником податку на додану вартість.

Основним видом його економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У 2019 році позивач перебував на загальній системі оподаткування, з 2020 року на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності як платник єдиного податку четвертої групи, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %.

У лютому 2025 року посадові особи ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу №92-п від 22.01.2025 року провели у ФГ "Кан1" документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року.

За результатами перевірки складено акт №2349/11-28-07-07/34509691 від 07.03.2025 року, згідно з яким встановлено зокрема такі порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2019 рік на суму 1 907 304 грн.

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 839 812 грн., у тому числі за: лютий 2019 року - 473 696 грн., вересень 2019 року - 73 624 грн., жовтень 2019 року - 294 418 грн., листопад 2019 року - 451 499 грн., грудень 2019 року - 467 904 грн., січень 2020 року - 19 859 грн., березень 2023 року - 26 109 грн., грудень 2024 року - 32 703 грн.

Позивач не погодився із фактами і даними, викладеними в акті перевірки про визнання нереальними/безтоварними взаємовідносин із контрагентами постачальниками ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД" , та 03.04.2025 року подав заперечення до акту перевірки.

У ході розгляду заперечення комісія з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області, керуючись пп.87.6.4 п.87.6 ст.87 ПК України, прийняла рішення про проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, з питання правомірності перебування у 2020 році на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 4 групи) внаслідок встановлених документальною плановою перевіркою порушень щодо заниження показника "інші доходи" на вартість безоплатно одержаних активів невідомого походження на загальну суму 10596136 грн. від ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД" та їх вплив на частку сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік.

У зв`язку з цим посадові особи ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказу №479-п від 16.04.2025 року провели у ФГ "Кан1" документальну позапланову виїзну перевірку з цього питання.

За результатами перевірки складено акт №5126/11-28-07-07/34509691 від 30.04.2025 року, згідно з яким встановлено такі порушення:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2020 рік на загальну суму 170 210 грн.;

- п.49.1, п.49.2 ст.49, пп.4 п.291.4 ст.291, п.137.4 ст.137, пп. "в" п.137.5 ст.137 Податкового кодексу України неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік.

Після проведення цієї позапланової перевірки комісія з питань розгляду заперечень ГУ ДПС у Кіровоградській області склала висновок про правомірність висновків актів перевірок в частині донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, про що 12.05.2025 року направила позивачу відповідь.

В.о. керівника ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняла щодо ФГ "Кан1" такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №00056580707 від 16.05.2025 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 2 596 893 грн., з яких: 2 077 514 грн. податкове зобов`язання, 519 379 грн. штраф,

- форми "Р" №00056570707 від 16.05.2025 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 299 765 грн., з яких: 1 839 812 грн. податкове зобов`язання, 459 953 грн. штраф,

- форми "ПС" №00056600707 від 16.05.2025 року про застосування штрафу, передбаченого абз.1 п.120.1 ст.120 ПК України, у розмірі 340 грн.

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №00056580707 від 16.05.2025 року позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 2 077 514 грн. у зв`язку з такими порушеннями:

1) заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) за 2019 рік на 10596136 грн. внаслідок невключення до складу інших доходів вартості безоплатно одержаних активів невідомого походження по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Оман Груп" (3 010 056 грн.), ТОВ "Гаскойн ЛТД" (7 586 080 грн.), що встановлено в акті перевірки №2349/11-28-07-07/34509691 від 07.03.2025 року. У зв`язку з цим позивачу донараховано податок на прибуток підприємств за 2019 рік в сумі 1 907 304 грн. (1 059 6136 грн. х 18 %).

2) заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) за 2020 рік на 945612 грн. внаслідок неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємств через безпідставне перебування у 2020 році на спрощеній системі оподаткування, що встановлено в акті перевірки №5126/11-28-07-07/34509691 від 30.04.2025 року. У зв`язку з цим позивачу донараховано податок на прибуток підприємств за 2020 рік в сумі 170 210 грн. (945 612 грн. х 18 %).

