Рішення № 134431513, 27.02.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Житомир справа № 826/27786/15

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

суддів: Капинос О.В.,

Майстренко Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 394-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 134-к від 27.05.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію щодо ОСОБА_1 .

Вказаний позов обгрунтований тим, що оскаржувані розпорядження та наказ прийнято відповідачами всупереч положень Конституції України, міжнародних договорів, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших норм міжнародного права; практиці Європейського суду з прав людини та чинному законодавству України; звільнення з посади відбулось з формальних підстав та без урахування істотних обставин для вирішення справи, оскільки протягом усього періоду перебування на посаді, будь-яких заходів юридичної відповідальності до позивача не застосовувалось, будь-які рішення, дії або бездіяльність, вказані у частині другій статті 1 Закону України "Про очищення влади", позивачем не вчинялись.

04.01.2016 року Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Тому, справа №640/27786/15 надіслана Київським окружним адміністративним судом до Житомирського окружного адміністративного суду для розгляду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/27786/15 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 14:30 26.03.2025.

26.03.2025 у зв`язку з клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання відкладено на 06.05.2025.

06.05.2025 у зв`язку з неявкою в судове засідання представників відповідача підготовче судове засідання відкладено на 20.05.2025.

20.05.2025 підготовче судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою представників сторін. Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі. Від представників відповідачів жодних заяв, клопотань, не надходило.

21.05. 2025 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2025.

В судовому засіданні 10.06.2025 суд протокольною ухвалою продовжив підготовче провадження для вирішення питання щодо заміни первісного відповідача Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на правонаступника Державну службу України з питань праці. Підготовче судове засідання призначено на 24.06.2025.

24.06.2025 в підготовчому судовому засіданні суд за клопотанням представника позивача, протокольною ухвалою замінив первісного відповідача на належного, розгляд справи відкладено на 26.08.2025 для належного виклику представника.

26.08.2025 судове засідання відкладено на 11.09.2025 у зв`язку з перебуванням судді Капинос О.В у відпустці.

Судовове засідання 11.09.2025 відкладено на 09.10.2025 у зв`язку з неявкою представників відповідачів.

09.10.2025 в судовому засіданні суд протокольною ухвалою закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 23.10.2025.

23.10.2025 розгяд справи відкладено на 13.11.2025 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

13.11.2025 розгляд справи відкладено на 25.11.2025 у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні 25.11.2025 у зв`язку з неявкою представника Кабінету Міністрів України розгляд справи відкладено на 28.11.2025

В судовому засіданні 28.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України, під час судового розгляду справи проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що позивач у період з лютого 2011 року по квітень 2015 року обіймав посаду заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, тому до нього правомірно застосовано положення Закону України "Про очищення влади" та звільнено з посади.

Представник відповідача - Міністерства юстиції України, в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що Міністерством правомірно було внесено відомості до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", відповідно до наданих йому повноважень. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Державної служби України з питань праці просив розглядати справу без його участі. Надав суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Розпорядженням КМУ від 15 квітня 2015 року №397-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України" звільнено позивача з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2, частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України).

На підставі вказаного розпорядження Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України винесено наказ від 27.05.2015 № 134-К "Про звільнення ОСОБА_1 " п.2 якого зазначено: "вважати звільненим 29 квітня 2015 року з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" відповідно до пункту 7-2, частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України".

У зв`язку із прийняттям вказаного наказу Міністерством юстиції України внесено до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування заборони займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), передбачена Законом України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих спірних розпоряджень та наказу про звільнення, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пунктом 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України "Про очищення влади".

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України "Про очищення влади".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:

1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;

2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.

Вирішуючи питання відповідності позивача критеріям, визначеним частиною першою статті 3 Закону України "Про очищення влади", та наявності підстав для звільнення на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади", суд дійшов таких висновків.

Як визначено у частині першій статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Пункт 2 частини першої статті 3 Закону України "Про очищення влади" установлює, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника.

Таким чином, заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та процедура звільнення за нормами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону може бути застосована у відношенні до позивача за умови відповідності його таким критеріям:

- обіймав посаду керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника, у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року;

- сукупний строк перебування на такій посаді складає не менше одного року.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що позивач у період з 14 січня 2011 року по 24 вересня 2014 року обіймав посаду заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, тобто посаду, визначену частиною першою статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Під час розгляду цієї справи суд приймає до уваги висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі №817/3431/14, у якому зазначено, що положення пункту 8 частини першої статті 3 у взаємозв`язку із частиною третьою статті 1 та пунктом 2 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади" дає підстави для висновку, що заборони, встановлені частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", виникають в силу закону, а не в силу прийняття суб`єктом владних повноважень правозастосовного (індивідуально-правового) акта.

Водночас із аналізу цих норм випливає, що встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття ними сукупно не менше одного року посад, зокрема, передбачених пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону, незалежно від того, чи сприяла вона своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.

У взаємозв`язку з наведеними вище обставинами суд зазначає таке:

Згідно з положеннями статті 1, статті 3, частини другої статті 6, частин першої та другої статті 8 Конституції України Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основ Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці третьому підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини рішення від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" та конституційним поданням 89 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України, статті 5 Закону України "Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності" (справа про звільнення народних депутатів України з інших посад у разі суміщення), право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Наведені конституційні гарантії щодо реалізації права на працю, відповідно, поширюються і на публічну службу.

