Рішення № 1344317, 25.01.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2008 р. Справа № 37/429-07

вх. № 13173/4-37

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Калініченко Н.В.

суддя Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Ільясова О.М. за довіреністю № б/н від 24.12.2007 року відповідача - Лук'яненко І.М. за довіреністю НФМюр 08/5 від 15.01.2008 року, Задніченко О.С. за довіреністю № 772 від 08.10.2007 року

розглянувши справу за позовом ТОВ Рибоконсервний завод "Екватор", м. Харків

до СТГО "Південна залізниця" в особі "Харківської дирекції залізничних перевезень", м. Харків

про стягнення 85604,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до СТГО "Південна залізниця" в особі "Харківської дирекції залізничних перевезень" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 85604,60 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що позивач на виконання умов договору транспортно-експедиційного обслуговування № 2931 від 30.12.2005 року звернувся до відповідача для розрахунку тарифу по Україні від ст. Хоробичи та ст. Богодухів Південної залізниці, від ст. Хоробичи та ст. Золочів Південної залізниці для транспортування 400 тонн вантажу - риба свіжозаморожена, яка буде транспортуватися із Литви литовськими мехсекціями, у зв'язку з чим 13.08.2007 року позивач отримав від відповідача рахунок № 2931/23 від 13.08.2007 року призначенням „оплата за залізничні послуги по договору № 2931” у розмірі 45000,00 грн. Рахунок № 2931/23 від 13.08.2007 року призначенням „оплата за залізничні послуги по договору № 2931” було позивачем частково сплачено у розмірі 18000,00 грн. (платіжне доручення № 1988 від 20.08.2007 року) та у розмірі 3950,00 грн. (платіжне доручення № 1996 від 22.08.2007 року). Але 23.08.2007 року, коли на ст. Золочів Південної залізниці прибула 1-а мехсекція (5 вагонів), представнику позивача, який отримував документи на вантаж, представниками відповідача було повідомлено про, те що на ст. Золочів Південної залізниці прибула литовська мехсекція і тариф за нею складає 57594,50 грн. В ніч з 25.08.2007 року на 26.08.2007 року на ст. Золочів Південної залізниці прибула 2-а мехсекція та відповідачем було вказано на те, що позивачу необхідно сплати ще тариф за 2-у мехсекцію. Позивач вказує на те, що раніше відповідач не повідомив позивача про різницю в тарифах залежно від належності вагонів той чи іншій державі, а вказував тільки один тариф – 45000,00 грн. У зв'язку з вищевикладеним та тим, що відповідач відмовлявся від розвантаження вищевказаних мехсекцій з вантажем до повній оплати, позивачем була сплачена суми по новим тарифам, оскільки відмова позивача по сплаті могла привести к порчі вантажу - риби свіжозамороженої. Позивач, також, вказує на те, що він поніс великі збитки, які виразилися у різниці між обумовленим та фактично сплаченим позивачем тарифом у розмірі 85604,60 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 16.01.2008 р. за вх. № 618, надав письмові пояснення, в яких надав клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого господарським судом було відмовлено, у зв'язку з відсутністю підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 16.01.2008 р. за вх. № 370, надав клопотання про витребування у позивача документів та зобов'язання позивача уточнити позовні вимоги, в задоволенні якого господарським судом було відмовлено, оскільки ст. 33 ГПК України передбачено те, що докази повинні подаватися сторонами та іншими учасниками судового процесу, та ст. 22 ГПК України не передбачено обов'язок позивача на уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні призначеному на 16.01.2008 року о 16:00 год. було оголошено перерву до 23.01.2008 року о 16:00 год.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 23.01.2008 р. за вх. № 1138, надав письмові пояснення, в яких надав клопотання про залишення позову без розгляду, в задоволенні якого господарським судом було відмовлено, у зв'язку з відсутністю підстав для залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні призначеному на 23.01.2008 року о 16:00 год. було оголошено перерву до 25.01.2008 року о 15:00 год.

Сторони до початку судового засідання надали узгоджене клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області Бровченко І.О. від 25.01.2008 року було задоволено клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи та призначено для розгляду справи № 37/429-07 колегію суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Калініченко Н.В. та суддя Шарко Л.В.