Неподання позивачем декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік також стало підставою для застосування до нього штрафу податковим повідомленням-рішенням форми "ПС" №00056600707 від 16.05.2025 року.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №00056570707 від 16.05.2025 року позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 1839812 грн. у зв`язку з такими порушеннями:

1) заниження податкових зобов`язань за грудень 2022 року на суму 8661 грн. внаслідок ненарахування податкових зобов`язань на вартість списаних товарів. Позивач це порушення не заперечує.

2) заниження податкових зобов`язань за лютий, липень, вересень листопад 2019 року, лютий, липень, серпень, грудень 2020 року, червень, липень 2021 року, січень, травень, серпень, грудень 2022 року, лютий 2023 року, червень, грудень 2024 року на загальну суму 70089 грн. внаслідок ненарахування податкових зобов`язань на вартість товарів/послуг, які використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Позивач ці порушення не заперечує.

3) завищення податкового кредиту на суму 1 766 023 грн. внаслідок оформлення нереальних операцій з придбання товарів у контрагентів-постачальників ТОВ "Оман Груп" у лютому 2019 року (501 676 грн.), ТОВ "Гаскойн ЛТД" у вересні грудні 2019 року (1 264 346 грн.). Позивач не погоджується із цим порушенням.

4) завищення податкового кредиту на суму 3700 грн. внаслідок помилок при складанні податкових декларації за січень та березень 2020 року. Позивач ці порушення не заперечує.

Позивач оскаржує це податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1766023 грн., здійсненого внаслідок коригування йому податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД", а також в частині накладення штрафу, передбаченого пунктом 2 статті 123.2 ПК України в розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання, що складає 441 505, 75 грн. (1 766 023 грн. х 25%).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 136.1 статті 136 ПК України передбачено, що базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно з пунктами 137.1, 137.4 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 137.5 статті 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 133.5 статті 133 ПК України передбачено, що не є платниками податку суб`єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу, крім випадків, передбачених абзацами другим та третім підпункту 133.1.1 та підпункту 133.1.4 пункту 133.1 цієї статті.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У статті 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, та установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку;

- первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію;

- фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2, 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", яке містить такі норми:

I. Загальні положення

1. Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

3. Терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

бухгалтерська звітність - звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів;

витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід;

зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

II. Склад та елементи фінансової звітності

1. Фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

2. Для мікропідприємств, малих підприємств, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року № 39, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за № 161/4382 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року № 25) (із змінами). Зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у цьому Національному положенні (стандарті).

8. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

III. Якісні характеристики фінансової звітності та принципи її складання

3. Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 затверджене Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", яке містить такі норми:

I. Загальні положення

1. Це Національне положення (стандарт) установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

2. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) (далі - підприємства), зокрема:

1) для складання Фінансової звітності малого підприємства:

малими підприємствами - юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (крім тих, яким відповідно до податкового законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів та витрат).

2) для складання Фінансової звітності мікропідприємства:

мікропідприємствами - юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства;

II. Фінансова звітність малого підприємства

3. У звіті про фінансові результати наводиться інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

4. Показники про податок на прибуток, витрати і збитки наводяться в дужках.

5. Зміст статей звіту про фінансові результати

5.1. У статті "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг без непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу.

5.3. У статті "Інші доходи" відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

5.4. У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів, визначена відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами).

5.7. У статті "Фінансовий результат до оподаткування" відображається різниця між доходами та витратами підприємства.

5.8. У статті "Податок на прибуток" відображається сума податку на прибуток, яка визначається в розмірі податку на прибуток за звітний період.

5.9. У статті "Чистий прибуток (збиток)" відображається чистий прибуток або чистий збиток - різниця між сумою фінансового результату до оподаткування і сумою витрат з податку на прибуток.

Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке містить такі норми:

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

5. Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

7. Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

8. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

9. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

21. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке містить такі норми:

1. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

5. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

6. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

7. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

10. Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

11. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Суд зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Фінансова та податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих показників у податковій звітності.

Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для заниження об`єкта оподаткування, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Таким чином, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст господарських операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Воднораз, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками товару, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару, призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Суд установив, що позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання товарів у ТОВ "Оман Груп", які мали місце у лютому 2019 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір поставки №40 від 15.11.2018 року та специфікація до нього; видаткові накладні про передачу товару (добрива "Фосфоорганік плюс") у кількості 140 т на загальну суму 3 010 056 грн., у т.ч. ПДВ 501 676 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; платіжні інструкції про перерахування у лютому 2019 року на банківський рахунок ТОВ "Оман Груп" коштів у сумі 3010056 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Оман Груп", оприбутковані на загальну суму 2 508 380 грн. (вартість товарів без ПДВ).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Оман Груп" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року 501 676 грн.

Також позивач відображав у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з придбання товарів у ТОВ "Гаскойн ЛТД", які мали місце у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 року.

Позивач має такі документи, які містять відомості про ці взаємовідносини: договір поставки №01/09 від 13.09.2019 року та специфікація до нього; видаткові накладні про передачу товару (комплексні мінеральні добрива "Комбіорганік") у кількості 316,087 т на загальну суму 7 586 080 грн., у т.ч. ПДВ 1 264 346, 67 грн.; податкові накладні; рахунки на оплату; платіжні інструкції про перерахування у жовтні 2019 року січні 2020 року на банківський рахунок ТОВ "Гаскойн ЛТД" коштів у сумі 7 586 080 грн.; товарно-транспортні накладні про перевезення товару.

У бухгалтерському обліку позивача товари, придбані у ТОВ "Гаскойн ЛТД", оприбутковані на загальну суму 6 321 733 грн. (вартість товарів без ПДВ).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Гаскойн ЛТД" позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року 49 680 грн., жовтень 2019 року 486 000 грн., листопад 2019 року 336 000 грн., грудень 2019 року 392 667 грн., усього 1 264 346 грн.

Позивач доводить, що придбані добрива були використані ним у господарській діяльності з вирощування сільськогосподарських культур. Згідно зі звітом про посівні площі у 2019 році ФГ "Кан1" мало в обробітку 993,57 га сільськогосподарських угідь під вирощування кукурудзи. На підтвердження використання добрив позивач надав первинні документи - картки складського обліку матеріалів, накладі-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин. Згідно з цими документами 140 т добрив "Фосфоорганік плюс", придбаного у ТОВ "Оман Плюс", було внесено в ґрунт під час посіву кукурудзи у квітні - травні 2019 року, а 316,087 т комплексних мінеральних добрив "Комбіорганік", придбаних у ТОВ "Гаскойн ЛТД", були внесені в ґрунт під час зяблевої оранки у листопаді грудні 2019 року.

Контролюючий орган у ході документальної перевірки не ставив під сумнів надходження добрив до позивача та їх використання у виробничому процесі, не перевіряв відповідність погодженої сторонами ціни (21500,40 грн./т та 24000 грн./т) рівню звичайних цін, а також відповідність обсягів внесених добрив агротехнічним нормам та технології сільськогосподарського виробництва.

Водночас контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій з постачання товарів, вважаючи, що зазначені контрагенти фактично не здійснювали поставку товарів позивачу.

Не заперечуючи надходження добрив до позивача та їх використання в господарській діяльності, відповідач стверджує, що ці товари отримані не від постачальників, які вказані у первинних документах, а від невідомих осіб, і ці товари слід відображати в бухгалтерському та податковому обліку як дохід від безоплатно одержаних активів невідомого походження у складі інших доходів, а права на податковий кредит за податковими накладними цих контрагентів платник не має.

Такі висновки контролюючий орган зробив на підставі інформації з баз даних ДПС про показники податкової звітності контрагентів, відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури придбаних та поставлених ними товарів, судової ухвали у кримінальному провадженні, в якому фігурують ці контрагенти.

