Ухвала суду № 134425259, 27.02.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/3782/25 Провадження № 1-кп/724/41/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

законного представника: ОСОБА_5 ,

особи, відносно якої розглядається клопотання: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12025263160000086 від 11.09.2025 року відносно вчинення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженцем та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, не одруженим, не працюючим, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, раніше не судимим,

суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2025 року близько 23:00 год., ОСОБА_6 , протиправно, таємно, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою «кожному гарантується недоторканість житла», діючи умисно, свідомо порушуючи право ОСОБА_7 на недоторканість житла, в невстановлений спосіб, через вікно, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_2 , без відома та згоди користувача та власника даного житлового будинку.

Внаслідок суспільно небезпечного діяння, потерпілій стороні завдано матеріальної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 проведено судово-психіатричну експертизу № 1379 від 03.10.2025, згідно висновку якої ОСОБА_6 на даний час виявляє ознаки психічного розладу у формі помірної розумової відсталості з вираженим порушенням поведінки та своїм психічним станом на даний час і на момент вчинення ним кримінального правопорушення теж виявляв ознаки психічного розладу у формі помірної розумової відсталості з вираженим порушенням поведінки у формі помірної розумової відсталості з порушенням поведінки та за своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_6 на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння та на даний час виявляє ознаки психічного захворювання у вигляді психічного розладу у формі помірної розумової відсталості з вираженим порушенням поведінки та за своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є неосудним згідно ч. 2 ст. 19, п. 1 ст. 93 КК України, прокурор Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотаннями про застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем проживання.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру підтримав.

Захисник ОСОБА_4 не заперечив щодо клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру, оскільки його підзахисний дійсно страждає на психічне захворювання і потребує лікування.

Законний представник особи, відносно якої розглядається клопотання - ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечила щодо клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру.

Особа, відносно якої розглядається клопотання ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він дійсно хворіє та потребує медичної допомоги, не заперечує щодо застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру. Зазначив, що більше не буде проникати в чужі будинки.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, дослідивши наявні докази, дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Факт вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні вказала, що здійснює догляд за господарством, особисто вона дозволу ОСОБА_6 перебувати в житловому будинку АДРЕСА_2 не давала. Пояснила, що після 9 серпня 2025 року, виявивши розбите вікно та розкидані речі в кімнаті, побачила ОСОБА_6 , який визнав, що проникав в приміщення та не зміг пояснити для чого це зробив;

- показами свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що надала ОСОБА_7 можливість доглядати за господарством в період її відсутності на роботі, дозволу ОСОБА_6 перебувати в житловому будинку не надавала;

- показами свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні підтвердив, що знає про факт проникнення в житловий будинок АДРЕСА_2 09 серпня 2025 року. Після цього, проходячи біля господарства він чув як ОСОБА_7 запитувала у ОСОБА_6 для чого він проник у будинок та розкидав речі, на що ОСОБА_6 визнав даний факт, але пояснити для чого він це зробив не зміг;

- дорученням начальника СД ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області від 11.09.2025 року, згідно якого доручено здійснити досудове розслідування кримінального правопорушення, зареєстрованому в ЄРДР за № 12025263160000086 від 11.09.2025 року з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 162 КК України про те, що в період часу з 09.09.2025 по 10.09.2025, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протиправно, таємно, порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою «кожному гарантується недоторканість житла», діючи умисно, свідомо порушуючи право ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на недоторканість житла, розбивши віконне скло, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_2 без відома та згоди власника (а.с. 3, том № 2);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.09.2025 року, згідно якої ОСОБА_7 повідомила про те, що в ніч на 10.09.2025 року в АДРЕСА_3 , гр. України ОСОБА_6 , житель АДРЕСА_1 , шляхом пошкодження, а саме розбиття скла віконної рами проник до житлового будинку гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який являється особою з інвалідністю, де в одній із кімнат побив меблі та речі домашнього вжитку, однак нічого не викрав, чим своїми протиправними діями порушив право на недоторканість житла або іншого володіння особи (а.с. 10-11, том № 2);

- протоколом огляду місця події від 10.09.2025 року із фото таблицею, в ході проведення якого оглянуто господарство за адресою: АДРЕСА_3 , в якому в ході огляду кімнати під № 3 під вікном було виявлено уламки скла (а.с. 13-19, том № 2);

- висновком експерта № СЕ-19/126-25/11884-Д від 29.09.2025, яким встановлено, що сліди пальців рук, виявлені на уламках скла на підлозі під вікном, залишені пальцями правої та лівої руки гр-на на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44-55, том № 2).

Оцінюючи зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України знайшов своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Дії ОСОБА_6 - як суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи, що порушує недоторканість житла громадян - кваліфіковані вірно.

У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, які зібрані у даному кримінальному провадженні, в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 162 КК України.

Дане діяння було вчинене ОСОБА_6 у стані неосудності, оскільки, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 93 КК України передбачено, що примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. (ст. 94 ч. 2 КК України).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 1379 від 03.10.2025, вбачається, що ОСОБА_6 на даний час виявляє ознаки психічного розладу у формі помірної розумової відсталості з вираженим порушенням поведінки та своїм психічним станом на даний час і на момент вчинення ним кримінального правопорушення теж виявляв ознаки психічного розладу у формі помірної розумової відсталості з вираженим порушенням поведінки у формі помірної розумової відсталості з порушенням поведінки та за своїм психічним станом він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

Заслухавши думку прокурора, особи, відносно якої розглядається клопотання, законного представника особи, відносно якої розглядається клопотання, захисника та, враховуючи обставини скоєного ОСОБА_6 суспільно-небезпечного діяння, а також характер захворювання та висновок судової психіатричної експертизи, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем проживання підлягає задоволенню.

Витрати на залучення експерта за проведення експертизи в сумі 2674,20 грн., що підтверджується довідкою про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні, підлягають стягненню із ОСОБА_6 на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 92-94 КК України, ст.ст. 508,512-516 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання про застосування до ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру, у кримінальному провадженні № 12025263160000086 від 11.09.2025 року, щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 7324, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_6 витрати за проведення експертизи у сумі 2674,20 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні 20 копійок) на користь держави.

Речові докази, а саме: сліди папілярних візерунків, які перекопійовані на 6 (шість) відрізків липкої стрічки, залишені пальцями та долонею гр-на на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які упаковано до сейф пакету Експертної служби № 6195741 та упак. 1 з 1 до висновку експерта № СЕ-19/126-25/11884-Д залишити в матеріалах кримінального провадження № 12025263160000086.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_12