Позивач, через канцелярію господарського суду 25.01.2008 р. за вх. № 1274, надав копію листа Харківського міжрайонного транспортного прокурора від 17.10.2007 року за № 1011-07, який господарським судом було залучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у письмових поясненнях на позовну заяву.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Між ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" та СТГО "Південна залізниця" в особі „Харківської дирекції залізничних перевезень” 30.12.2005 року було укладеного договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2931. Відповідно до п.1 вказаного договору за дорученням позивача відповідач зобов’язується здійснювати за плату послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню. Пунктом 2.1.1 договору відповідача було зобов’язано виконувати експортно-імпортні та внутрішні перевезення вантажів призначенням/відправленням від станції Південної залізниці та доріг України.

Відповідно до п.2.1.2. відповідач був зобов’язане здійснювати облік вантажів та орендованих позивачем вагонів, їх інформаційне та документальне супроводження. Також, п.2.1.2. вищевказаного договору було передбачено те, що відповідача було зобов'язано здійснювати розрахунки за перевезення та додаткові операції, які пов'язані з перевезенням.

Додатковою угодою від 29.12.2006 року до договору транспортно-експедиційного обслуговування № 2931 від 30.12.2005 року сторони обумовили, що вказаний договір діє до 31.12.2007 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного їх закінчення.

03.08.2007 року позивач звернувся до відповідача для розрахунку тарифу по Україні від ст. Хоробичи та ст. Богодухів Південної залізниці, від ст. Хоробичи та ст. Золочів Південної залізниці для транспортування 400 тонн вантажу - риба свіжозаморожена, яка буде транспортуватися із Литви литовськими мехсекціями.

13.08.2007 року позивач отримав від відповідача рахунок № 2931/23 від 13.08.2007 року призначенням „оплата за залізничні послуги по договору № 2931” на транспортування вантажу - риби свіжозамороженої від ст. Хоробичи та ст. Золочів Південної залізниці (2-і мехсекції, вага 400 тонн), у розмірі 45000,00 грн.

При розгляді справи представник позивача вказував на те, що при вирішенні питання транспортування вантажу позивач звертався до інших перевізників, а саме послуг автотранспорту, з приводу розрахунку тарифу від ст. Хоробичи для транспортування 400 тонн вантажу - риба свіжозаморожена. Вартість послуг автотранспорту по транспортуванню 400 тонн вантажу - риба свіжозаморожена складала 47000,00 грн. У зв'язку з тим, що вартість послуг відповідача була дешевше послуг автотранспорту, керівництвом позивача було прийнято рішення про транспортування вантажу залізничним транспортом а саме відповідачем.

Рахунок № 2931/23 від 13.08.2007 року призначенням „оплата за залізничні послуги по договору № 2931” було позивачем частково сплачено у розмірі 18000,00 грн. (платіжне доручення № 1988 від 20.08.2007 року) та у розмірі 3950,00 грн. (платіжне доручення № 1996 від 22.08.2007 року).

Господарським судом встановлено те, що в період з 01.08.2007 року по 31.08.2007 року між позивачем та відповідачем існували тільки правовідносини за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 2931 від 30.12.2005 року по наданню відповідачем залізничних послуг позивачу по транспортуванню вантажу - риби свіжозамороженої від ст. Хоробичи та ст. Золочів Південної залізниці (2-і мехсекції, вага 400 тонн). Також, судом встановлено, що транспортування вантажу здійснювалося на території України, дане перевезення не є міжнародним , у зв'язку з чим до транспортуванню вантажу - риби свіжозамороженої від ст. Хоробичи та ст. Золочів Південної залізниці (2-і мехсекції, вага 400 тонн) не можуть бути застосовані вимоги які застосовуються для міжнародного вантажного залізничного сполучення.

23.08.2007 року на ст. Золочів Південної залізниці прибула 1-а мехсекція (5 вагонів), а в ніч з 25.08.2007 року на 26.08.2007 року на ст. Золочів Південної залізниці прибула 2-а мехсекція. За вказане транспортування відповідачем було встановлено новий тариф у розмірі 130604,60 грн.

Господарським встановлено те, що позивач був вимушений сплати відповідачу суму у розмірі 130604,60 грн. (платіжне доручення № 1988 від 20.08.2007 року на суму 18000,00 грн.; платіжне доручення № 1996 від 22.08.2007 року на суму 3950,00 грн.; платіжне доручення № 2021 від 23.08.2007 року на суму 45000,00 грн.; платіжне доручення № 2029 від 27.08.2007 року на суму 63654,60 грн.) замість 45000,00 грн., у зв'язку з тим, що він не міг допустити порчу вищевказаного товару, оскільки це спричинило би позивачу великі збитки.