Тож за розрахунками контролюючого органу позивач у Звіті про фінансові результати (форма № 2-м) за 2019 рік занизив показники рядка 2240 "інші доходи" у розмірі коштів, перерахованих на рахунки ТОВ "Оман Груп" (3 010 056 грн.), ТОВ "Гаскойн ЛТД" (7 586 080 грн.), а у відповідних податкових деклараціях з ПДВ завищив податковий кредит з ПДВ по ТОВ "Оман Груп" (501 676 грн.), ТОВ "Гаскойн ЛТД" (1 264 346 грн.).

Суд не погоджується з такими висновками та розрахунками контролюючого органу, наведеними ним в актах перевірки, вважає їх недоведеними та необґрунтованими.

У статті 83 ПК України передбачений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

У ході документальної перевірки ФГ "Кан1" зустрічні звірки з питань підтвердження господарських відносин між ним та ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД" не проводилися.

ГУ ДПС у Кіровоградській області направило до ГУ ДПС у м. Києві запит від 26.02.2025 року про проведення зустрічної звірки ТОВ "Гаскойн ЛТД", однак він не був виконаний.

Відповідач у ході перевірки використав інформацію ГУ ДФС у м. Києві від 22.07.2019 року про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "Оман Груп" за період декларування ПДВ за лютий-квітень 2019 року.

Також відповідач використав податкову інформацію з баз даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність/недостатність у підприємств-контрагентів необхідних умов та ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, про їхню ризиковість та непідтвердження придбання та реалізації товарів по ланцюгу постачання.

Втім така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів і не породжує правових наслідків для позивача.

Суд установив, що предметом поставок, які контролюючий орган визнав нереальними/безтоварними, були добрива. Позивач стверджує, що виробником добрив були постачальники - ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД".

Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, регулює Закон України "Про пестициди і агрохімікати", який також визначає права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Згідно зі статтями 7, 8 цього Закону державній реєстрації підлягають препаративні форми пестицидів і агрохімікатів. Державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на платній основі в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, на підставі позитивних результатів випробувань та матеріалів досліджень.

Серійне виробництво, закупівля та експлуатація технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів дозволяється лише після їх державної реєстрації.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" пестициди і агрохімікати, що використовуються в Україні, пакуються і маркуються відповідно до чинного законодавства.

Кожна товарна одиниця повинна супроводжуватися рекомендацією щодо її застосування із зазначенням культур та об`єктів, для оброблення яких призначено пестициди і агрохімікати, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування (для пестицидів), заборони та обмеження на застосування, способів і засобів знешкодження пестицидів та агрохімікатів, а також заходів безпеки під час роботи, транспортування і зберігання, ліквідації аварійних ситуацій та їх наслідків, заходів подання першої медичної допомоги у разі отруєння.

Розфасування пестицидів і агрохімікатів може здійснюватися лише за наявності дозволу його виробника або власника знака для товарів і послуг.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов`язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

Суд згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань установив, що видами діяльності ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД" є оптова торгівля хімічними продуктами (основний), а серед інших: виробництво добрив і азотних сполук, виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції.

У Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, що пройшли державну реєстрацію та дозволені до використання в Україні, який веде Мінекономіки (https://me.gov.ua/view/3f0f19d4-938f-4049-914a-9d1d49670f81), відсутні відомості про препарати (агрохімікати, органічні, мінеральні добрива) з торговими назвами "Фосфоорганік плюс", "Комбіорганік", а також про ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД" як про заявників реєстрації агрохімікатів.

Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що до перевірки не надані документи, що засвідчують відповідність продукції (паспорти якості/сертифікати відповідності), а також висував зауваження до змісту товарно-транспортних накладних, які складалися при перевезенні товарів автомобільним транспортом.

У зв`язку з цим суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

У позивача відсутні сертифікаційні документи / етикетки на товари, які б містили інформацію про їх виробника, назви діючих речовин / елементів та її вміст.