Законом України "Про очищення влади" визначено правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Як зазначено вище, відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

За загальним визначенням під поняттям "принцип" (від лат. principium - начало, основа) розуміється головне, важливе, суттєве, неодмінне.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Виходячи з наведеного, вбачається, що частиною першою та другою статті першої Закону України "Про очищення влади» визначено базові, основоположні принципи очищення влади та надано визначення терміну "очищення влади", виходячи з яких і застосовуються інші норми цього Закону до конкретних обставин та осіб у їх системному взаємозв`язку з принципами їх застосування, тобто дотримання вказаних принципів є передумовою застосування наслідків, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу №1 та Протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до пункту 12 резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи №1096 (1996) люстрація або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовного того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку.

У пунктах 62, 63 Проміжного висновку щодо Закону України «Про очищення влади» (Закон «Про люстрацію») від 16 грудня 2014 року №788/2014 (СDL-АD (2014)044) Венеціанська комісія зазначила, що відповідно до Керівних принципів, люстрація має бути спрямована тільки проти осіб, які відіграли важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини або які обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини; ніхто не може бути предметом люстрації виключно через особисті думки і переконання; свідомі співробітники можуть бути люстровані тільки якщо їх дії насправді нанесли шкоду іншим, і вони знали або повинні були знати про це. Крім того, особи, які були молодшими за 18 років під час відповідних дій, добровільно відмовилися від членства, зайнятості або представництва у відповідній організації до переходу до демократичного режиму, або які діяли з примусу, повинні бути звільнені від люстрації.

Як зазначено в статті 1.2 Закону України «Про люстрацію», «люстрація має бути заснована на принципі індивідуальної (не колективної) відповідальності».

З наведеного вбачається, що люстрація застосовується до осіб, які, перебуваючи на конкретній посаді в органах державної влади, відігравали важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини, обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини, вчинили певні правопорушення у наведеному контексті.

Отже, люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку.

Разом з тим, під час розгляду справи, відповідачі не надали доказів того, що позивач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, тобто у даному випадку відповідачі не довели дотримання основоположних принципів очищення влади, визначених Законом України "Про очищення влади".

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.2 наказу Держгірпромнагляду № 134-к від 27.05.2015р. ОСОБА_1 звільнено з 29 квітня 2015 року. Вказаний наказ підписано першим заступником Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки ОСОБА_3 , якого, як встановлено під час розгляду справи та не оспорюється сторонами, було призначено на посаду розпорядженням Кабінету Міністрів України № 517-р від 20.05.2015р., а тому його повноваження не розповсюджувались на період до 20.05.2015, зокрема на день звільнення позивача 29.04.2015р. За таких обставин суд дійшов висновку, що наказ Держгірпромнагляду № 134 - к від 27.05.2015р. прийнято першим заступником Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки ОСОБА_3 з перевищенням повноважень.

З огляду на недоведеність того, що позивач здійснював заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, суд вважає незаконним звільнення ОСОБА_1 , зважаючи на що скасовує розпорядження КМУ від 15 квітня 2015 року №394-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України" та наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 134-к від 27.05.2015 " Про звільнення ОСОБА_1 "

В частині позовних вимог про поновлення на посаді, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України з 04.10.2016 року припинена, номер запису про державну реєстрацію - 10701120004042768. Правонаступником всіх прав та обов`язків є Державна служба України з питань праці.

Отже, враховуючи незаконність звільнення позивача, з метою відновлення його порушеного права на працю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державної служби України з питань праці поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, з якої його було звільнено, з 29 квітня 2015 року.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону №1682-VII відомостей, стосовно ОСОБА_1 .

Пунктом 5 Розділу ІІ "Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" передбачено, що підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів: копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою; копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили; копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.

Представник Міністерства юстиції України, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що відповідно до пунктом 5 Розділу ІІ "Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" установлена процедура виключення з Реєстру відомостей про особу, тому в спорі про визнання протиправним та скасування висновку про застосування до позивача люстраційних заборон Закону №1682-VII передчасною є вимога про виключення інформації про таку особу з Реєстру.

Вказана позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, висловленому в постановах від 04 червня 2020 року у справі № 821/4571/14, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 23 червня 2021 року у справі № 826/17785/14, від 29 вересня 2021 року у справі № 826/17800/14.

Суд погоджується з доводами представника Міністерства юстиції України щодо встановлення пунктом 5 Розділу ІІ "Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" підстав для вилучення інформації про особу з Реєстру.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 справа №826/18812/14 у спорі про скасування наказу, яким особу звільнено з публічної служби внаслідок застосування люстраційних заборон відповідно до Закону №1682-VII, визнав належним способом захисту вимогу про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Реєстру інформацію про особу.

З огляду на такий висновок Верховного Суду, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги у частині зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Реєстру інформацію про позивача.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачами не доведено правомірності прийняття оскаржуваного розпорядження та наказу про звільнення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1948,80 грн.

Проте суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір».

При цьому, помилково сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України в порядку, визначеному чинним законодавством.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань праці ( вул. Десятинна, буд.14, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 39472148), Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського 12/2, м. Київ, 01008, ЄДРПОУ відсутній), Міністерства юстиції України ( вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 394-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України".

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України № 134-к від 27.05.2015 "Про звільнення ОСОБА_1 "

Зобов`язати Державну службу України з питань праці поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді, з якої його було звільнено, а саме - заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" інформацію щодо ОСОБА_1 .

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Державній службі України з питань праці на рівнозначній посаді - заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Судді О.В. Капинос

Н.М. Майстренко

27.02.26