Ухвала суду № 134429609, 26.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2835/26

Провадження №1-кс/522/1198/26

УХВАЛА

26 лютого 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Росіяновка Фрунзівського району Одеської області, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного в рамках кримінального провадження за №12025000000002907 від 10.11.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси звернувся старший слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 з клопотанням, погодженим прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження за №12025000000002907 від 10.11.2025 рокуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обґрунтовуючи його наступним.

У провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025000000002907, відомості про яке 10.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, щоу листопаді 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванні не встановлено, у невстановленому досудовим розслідуванні місці у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, поза пунктом пропуску з наданням порад, вказівок та проведенням інструктажів з особами, які намагаються уникнути призову на військову службу або незаконно перетнути державний кордон України до Республіки Молдова поза межами офіційних пунктів пропуску громадян України та, діючи відповідно до заздалегідь спланованих дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, на виконання злочинного умислу ОСОБА_5 у листопаді 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, почав підшукувати осіб, які мають бажання виїхати з території України, але не мають законного права на перетин державного кордону України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на теперішній час.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно з ст. 22 даного Закону передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (у тому числі в резерві) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , маючи намір виїхати за межі України, у зв`язку із отриманою пропозицією щодо офіційного працевлаштування, дізнався у невстановленої під час проведення досудового розслідування особи, про те, що ОСОБА_5 допомагає в переправленні осіб через державний кордон України.

З метою з`ясування всіх умов та обставин для виїзду за межі України 12.02.2026, більш точний час встановити під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 на мобільний номер телефону, отриманий від невстановленої особи.

Під час телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 останній запитав про умови перетину державного кордону України та ОСОБА_5 повідомив та запропонував одну з схем перетину державного кордону України, поза межами пункту пропуску, зі сторони Роздільнянського району Одеської області.

У цей же час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел з корисливим мотивом на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України до республіки Молдова поза межами офіційних пунктів пропуску громадян України.

Надалі, 12 лютого 2026 ОСОБА_5 із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp», у ході листування повідомив ОСОБА_8 , що вартість послуг за допомогу у незаконному перетині кордону буде складати 3200 доларів США, на що останній погодився, після чого ОСОБА_5 повідомив про подальший план дій щодо перетину державного кордону України поза межами пункту пропуску та вказав, що буде керувати його діями та додатково надавати детальні поради по телефону.

Отже, встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням час та місці, однак не пізніше лютого 2026 року, у ОСОБА_5 , який розумів суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажав настання таких наслідків, виник єдиний прямий умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, на виконання якого він розробив єдиний стійкий злочинний план, згідно з яким здійснював ряд дій, спрямованих на керівництво незаконним переправленням особи через державний кордон України, доведення таких дій до кінцевого результату та сприяння вчиненню, у тому числі порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод. Діючи відповідно до розробленого плану ОСОБА_5 вступив у злочину змову з невстановленою особою, якій він повідомив про свої злочинні плани щодо керівництва незаконного перетинання особами державного кордону України за грошові кошти та наявної реальної можливості таких дій.

При цьому, ОСОБА_5 демонстрував свою обізнаність щодо способів незаконного перетину кордону, можливості усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої особисті зв`язки, надавав поради та вказівки щодо дій ОСОБА_8 під час самого перетинання кордону, вказував піший шлях перетину з конкретним зазначенням послідовних дій, а також інші поради щодо незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_8 повинен був заплатити йому грошові кошти у сумі 3000 доларів США та 200 доларів невстановленій особі, т.з «провіднику», на що ОСОБА_8 надав свою згоду.

Надалі, 16.02.2026 ОСОБА_5 із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp», у ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_8 про необхідність прибуття до станції ЖВ зупинки Затишшя (Роздільнянського району Одеської області), потім сісти в маршрутне таксі та прямувати до селища Захарівка (Захарівської селищної громади, Роздільнянського району Одеської області), визначивши дату - 24.02.2026, де його зустріне невстановлена в ході досудового розслідування особа, т.з «провідник», який в подальшому довезе останнього, до села Козацьке (Захарівської селищної громади Роздільнянського району Одеської області) та покаже дорогу, в подальшому керувати діями щодо незаконного перетину державного кордону буде сам ОСОБА_5 , та проведе через державний кордон, скинувши чіткі координати геолокації та шлях руху.