Разом з тим, сертифікаційні документи на товар не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. Такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, тому відсутність у платника сертифікатів відповідності (якості) на товар не є доказом безтоварності операцій і не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.

Відповідач не довів, що відсутність у позивача сертифікатів відповідності унеможливлювала законний обіг відповідної продукції.

Щодо транспортних документів на перевезення товарів, то вони не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. У правовідносинах щодо поставки товарів товарно-транспортні накладні не є документами первинного обліку, що підтверджують обставини придбання та реалізації товарів, а окремі недоліки в їх оформленні не свідчать про відсутність господарських операцій.

Згідно з наданими позивачем товарно-транспортними накладними перевезення товарів у спірних господарських операціях здійснювалося окремими партіями вантажними автомобілями, які належать ФГ "Кан1". Інформація про вантаж, вказана у ТТН, відповідає інформації, вказаній у видаткових накладних про передачу товару, і такі ТТН є додатковим підтвердженням факту придбання товару, наявності і руху активів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

У ході судового розгляду справи відповідач не надав достатніх та достовірних доказів, які б доводили безтоварність/нереальність виконання операцій з придбання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків.

Відповідач не довів, що особи, від імені яких підписані первинні документи про поставку товарів позивачу, заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств або у господарських операціях з позивачем та підписанні відповідних первинних документів.

Суд у цій справі викликав свідків громадян ОСОБА_1 (колишній директор ТОВ "Оман Груп") та ОСОБА_2 (колишній директор ТОВ "Гаскойн ЛТД") у судове засідання для допиту з метою з`ясування обставин виконання спірних господарських операцій з постачання позивачу товарів та перевірки доводів відповідача про їх нереальність. Проте вони до суду не прибули.

Посилання відповідача в акті перевірки на внесену до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу слідчого судді у кримінальному провадженні, в якому фігурують контрагенти позивача, суд відхиляє, оскільки відповідач не довів, що у цьому кримінальному провадженні ухвалено обвинувальний вирок щодо осіб, причетних до діяльності цих суб`єктів, та з висновками щодо спірних господарських операцій чи щодо пов`язаності цих суб`єктів з позивачем, або щодо причетності або обізнаності позивача з приводу незаконної діяльності цих суб`єктів.

Суд визнає безпідставними доводи відповідача про включення ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД" у перелік платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та про анулювання реєстрації їх як платників ПДВ, оскільки такі рішення прийняті після періоду, в якому задекларовані спірні господарські операції.

Суд, дослідивши обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку, що не визнав відповідач, установив, що доходи та витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, підтверджені первинними документами, складеними відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ці первинні документи надавалися контролюючому органу на перевірку. Під час перевірки та у ході судового розгляду справи відповідач не спростував їх достовірність і не довів, що відомості, викладені у цих документах, не відповідають дійсності.

Укладені між позивачем та постачальниками ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД", договори є оплатними, а придбані товари не підпадають під визначення безоплатно наданих товарів, наведене у пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Витрати на придбання добрив були відображені в бухгалтерському обліку як виробничі запаси на рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення". Після фактичного внесення добрив у ґрунт їх вартість списувалася з рахунку 208 на рахунок 231 "Рослинництво" (субрахунок рахунку 23 "Виробництво") з подальшим включенням до складу виробничої собівартості вирощеної кукурудзи.

Таким чином, зазначені витрати були враховані при формуванні фінансового результату до оподаткування відповідно до вимог бухгалтерського обліку. При цьому контролюючий орган під час перевірки не встановив фактів завищення витрат за цими операціями ані для цілей бухгалтерського, ані для цілей податкового обліку. Контролюючий орган не визнавав ці витрати штучними і не виключав їх зі складу собівартості реалізованої продукції.

Одночасне відображення витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого, на чому наполягає відповідач, створює подвійний облік одного й того ж активу та призводить до викривлення фінансового результату до оподаткування, що суперечить положенням (стандартам) бухгалтерського обліку та методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Суми податку на додану вартість, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними ТОВ "Оман Груп" та ТОВ "Гаскойн ЛТД", які зареєстровані в ЄРПН, а відтак відповідно до п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.210 ПК України дають позивачу право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та є достатньою підставою для його декларування у податкових деклараціях.

Відповідач не надав належних та достатніх доказів того, що господарські відносини позивача з цими контрагентами щодо постачання товарів є фіктивними/недійсними/безтоварними/нереальними, а вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів склад податкового правопорушення щодо порушення позивачем порядку декларування доходів у фінансовій звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату, які б призвели до заниження об`єкта чи бази оподаткування податком на прибуток підприємств за 2019 рік, а також до завищення податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди 2019 року.

Суд вважає, що контролюючий орган безпідставно донарахував позивачу дохід у Звіті про фінансовий результат (форма №2-м) та у декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік та скоригував податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди 2019 року по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і неправомірно збільшив йому грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а також застосував штрафні санкції, передбачені пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

У ході документальної позапланової перевірки, результати якої оформлені актом №5126/11-28-07-07/34509691 від 30.04.2025 року, контролюючий орган встановив, що позивач, який у 2020 році застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і мав статус сільськогосподарського товаровиробника - платника єдиного податку четвертої групи, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %, викривив у розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік показники загальної суми доходу, занизивши їх на 10 596 136 грн., оскільки не включив вартість безоплатно одержаних активів невідомого походження в такій сумі від контрагентів ТОВ "Оман Груп", ТОВ "Гаскойн ЛТД".

За виконаним відповідачем перерахунком частка доходу, отриманого ФГ "Кан1" від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за 2019 рік становить 69, 2%, що не давало йому права перебувати у 2020 році на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином контролюючий орган під час проведення документальної перевірки виявив невідповідність позивача як платника єдиного податку четвертої групи вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України у 2020 році та у зв`язку з цим на підставі абзацу 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України, виходячи із даних бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат та Звіту про фінансові результати (форма №2-м) за 2020 рік, нарахував податок на прибуток підприємств за 2020 рік, від сплати якого позивач був звільнений у цей період як платник єдиного податку четвертої групи (що склало 170 210 грн.), а також наклав на нього штраф, передбачений пунктом 120.1 статі 120 ПК України, за неподання податкової декларації з цього податку, в сумі 340 грн.

У ході судового розгляду справи спростовані висновки контролюючого органу про заниження позивачем доходу за 2019 рік на 10 596 136 грн., а відтак є помилковими виконані відповідачем перерахунки частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік та його висновки про невідповідність позивача вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України.

Суд вважає, що оскільки позивач у 2020 році перебував у статусі сільськогосподарського товаровиробника - платника єдиного податку четвертої групи і рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку щодо нього не приймалось, тому відповідно до пункту 133.5 статті 133, пункту 297.1 статті 297 ПК України позивач звільняється від обов`язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств за загальною системою.

Тому суд визнає безпідставним донарахування податку на прибуток підприємств за 2020 рік в сумі 170 210 грн. та накладення штрафу у розмірі 340 грн. за неподання податкової декларації з цього податку.

Згідно з пунктом 57.4 статті 57 ПК України штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу грошових зобов`язань та накладення штрафів прийняті без належної правової підстави, з порушенням вимог податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню: податкові повідомлення-рішення форми "Р" №00056580707 від 16.05.2025 року, форми "ПС" №00056600707 від 16.05.2025 року повністю, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00056570707 від 16.05.2025 року в оскарженій позивачем частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фермерського господарства "Кан1" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00056580707 від 16.05.2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №00056570707 від 16.05.2025 року, в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 207 528, 75 грн., з яких 1 766 023 грн. податкове зобов`язання, 441 505, 75 грн. штраф.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "ПС" №00056600707 від 16.05.2025 року.

Стягнути на користь фермерського господарства "Кан1" судові витрати на сплату судового збору у розмірі 30280 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