Ухвала суду № 134429596, 20.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26455/25

Провадження № 1-кс/552/2281/26

У Х В А Л А

Іменем України

20.02.2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025113330000037 від 08.07.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка, Тарутинського району, Одеської області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, працюючого на посаді інженера сервісного центру «М-Сервіс» «ФОП ОСОБА_4 », інваліда 3-ої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42025113330000037 від 08.07.2025 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Прокурор ОСОБА_5 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та подала клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

Захисник своє клопотання мотивує тим, що з моменту оголошення про підозру ОСОБА_3 , а саме 02.09.2025 року до направлення обвинувального акту відносно останнього до суду закінчився строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 не відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, та після закінчення 02.12.2025 року строку досудового розслідування прокурор не мав права звертатися до суду з обвинувальним актом, оскільки як вважає захисник кримінальне провадження підлягало закриттю.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника та просив закрити дане кримінальне провадження.

Суд, вислухавши думку прокурора, який просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та заперечував проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, захисника та обвинуваченого, які підтримали клопотання та просили закритти кримінальне провадження, дослідивши зміст обвинувального акта та реєстр матеріалів досудового розслідування, долучений до обвинувального акта, вважає, що є всі підстави для прийняття рішення, передбаченого п. 5 ч.3 ст. 314 КПК України, а саме призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що кримінальне провадження №42025113330000037 від 08.07.2025 року підсудне Приморському районному суду м. Одеси, підстави для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Отже, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025113330000037 від 08.07.2025 року підлягає призначенню до судового розгляду.

Розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, суд вважає що воно задоволенню не підлягає та виходить з наступного.

Так, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно положень ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (частина 2 статті 113 КПК).

За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2 місяців. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК.

Як встановлено судом 08.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025113330000037 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

02.09.2025 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином.

23.10.2025 року за постановою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, а саме 02.12.2025 року, тобто днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 02.12.2025 року.

17.11.2025 року ОСОБА_3 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

17.11.2025 року підозрюваного та його захисника повідомлено про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів кримінального провадження. У той же день, стороні захисту була надана можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

17.11.2025 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 складено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні. У той же день, прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 обвинувальний акт було затверджено.

Крім того, 17.11.2025 року стороні захисту надано копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18 (провадження № 51-6250 км19), від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20 (провадження № 51-2066 км21), від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (провадження № 51-2890 км19)

Так, безпосередність направлення обвинувального акта на адресу суду полягає у скеруванні останнього до суду засобами поштового зв`язку або передачі його відповідальній особі канцелярії суду.

Разом з тим, як зазначено у ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Таким чином, у випадку направлення прокурором обвинувального акту засобами поштового зв`язку саме дата отримання (приймання) обвинувального акту для перевезення та доставки (вручення) на адресу суду є тією датою, яку необхідно враховувати для обчислення строків досудового розслідування, виходячи з положень статей 116 та 219 КПК України.

Судом встановлено, що супровідний лист про направлення вказаного обвинувального акта до суду підготовлено 18.11.2025 року, а сам обвинувальний акт з додатками направлено до суду 23.11.2025 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується відбиток календарного штемпелю Укрпошти.

Таким чином, суд приходить до висновку, що супровідний лист складено в межах строку досудового розслідування і як наслідок обвинувальний акт з додатками до нього прокурором надіслано до суду в межах строку досудового розслідування, а тому клопотання захисника є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Крім того, прокурором до суду подано клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Так під час, досудового розслідування відносно ОСОБА_3 за рішеннями суду було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та у подальшому у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час, строком до 02.12.2025 року.

Прокурор у клопотанні зазначає, що на теперішній час існують ризики у процесуальній поведінці обвинуваченого, передбачені п.п.1,3,4,5 КПК України. Так, зважаючи на те що злочин, який інкримінується обвинуваченому, відноситься до злочинів у сфері недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізацій, вчинений в умовах воєнного стану, тяжкість злочину та суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, існує реальна загроза того, то обвинувачений ОСОБА_3 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення. Також, перебуваючи на волі, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на свідків у цьому кримінальному провадженні. На думку прокурора, обвинувачений може перешкодити кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій, зручним та можливим для нього способом, а саме з використанням свого матеріального становища та соціальних зв`язків. Прокурор зазначає, що у разі незастосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням свободи останній, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме зокрема з урахуванням способу вчинення злочину, здійснення дистанційного керування групою в месенджері «Telegram» із назвою «Виїзд за кордон без передплат» може продовжити злочинну діяльність, а саме діючи у складі групи осіб продовжити надавати послуги, вказівки та інструкції чоловікам призовного віку з метою їх подальшого переправлення через державний кордон України з корисливих мотивів.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що ризики зазначені у клопотанні прокурором не доведені.

