Рішення № 134426730, 26.02.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/10196/25

Провадження №: 2/336/674/2026

26.02.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ ««Бізнес Позика» Дармограй А.Т. звернулась до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021, що становить 72899,44 грн. та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 40003,04 грн., суми заборгованості по штрафам 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією 2896,40 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 14.07.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №276593-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 30000,00 грн. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, шляхом перерахування на банківську картку відповідача грошових коштів. Відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість в сумі 72899,44 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту 30000,00 грн., сума прострочених платежів по процентах 40003,04 грн., сума прострочених платежів за комісією 2896,04 грн.

Посилаючись на викладені обставини, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.12.2025 від представника відповідача Вартанової Г.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки трирічний строк сплив 03.08.2024. Зазначає, що долучений до матеріалів справи Договір про споживчий кредит №276593-КС-002 не містить електронного підпису, або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору №276593-КС-002 відповідачем. В даному випадку це лише текст Акцепту, складений одноособово позивачем. Зауважує, що належних доказів підписання договору №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021 відповідачем в матеріалах справи відсутні. Належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу відсутні. Матеріали справи не містять підтвердження того, що картка № НОМЕР_1 належить саме відповідачу. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, а отже не є належним доказом існування боргу. Без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості. Зазначає, що нарахування комісії є неправомірним. Крім того, представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на надання правової допомоги в розмірі 15000,00 грн.

19.01.2026 від представника позивача Басалиги Д.М. до суду найшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначила, що перебіг позовної давності зупинявся на час дії карантинних обмежень та воєнного стану, а отже не є пропущеним. Зауважує, що кредитний договір укладено в електронному вигляді і є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. При укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зазначив номер свого карткового рахунку для зарахування кредитних коштів, підписав договір шляхом обміну електронними повідомленнями з позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер його мобільного телефону. Вказує, що для підтвердження зарахування коштів подане клопотання про витребування доказів в АТ «ПУМБ». Повідомляє, що розрахунок заборгованості здійснено згідно з умовами кредитного договору, при його здійснені враховано сплачені відповідачем кошти. Щодо комісії, представник позивача вважає її нарахування правомірним, оскільки її сплата передбачена умовами договору. Посилаючись на викладені обставини, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, відмовити у задоволенні заяви сторони відповідача про застосування позовної давності, відмовити у задоволенні заяви про стягнення з позивача судових витрат.

Ухвалою суду від 20.01.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «ПУМБ» задоволено, витребувано докази у справі.

13.02.2026 з АТ «ПУМБ» до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати без його участі, про що зазначив в додаткових поясненнях у справі.

Відповідач та його представник до суду не з`явились, направили на адресу сулу заяву про розгляд справи без їх участі, просили суд у позові відмовити з підстав, вказаних у відзиві.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 14.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №276593-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення договору. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення одноразового ідентифікатора G-8164.

Сторони погодили істотні умови кредитування, за якими кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п.1 кредитного договору тип кредиту кредит, строк кредиту 24 тижні, термін дії договору до 29.12.2021, загальний розмір кредиту 30000,00 грн., процентна ставка 0,86588198% в день, фіксована, комісія за надання кредиту 4500,00 грн.

Судом досліджено Анкету клієнта, в якій ОСОБА_1 для отримання кредиту надав ТОВ «Бізнес Позика» номер банківської картки для зарахування грошових коштів, а саме № НОМЕР_2 .

Як зазначено в інформації, наданій АТ «ПУМБ», банківську платіжну картку № НОМЕР_2 емітовано на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

Як встановлено з виписки по рахунку ОСОБА_1 14.07.2021 на його банківську картку зараховано два платежі в розмірі 10 000,00 грн. та 20 000,00 грн., що також підтверджується квитанціями Fondy від 14.07.2021, номер документа 424227550, які долучені позивачем до позовної заяви. Платежі було здійснено за посередництвом ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів від 14.12.2017.

Згідно з довідкою про стан заборгованості та розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 за договором №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021 має заборгованість в сумі 72899,44 грн., з яких 30000,00 грн. за кредитом, 4000304 грн. по відсотках, 2896,40 грн. заборгованість по комісії. Судом детально досліджено вказаний розрахунок та встановлено, що він здійснений з урахуванням умов договору, відсотки нараховані протягом строку дії договору, а саме з 14.07.2021 по 29.12.2021 із застосуванням погодженої відсоткової ставки 0,86588198% на день; в розрахунку враховано оплату в рахунок погашення заборгованості, яку здійснив відповідач 03.08.2021 в розмірі 5500,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Судом встановлено, що договір №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021 укладений між позивачем та відповідачем в електронній формі, підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора G-8164, що відповідає вимогам чинного законодавства. Цей договір є чинним, доказів визнання його недійсним суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Пунктом 63 вказаного Положення передбачено, що Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Суд приймає виписку по рахунку, надану АТ «ПУМБ» як доказ зарахування на банківський картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 30000,00 грн. двома платежами 20000,00 грн. та 10000,00 грн. Отже, Відповідач, отримавши грошові кошти за кредитним договором прийняв на себе зобов`язання по його погашенню та сплаті процентів за користування такими коштами.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано належних та достовірних доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору №276593-КС-002 від 14.01.2021, факт отримання грошових коштів за цим договором у сумі 30 000,00 грн., факт наявної заборгованості за цим договором.

Відтак, в силу вказаних вимог матеріального закону, суд доходить висновку, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти з користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку, наданий йому кредит в строк, передбачений кредитними договорами не повернув, відсотки за користування в повному обсязі не сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками є правомірними.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів Україна щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено, зокрема, п. 19 наступного змісту: у період дії воєнного, надзвичайного стану строки визначені за ст.ст. 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК продовжуються на строк його дії.

Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції щодо зупинення строків позовної давності у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.

Такі висновки щодо позовної давності викладені в постановах Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22) та від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, а також у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).

Враховуючи, що ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з позовом у жовтні 2025 року, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором, строк дії якого сплив 29.12.2021, позовна давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії воєнного стану, який був введений з 24.02.2022 року та продовжувався відповідними указами. А тому підстав для застосування судом позовної давності немає.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісії, суд вважає такі вимоги неправомірними, з огляду на таке.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума нарахованої відповідачу комісії за надання кредиту становить 4500,00 гривень. 02.08.2025 відповідачем здійснено платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 5500,00 грн., з яких 1603,60 грн. було зараховано в рахунок погашення комісії. Загальна заборгованість по комісії, яку просить стягнути позивач з відповідача становить 2896,40 грн.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту не підлягають задоволенню.

Крім того, грошові кошти в розмірі 1603,60 грн., сплачені відповідачем та зараховані в рахунок погашення комісії підлягають перерахуванню, а саме: заборгованість по відсоткам може бути зменшена на цю суму.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме: в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за договором №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 38399,40 грн. (40003,04 грн 1603,60 грн).

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 93,83%), з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2291,70 грн. (2422,40*93,83%).

Керуючись ст.ст. 12-13, 19,76-82, 89, 95, 141, 178, 223, 247,258-259,263-265,272-274, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №276593-КС-002 про надання кредиту від 14.07.2021 в загальному розмірі 68399 (шістдесят вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 44 копійки, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 30000 гривень 00 копійок та заборгованості за відсотками у розмірі 38399 гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по оплаті судового збору у сумі 2291 (дві тисячі двісті дев`яносто одна) гривня 70 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м.Київ, бул.Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: П.Л. Коваленко