Також, господарським судом встановлено, той факт що Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою було розглянуто звернення позивача від 15.09.2007 року щодо несвоєчасного нарахування платежів за перевезення вантажів залізничним транспортом працівниками Харківської дирекції залізничних перевезень, у зв'язку з чим Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою було встановлено те, що рахунок № 2931/23 від 13.08.2007 року було виписано інженером сектору договірної роботи і тарифів ДН-2 на підставі розрахунків, які було зроблено товарним касиром станції Золочів, на суму 45 000 грн. В зазначену суму ввійшли також витрати за використання вантажних вагонів, які належать Україні, а не Республіка Литва, в наслідок чого, нею було занижено нарахування до сплати залізничних послуг за отримані 2 механізовані секції (по 5 вагонів у кожній) із свіжомороженою рибою. За порушення трудової дисципліни керівництвом Харківської дирекції залізничних перевезень СТГО "Південна залізниця" товарного касира ст. Золочів було притягнуто до встановленої законом відповідальності. Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою було повідомлено позивача про те, що з питання стягнення коштів із СТГО "Південна залізниця" за фактом додаткового перерахованих коштів за використання 10 вагонів, позивач має право звернутися до суду за захистом свого майнового або немайнового права та інтересу відповідно до ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено те, що встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. за N 457 пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Статтею 136 Статуту залізниць України передбачено те, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту. Статтею 134 Статуту залізниць України передбачено те, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців та зазначені терміни їх обчислювання, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявленню претензії, - в усіх інших випадках (п.п. Ж ст. 134 Статуту залізниць України).

Враховуючи положення вищевказаних статей Статуту залізниць України та враховуючи роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею N 04-5/601 від 29.05.2002 року (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 року) господарський суд приходить до висновку, що позивач міг без попереднього пред'явлення претензії до відповідача звернутися до господарського суду Харківської області із відповідною позовною заявою та питання про звернення з позовом до відповідача він міг вирішувати на власний розсуд.

На підставі того, що між сторонами було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2931 та даний договір діяв з 30.12.2005 року по 31.12.2007 року, враховуючи роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею N 04-5/601 від 29.05.2002 року (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/1429 від 18.11.2003 року), господарський суд приходить до висновку, що сторони находилися у договірних правовідносинах, у зв'язку з чим мали відповідні обов'язки та права за цим договором.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Пунктом 8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки за своєю юридичною природою є грошовим вираженням майнової шкоди. Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Також, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зобов’язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов’язання, відповідно до загальної норми частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої впливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов’язання шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

Як вбачається з системного аналізу господарським судом норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, для застосування вищевказаного виду цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв’язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди. Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме обов’язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що у заподіянні збитків позивачу є вина відповідача, між завданими позивачу збитками у розмірі 85604,60 грн., яки виразилися у різниці між обумовленим та фактично сплаченим позивачем тарифом, та діями відповідача, яки виразилися у невірному розмахуванні тарифу, існує причинний зв’язок.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума збитків понесених позивачем підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, господарський суд вважає, що позивна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 85604,60 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 856,04 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 9 Закону України "Про залізничний транспорт"; ст. ст. 130, 134, 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. за N 457; ст.ст. 11, 16, 22, 509, 526, 611, 626, 628, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з СТГО "Південна залізниця" в особі „Харківської дирекції залізничних перевезень” (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072763, р/р 26004700059, по розрахункам ПДВ – 26061000059, у Харківській філії „Експресс-банк”, МФО 350716) на користь ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, ком. 901, код ЄДРПОУ 32674729, р/р 26006301998 в Першому Харківському філіалі АКБ „Базис”, МФО 351599) суму збитків у розмірі 85604,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з СТГО "Південна залізниця" в особі „Харківської дирекції залізничних перевезень” (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072763, р/р 26004700059, по розрахункам ПДВ – 26061000059, у Харківській філії „Експресс-банк”, МФО 350716) на користь ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, ком. 901, код ЄДРПОУ 32674729, р/р 26006301998 в Першому Харківському філіалі АКБ „Базис”, МФО 351599) витрати по сплаті державного мита у розмірі 856,04 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 30.01.2008 року.

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Калініченко Н.В.

суддя Шарко Л.В.