22.02.2026 близько 11:40 годин ОСОБА_5 знову скинув повідомлення ОСОБА_8 про план перетину державного кордону саме останнім та похизувався своїми зв`язками та можливістю перетину державного кордону особами призовного віку саме за його допомоги, та підтвердив план про перетин державного кордону, саме 24.02.2026 о 8:30 годині.

У подальшому, 24.02.2026 ОСОБА_8 прибув електричкою зі ст. Застава (в м. Одесі) до станції Затишшя (Роздільнянського району Одеської області) та скинув повідомлення ОСОБА_5 , який прочитавши повідомлення, надав подальші інструкції щодо плану перетину державного кордону та керував діями, ОСОБА_8 , вказавши їхати до селища Захарівка (Захарівської селищної громади, Роздільнянського району Одеської області) та під видом мандрівки вказав заїхати до магазину квітів, купити квіти, з метою приховування руху саме до села Козацьке (Захарівської селищної громади Роздільнянського району Одеської області), в подальшому продовжуючи керувати незаконним діями щодо перетину державного кордону, ОСОБА_5 скинув номер м.т. невстановленої особи, т.з «провідника» біля селища Фрунзівка, Одеської області, та координував геолокацію ОСОБА_8 куди їхати далі.

У подальшому ОСОБА_8 близько 12:40 прибув до селища Козацьке (Захарівської селищної громади Роздільнянського району Одеської області), до нього підійшла невстановлена в ході досудового розслідування особа, т.з. «провідник», який показав подальший маршрут руху щодо перетину державного кордону у вказаній місцевості та попросив грошову винагороду за вказані дії в сумі 200 доларів США, на що ОСОБА_8 погодився та надав грошові кошти.

Продовжуючи противоправній дії, ОСОБА_5 того ж дня біля 13:25 години надав детальну інструкцію ОСОБА_8 щодо руху його по даній місцевості, скинувши детальні координати та геолокацію в даній місцевості та по телефону консультував як в подальшому рухатися щоб уникнути перевірки правоохоронних та контролюючих органів щодо перетнуту державного кордону України до Республіки Молдова поза межами офіційних пунктів пропуску громадян України.

У подальшому, ОСОБА_8 24.02.2026 біля 19.30 годин за чіткими вказівками та інструкцією ОСОБА_5 прибув до державного кордону України, де діє режим прикордонного контролю, продовжував отримувати чіткі інструкції від останнього, щодо незаконного перетину Державного кордону України, а також пояснював на мапі у своєму мобільному телефоні подальший піший шлях до кордону з Республікою Молдовою, вказавши наступну точку координат, село Павлівка, Роздільнянського району Одеської області, де передав ОСОБА_5 , грошові кошти в сумі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.02.2026 - 129000 гривень).

ОСОБА_5 , отримавши від ОСОБА_8 заздалегідь обумовлену суму грошових коштів у розмірі 3000 доларів США, які були заздалегідь ідентифіковані, за керівництво незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктом пропуску шляхом надання порад та вказівок, в подальшому був викритий співробітниками поліції.

За результатами досудового розслідування ОСОБА_5 25.02.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.

Вивченням характеристики підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він є громадянином України, уродженцем села Росіяновка Фрунзівського району Одеської області, офіційно не працевлаштований, джерела його доходів невідомі, міцні соціальні зв`язку відсутні, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не знаходиться, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, 25.02.2026, враховуючи, що у ході досудового розслідування зібрано достатній обсяг доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_5 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до вимог ст. 276, 277 КПК України, щодо останнього було складно та оголошено повідомлення про підозру, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження визначених ст. 2 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлена необхідність у обранні, (застосуванні) відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового розслідування стороною обвинувачення встановлено достатні підстави вважати, що у разі обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою, він може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, органом досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який обумовлений тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом виїзду на тимчасово окуповану територію України або на територію Молдови, оскільки він є мешканцем прикордонного регіону, який межує з цією країною.