Обвинувачений та його захисник зазначили, що перебуваючи під нічним домашнім арештом згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2025 року ОСОБА_3 в період часу застосування запобіжного заходу він порушень не допускав. Після закінчення 02.12.2025 року строку запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту процесуальні обов`язки не порушував, на теперішній час влаштувався на роботу на посаду інженера по ремонту авторизованого сервісного центру «М-Сервіс» «ФОП ОСОБА_4 », Згідно характеристик за місцем реєстрації та роботи ОСОБА_3 характеризується позитивно, є учасником бойових дій і особою з інвалідністю 3-ої групи. Також, сторона захисту просить врахувати стан здоров`я ОСОБА_3 , який в наслідок захисту Батьківщини має психічне захворювання «стійкий різко виражений ПТСР у вигляді тривожно-депресивного синдрому з диссомнією та панічними атаками, резистентний до лікування Органічне ураження ГМ травматичного ґенезу з легким когнітивним та емоційно-вольовим порушенням, через що потребує постійного стаціонарного лікування

Розглянувши клопотання, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Мета і підстави застосування запобіжних заходів, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені ст.ст. 177, 178 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу, окрім обґрунтованої підозри, є також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також скоїти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопрушення, у якому він обвинувачується.

Обставини, які підтверджують ризик передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає такі дії цілком вірогідними, а ризик доведеним.

Так, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його засудження до можливого покарання у вигляді позбавлення волі, з урахуванням встановлених на даному етапі обставин вчинення протиправних дій, доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Також зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, суд вважає, що в даному випадку існує ризик, щодо можливого незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_3 на свідків з метою зміни останніми показань.

Суд вважає, що є можливість істотно зменшити ці ризики встановленням певного обмеження поведінки обвинуваченого.

Разом з тим, суд вважає не доведеним ризик того, що ОСОБА_3 у якийсь спосіб може перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на не підтвердження обставин, на які прокурор посилається в його обґрунтування. Не зазначено та не доведено, чим саме обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню, не конкретизовано можливих способів та можливих наслідків такого перешкоджання. Що стосується доводів прокурора про можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також вважає їх не доведеними.

Суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.09.2025 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

28.10.2025 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_3 було продовжено до 02.12.2025 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло з 22 год., по 06 год. наступної доби, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

За весь період перебування ОСОБА_3 під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту даних про те, що останній порушував умови запобіжного заходу, а також покладених на нього обов`язків не надано.

Як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу втрачають свою інтенсивність (рішення ЄСПЛ «Нечай проти України»).

На думку суду застосування до обвинуваченого за наведених обставин запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становитиме для обвинуваченого надмірний тягар та непропорційне втручання у право на особисту свободу, а також матиме негативний вплив на членів його родини та певною мірою обмежуватиме і їх права, оскільки обвинувачений, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, позбавлений можливості працювати та фінансово забезпечувати як себе, так і свою родину, отримувати належну медичну допомогу з урахуванням стану здоров`я.

Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість інкримінованого правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 суворість можливого покарання, дані про особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та реєстрації, з огляду на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, що за результатами судового розгляду стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованого обвинувачення та частково доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001 року, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,178,181,184,186,193,194,196,219,283, 284,314-316,369-372,376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, - відмовити

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025113330000037 від 08.07.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, призначити до судового розгляду на 13 год., 10 хв., 27.02.2026 року, в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, захисника та обвинуваченого.

Судовий розгляд даного кримінального провадження проводити у відкритому судовому засіданні одноособово суддею.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 20.04.2026 року із забороною залишати житло у період часу з 23 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступної доби, за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги, знаходження у лікувальному закладі, та необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.

Покласти строком до 20.04.2026 року на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи,

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

В задоволенні решти вимог клопотання прокурора - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: