Рішення № 134426119, 26.02.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/83/26

Провадження № 2/302/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 лютого 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

розглянувши в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», позивач, кредитор) звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 10 березня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) було укладено в електронній формі Договір № 2106940643689, відповідно до якого Кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 2 400,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Позичальник свої зобов`язання не виконав. 01 грудня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» уклало договір № 1-12 з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відповідно до якого відступило на користь останнього право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 2106940643689 від 10 березня 2021 року до ОСОБА_1 10 січня 2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, зокрема й за договором № 2106940643689. 18.02.2025 було укладено договір № 18-02/25 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2106940643689. Відтак позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 2106940643689. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2106940643689 від 10.03.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 37 159,92 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 2 400,00 грн, - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34 759,92 грн.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 2 662,40 грн судового збору та 13 000 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача клопотав у першій заяві по суті про розгляд справи за правилами спрощеного провадження за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду не заперечує.

Ухвалою судді від 26 січня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою від 06 лютого 2026 року суд постановив продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, проте в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, відповідно приписів ч.10 ст.187 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надав, відзив на позов не подавав.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, а відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, суд постановив провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив фактичні обставини й дійшов таких висновків.

10 березня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2106940643689 «Стандартний+», згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 2 400 грн строком на 16 днів з моменту отримання кредиту за сплатою відсотків за користування. Договір укладений в електронній формі, відповідачем правочин підписаний з використанням одноразового ідентифікатора F6.

Відповідно до п. 1.1 Договору товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 2400 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. Згідно з п. 1.2. Договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Пунктом 1.3. Договору передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Відповідно до п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована. Згідно з п. 1.4.1. Договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. Пунктом 1.4.2. Договору передбачено, що в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора F5.

Суд враховує, що до укладення Кредитного договору позивачем було ідентифіковано особу ОСОБА_1 , договір містить персональні дані відповідача, зокрема: відомості про ім`я, адресу, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер платіжної картки та фінансовий номер телефону.

Факт надання відповідачем персональних даних та проведення позикодавцем ідентифікації й верифікації позичальника до укладення договору підтверджується Інформацією щодо порядку (процедури) хронології дій щодо укладення електронного договору.

З урахуванням описаних вище установлених відомостей, суд уважає встановленим факт підписання кредитного договору сторонами та досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі.

Відтак суд визнає встановленим, що 10.03.2021 між сторонами укладено кредитний договір №2106940643689 у електронному вигляді шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором F5.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 05.03.2025, відповідно до якого 10.03.2021 о 13:26:46 було здійснено транзакцію на картку № НОМЕР_1 , відповідно до договору 2106940643689 на суму 2 400 грн.

Установленими фактичними даними, на підставі належних і допустимих доказів, які в своїй сукупності є достатніми, достовірно доводиться факт укладення в електронній формі договору №2106940643689 від 10.03.2021 та його фактичного виконання з боку позикодавця.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про виникнення у відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 400,00 грн.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В позовній заяві позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості за Договором №2106940643689 від 10.03.2021, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 37 159,92 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) 2 400,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34 759,92 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 1- 12, відповідно до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2106940643689 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2106940643689 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1

18 лютого 2025 року договором № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги, зокрема й за Договором про надання фінансових послуг № 2106940643689 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 .

На підставі наведеного суд доходить висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 2 400,00 грн (дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) за договором №2106940643689 від 10.03.2021.

Щодо стягнення заборгованості за процентами суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, суд виснував: «Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).

У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та сталої практики їх правозастосування суд дійшов висновку, що умови договором позики №0983222870 від 02.02.2021 передбачають тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») за період 5 (п`ять) календарних днів з дня надання кредиту, розмір яких складає 350,00 грн (70,0 грн х 5 днів= 350 грн).

З викладених вище підстав та наведеної судової практики сталого правозастосування приписів законодавства про неправомірність нарахування процентів поза строками кредитування, суд відхиляє доводи позивача про правомірність нарахування відповідачці відсотків за період з 07 лютого 2021 року, який позивачем та його правопопередниками уважався неналежним виконанням відповідачкою умов договору.

За умовами п. 1.2. договору № 2106940643689 від 10.03.2021 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

У заяві-анкеті зазначено «орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов`язується повернути кредит у розмірі 2 400 грн, та сплатити проценти у розмірі 1 324,80 грн.

В пункті 1.3. Договору встановлено, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

У пункті 1.4 договору визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.

Відповідно до пункту 1.4.1. Договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту.

Пунктом 1.4.2 встановлено, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

В графіку платежів, який відповідно до п. 1.2. є невід`ємною частиною договору визначено, що кількість днів, за які нараховуються проценти 16 днів, дата платежу 25.03.2021 та розмір процентів 3 168,00 грн.

В паспорті споживчого кредиту, який відповідно до п. 1.2. є невід`ємною частиною договору визначено, що строк кредитування становить 16 днів та розмір процентів 3 168,00 грн.

З врахуванням наведених норм цивільного законодавства та сталої практики їх правозастосування, а також системного тлумачення зазначених положень договору , зокрема із застосуванням принципу contra proferentem, суд дійшов висновку, що Договором №2106940643689 від 10.03.2021 встановлено строк кредитування тривалістю 16 днів до 25.03.2021 з установленням відсоткової ставки в цей період 2%. Відтак саме протягом вказаного строку підлягають нарахуванню проценти за правомірне користування кредитними коштами в розмірі встановленому договором і додатковою угодою.

Враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 2 400 грн не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 1 324,80 грн, які узгоджені та нараховані йому за узгоджений період кредитування строком 16 днів з моменту отримання кредиту.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2106940643689 від 10.03.2021 у розмірі 5 568,00 грн, з яких 2 400 грн сума боргу за тілом кредиту та 3 168,00 грн проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (16 днів з моменту отримання кредиту). В цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

З наведених мотивів і підстав у решті позову належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Представництво та захист позивача здійснювало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс», на підставі договору № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 885 від 01.12.2025 та витягу з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2024 адвокатським об`єднанням надано правову допомогу в цій справі на загальну суму 13 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, та розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим фізичною особою-підприємцем обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі може становити надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Відтак, суд дійшов висновку, що враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих правничих послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача суму 5 568,00 грн із заявлених до стягнення 37 159,92 грн, що становить 15%. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача на часткове відшкодування понесених ним судових витрат судовий збір в розмірі 399,36 грн (2 662,40*15/100 = 399,36) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 450,00 грн (3 000*15/100=450,00), а разом 849,36 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 229, 263-265 ЦПК України, ст. 526, 599, 625, 627, 629, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 ) заборгованість за Договором про надання фінансових послуг № 2106940643689 від 10.03.2021 в сумі 5 924,80 грн (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 80 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; код ЄДРПОУ 42640371) на часткове відшкодування понесених судових витрат 849,36 грн (вісімсот сорок дев`ять гривень 36 клп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»; код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя О. І. Повідайчик