Крім цього, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, підозрюваний ОСОБА_5 зможе ідентифікувати свідків та впливати на останніх, з метою зміни ними показів, які будуть надаватися в суді та на досудовому розслідуванні.

Крім цього, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, так як він офіційно не працевлаштований, джерела його доходів невідомі, та оскільки він є мешканцем прикордонного регіону, який межує з Республікою Молдова, що може свідчити про вчинення ним в подальшому аналогічних кримінальних правопорушень.

Про наявність зазначеного ризику свідчить та обставина, що підозрюваний на даний час офіційно не працевлаштований, не має засобів для існування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який дає підстави вважати, що підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити у повному обсязі, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний та його захисник проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, посилаючись на те, що ризики, наведені в клопотанні, прокурором не доведені.

Розглянувши вищевказане клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025000000002907 від 10.11.2025 року.

В рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_5 25.02.2026 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.

Вивченням характеристики підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що він є громадянином України, уродженцем села Росіяновка Фрунзівського району Одеської області, офіційно не працевлаштований, джерела його доходів невідомі, міцні соціальні зв`язку відсутні, раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не знаходиться, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, повністю підтверджується доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також уникнення ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час досудового слідства встановлено обставини, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину;

- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину.

При цьому слідчий суддя враховує, що ризики, передбачені п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, органом досудового розслідування доведені та є обґрунтованими, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, джерела його доходів невідомі, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, побоюючись покарання, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом виїзду на тимчасово окуповану територію України або на територію Молдови, оскільки він є мешканцем прикордонного регіону, який межує з цією країною, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також зможе ідентифікувати свідків та впливати на останніх, з метою зміни ними показів, які будуть надаватися в суді та на досудовому розслідуванні.

За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що обрання менш суворого запобіжного заходу до підозрюваного не запобігатиме наведеним ризикам.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, матеріалів, наданих у судовому засіданні прокурором, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що застава, згідно з абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України, як запобіжний захід, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, має бути визначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та визначає заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Для запобігання встановленим ризикам у випадку внесення застави доцільним буде покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть додатковою гарантією його належної поведінки поряд із ризиком втрати грошових коштів, внесених в якості застави, у випадку невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Щодо відомостей, отриманих від підозрюваного під час судового засідання про протиправні дії працівників поліції, слідчий суддя звертає увагу, що згідно з ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов`язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п. 102, рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п. 131, рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

Враховуючи викладене та те, що під час судового засідання відсутня можливість достовірно перевірити вказані підозрюваним обставини, слідчий суддя вважає за необхідне доручити:

- територіальному управлінню ДБР у м. Миколаєві, провести перевірку заявлених підозрюваним ОСОБА_5 обставин щодо застосування фізичного до нього з боку працівників поліції під час затримання;

- керівнику Приморської окружної прокуратури м. Одеси невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження підозрюваного.

При цьому слідчий суддя зазначає, що перевірці підлягає інформація, викладена підозрюваним щодо побиття та фізичного насильства працівниками СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 177, 178, 183, 194, 197, 371-372, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотаннястаршого слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження за №12025000000002907 від 10.11.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, але в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.04.2026 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 , тобто з 24.02.2026 року.

Визначити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року, тобто у сумі 332800,00 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: «Прізвище, ім`я, по-батькові підозрюваного, застава згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси (номер справи, дата ухвали)».

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді в розумні строки;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) не відлучатися з міста Одеси та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) утримуватись від спілкування зі свідками зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в`їзд з України.

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 24.04.2026 року, тобто в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

На підставі ст. 206 КПК України доручити начальнику ДП «Одеський слідчий ізолятор» невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження підозрюваного.

Доручити територіальному управлінню ДБР у м. Миколаєві, провести перевірку заявлених підозрюваним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обставин щодо застосування фізичного насильства до нього з боку працівників поліції під час затримання.

Копії ухвали направити до територіального управління ДБР у м. Миколаєві для виконання, керівнику Одеської обласної прокуратури для контролю.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1