Рішення № 134424807, 26.02.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1/2026 Справа № 641/1/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

секретар судового засідання Масалова М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу №641/1/26 за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути заборгованість за Договором № 630392948 від 01.04.2016 у розмірі 58147,73 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 16 000 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2016 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір №630392948, кредитодавець зобов`язався надати кредитні кошти в сумі 200 000 грн 00 коп., строком до 01.04.2018, зі сплатою процентів за користування кредитним коштами у розмірі 26%. 18 серпня 2022 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило своє найменування на акціонерне товариство «Сенс Банк». 17 травня 2021 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу №2, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні акціонерному товариству «Альфа-Банк» права вимоги до відповідача.18 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №18-05/21, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги до відповідача. 10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023/01, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідача. У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за укладеним договором належним чином не виконує, внаслідок чого загальна сума заборгованості становить 58147,73 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 45345,40 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 4328,31 грн., заборгованість за пенею та /або штрафами у розмірі 5516,44 грн., інфляційні збитки у розмірі 2405,99 грн, нараховані 3% річних 551,59 грн.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з викликом сторін, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

26.02.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 01.04.2016 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено Угоду №630392948, якою було обумовлено кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200000 гривень, з фіксованою процентною ставкою 26,00 %.

Також, відповідачем було підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація, зокрема, щодо: строку надання кредиту 12 місяців з можливістю пролонгації дії Угоди, процентної ставки 26,00 %, порядку повернення кредиту- щомісячно в розмірі не менше, ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 гривень.

Вказані обставини підтверджуються копіями анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб, оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630392948, паспорту споживчого кредиту, власноруч підписаними відповідачем.

З виписки по рахунку за договором №630392948 за період з 01.04.2016 по 17.05.2021 вбачається, що відповідач активно використовувала платіжну картку, вчиняла платіжні операції та знімала кошти готівкою.

18 серпня 2022 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» змінило своє найменування на акціонерне товариство «Сенс Банк».

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Сенс Банк» за договором № 630392948 від 01.04.2016 загальна заборгованість відповідача станом на 17.05.2021 становить 50861,64 грн. з них: 44347,14 грн прострочене тіло кредиту, 5516,44 грн. відсотки за користування кредитом, 998,26 грн. овердрафт (несанкціонована заборгованість).

17 травня 2021 року між акціонерним товариством «Альфа-Банк» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» було укладено договір факторингу №2, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні акціонерному товариству «Альфа-Банк» права вимоги до ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договору факторингу, додатку №1-1 до цього договору (характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами), права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, платіжного доручення №253 від 17 травня 2021 року.

За умовами п.2.1 вказаного договору, в порядку та на умовах визначених цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 17 травня 2021 року ТОВ «ФК «Флексіс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в загальному розмірі 50861,84 грн, з яких: 45345,40 грн - тіло кредиту, 5516,44 грн- пеня.

18 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №18-05/21, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» права вимоги до відповідача, що підтверджується копіями договору факторингу, акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу, додатку №1-1 до цього договору (характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами), витягу з цього додатку, платіжних доручень від 16 червня, 17 червня та 26 липня 2021 року.

Із розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Вердикт капітал» вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед товариством станом на 10.01.2023 року становить 58147,73 грн., з яких: 45345,40 грн. тіло кредиту, 5516,44 грн- пеня, 4328,31 грн- нараховані відсотки згідно кредитного договору; 3 % річних 551,59 грн., інфляційні збитки 2405,99 грн.

10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023/01, за умовами якого перше відступило за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло належні товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 , що підтверджується копіями договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

19 листопада 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено Додаткову угоду №6 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, якою було внесено зміни до Реєстрів боржників та викладено Реєстр в новій редакції, що підтверджується копіями додаткової угоди та змін в реєстр боржників.

Згідно п. 5.4. даного договору, з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, новий кредитор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів та/чи процентів, за прострочення виконання грошового зобов`язання (відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України) за договорами позики (кредитними договорами) (в тому числі за періоди, що передували відступленню прав вимоги, якщо такі нарахування не були здійснені первісним кредитором) за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов договорів позики (кредитних договорів).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 10 січня 2023 року ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №630392948, в загальному розмірі 58147,73 грн., з яких: 45345,40 грн-тіло кредиту, 5516,44 грн- пеня, 4328,31 грн- нараховані відсотки згідно кредитного договору; 3 % річних 551,59 грн., інфляційні збитки 2405,99 грн.

Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Коллект центр», вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед товариством станом на 15.12.2025 року становить 58147,73 грн., з яких: 45345,40 грн-тіло кредиту, 5516,44 грн- пеня, 4328,31 грн- нараховані відсотки згідно кредитного договору; 3 % річних 551,59 грн., інфляційні збитки 2405,99 грн.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Вказані договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено, а тому вони підлягаєють виконанню.

В межах заявлених вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 45345,40 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 4328,31 грн; заборгованість за пенею у розмірі 5516,44 грн.; інфляційні збитки у розмірі 2405,99 грн.; нараховані 3% річних у розмірі 551,59 грн., що разом становить 58147,73 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №630392948 від 01.04.2016 року в розмірі 58147,73 грн., в межах пред`явлених позовних вимог підлягають задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 1/07-24 року від 01.07.2024 року, відповідно до умов якого виконавець надати замовнику юридичну допомогу.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2025 року, підписаного сторонами Договору про надання правничої допомоги № 01/07-24 року від 01.07.2024 року, адвокатом наведено перелік наданих юридичних послуг та їх вартість щодо вирішення спору про стягнення заборгованості з відповідача на суму 16000 грн.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, незмінності позиції представника позивача протягом розгляду справи судом, складання позовної заяви, не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. Послуги з усної консультації при складанні позовної заяви та ознайомлення з матеріалами справи фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, що передбачено додатковою угодою до договору про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

З урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Коллект Центр» судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції, в розмірі 3000,00 грн.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ТОВ «ФК « Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитом в сумі 58147,73 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн., всього на суму 63 570 (шістдесят три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 13 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач: ТОВ «Коллект Центр», ЄРДПОУ 44276926, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева