Ухвала суду № 134424298, 26.02.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-2905/2010

Провадження № 4-с/346/7/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Калинюка О. П.

з участю секретаря Ковалюк А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , яку подано в її інтересах адвокатом Паламарчук Оленою Анатоліївною, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Коломийський відділ державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна,

ВСТАНОВИВ:

вимоги, вказані в скарзі, представниця заявниці обґрунтовує тим, що на виконанні в зазначеному органі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 29235630, відкрите на підставі виконачого листа № 2-2905, виданого 13.07.2011 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення із заявниці як поручительки на користь приватного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк заборгованості за кредитним договором від 01.10.2007 року № 05/07/27-56, укладеного між вказаним ПАТ та ОСОБА_2 , в загальному розмірі 15 142 грн. 96 коп.

Дане виконавче провадження завершено 23.02.2012 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 23.02.2012р.), тобто у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути накладено стягнення, а вказаний виконавчий лист повернено стягувачу. З часу повернення виконавчого документу стягувачу минув установлений ст. 22 вказаного Закону річний строк подання виконавчого документу до виконання із врахуванням переривання цього строку поданням виконавчого документа до органу виконавчої служби.

Під час існування зазначеного виконавчого провадження, а саме 18.10.2011 року винесено постанову № 29235630 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження (реєстраційний номер обтяження 11732107).

Проте, станом на день формування скарги (13.02.2026 року) всі виконавчі провадження, боржником у яких є заявниця, завершено, інформація щодо заявниці у Єдиному реєстрі боржників станом на 12.02.2026 року відсутня. Вказане свідчить про відсутність підстав для продовження чинності заходів щодо арешту майна заявниці.

Представником заявниці в інтересах останньої надіслано до вказаного органу державної виконавчої служби заяву від 30.01.2026 р. про зняття арешту та заборони на відчуження майна заявниці. Однак, уповноважена особа зазначеного органу повідомила представника заявниці про те, що завершення виконавчих проваджень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону не передбачає зняття арешту з майна боржника. Крім того зазначене виконавче провадження передане до архіву.

Представник заявниці вважає, що в даному випадку наявна незаконна бездіяльність вказаного органу державної виконавчої служби, що виражається у незнятті арешту з майна заявниці.

Крім того, 19.03.2015 року Національним Банком України ухвалено рішення про ліквідацію стягувача ПАТ ВіЕйБі Банк шляхом проходження процедури банкрутства.

Тому представник заявниці просить суд визнати неправомірною бездіяльність зазначеного органу державної виконавчої служби, яка виражається у незнятті арешту з майна заявниці, який накладено постановою № 29235630, винесеною 18.10.2011 року, та зобов`язати цей орган вчинити вказану дію.

Заявниця та її представник, адвокат Паламарчук Олена Анатоліївна в судове засідання 23.02.2026 року не з`явилися, того ж дня вказана представник подала заяву, в якій просить розглянути скаргу без її та заявниці участі, а також задовольнити дану скаргу (а. с. 89).

Представник зазначеного відділу державної виконавчої служби в судове засідання 23.02.2026 року не з`явився, про час і місце судового розгляду цей орган належно повідомлявся.

Однак, згідно зі змістом ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд відкладає ухвалення та проголошення судового рішення на строк по 26.02.2026 року з дня переходу (23.02.2026 року) до стадії ухвалення судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі (їхніх представників), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши скаргу, додатки до неї, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.12.2010 року, ухваленим у справі № 2-2905/2010, стягнуто з ОСОБА_2 та заявниці на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 01.10.2007 року № 05/07/27-5б в загальному розмірі 15 142 грн. 96 коп., 151 грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а. с. 38-40).

На підставі вказаного рішення зазначеним судом 13.07.2011 року видано виконавчий лист № 2-2905/2010 (а. с. 60).

У відповідності до даних інформації з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 458554357 від 26.12.2025 року, постановами зазначеного органу державної виконавчої служби:

-від 18.10.2011 року в межах виконавчого провадження № 29235630 - накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно заявниці (реєстраційний номер обтяження 11732107);

- від 25.09.2013 року в межах виконавчого провадження № 39813829 - накладено арешт на нерухоме майно заявниці (реєстраційний номер обтяження - 2673983);

-від 26.05.2014 року в межах виконавчого провадження № 43326628 накладено арешт на нерухоме майно заявниці (реєстраційний номер обтяження 5788476 (а. с. 80, 81)).

Згідно з даними листа начальника вказаного відділу державної виконавчої служби № 25.7-14/3971 від 14.01.2026 року у цьому відділі державної виконавчої служби перебувало декілька виконавчих проваджень щодо заявниці, а саме:

-виконавче провадження № 43326628, відкрите на підставі виконавчого листа № 2604/20606/12, виданого 05.10.2012 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення із заявниці на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 284 395 грн. 94 коп. заборгованості. 26.12.2014 р. вказане виконавче провадження завершене на підставі пункту 5 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час завершення провадження, та передане до архіву;

-виконавче провадження № 39813829, відкрите на підставі виконавчого листа № 6/2604, виданого 05.10.2012 р., про стягнення із заявниці на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 57 629 грн. 92 коп. заборгованості. 27.11.2013 р. вказане виконавче провадження завершене на тій же підставі та передане до архіву;

-виконавче провадження № 29235630, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-2905, виданого 13.07.2011 р. Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення із заявниці на користь «ВіЕйБі Банк» заборгованості в загальному розмірі 15 142 грн. 96 коп. 23.02.2012 вказане виконавче провадження завершене на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час завершення провадження, та передане до архіву.

Вказані виконавчі провадження знищені у зв?язку із закінченням строку зберігання, надати копії постанов, винесених в межах зазначених виконавчих проваджень, неможливо. Станом на 14.01.2026 р. на виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби немає відкритих виконавчих проваджень щодо заявниці (а. с. 73, 74).

Відповідно до даних листа начальника вказаного відділу державної виконавчої служби № 25.7-14/11716 від 04.02.2026 року завершення виконавчих проваджень на підставі пунктів 2. 5 частини 1 статті 47 вказаного Закону не передбачає зняття арешту з майна боржника. Станом на 04.02.2026 р. відсутні відомості про оплату заявницею боргу (а. с. 77, 78).

Згідно з даними інформації з Єдиного реєстру боржників від 12.02.2026 року відомості про фізичну особу з даними « ОСОБА_1 », дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у вказаному Реєстрі відсутні (а. с. 82).

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 вказаного Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 цього Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі «Перший протокол», «Конвенція»): кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто неможе бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11.12.2018 р.). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Особа, яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного йому майна. При цьому Верховний відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24.05.2021 року, винесеній у справі № 712/12136/18, боржник як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

В період з 1999 року по червень 2016 року був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV. Станом на час подання і розгляду скарги спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ.

Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 40 цього Закону в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Пунктом 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017р. визначено, що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки, а Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженим наказом № 2274/5 від 25.12.2008 р., - що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів становить три роки, що дає підстави вважати, що матеріали виконавчого провадженя, яке завершено у 2012 році, знищено станом на день постановлення даної ухвали (26.02.2026 р.).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону: повернення виконавчого документа стягувану - згідно із статтею 47 цього Закону: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 року, винесеній у справі № 203/3435/21 вказано, що аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Таким чином, станом на час завершення виконавчого провадження № 29235630 (23.02.2012 р.) виконавча дія, що полягала у обмеженні права користування майном щодо заявниці, мала припинити свою дію.

В ході розгляду скарги представником органу державної виконавчої служби не надано суду доказів про необхідність продовження чинності вказаного обтяження.

Більше того, представником заявниці доведено, що будь-які виконавчі провадження щодо заявниці відсутні, а також відсутні відомості про заявницю у Єдиному реєстрі боржників.

Також суд враховує, що 19.03.2015 року Національним Банком України ухвалено рішення про ліквідацію стягувача ПАТ ВіЕйБі Банк шляхом проходження процедури банкрутства.

Тому скаргу слід задовольнити

На підставі наведеного, ст. 41 Конституції України, статей 317, 319, 321 ЦК України, статей 30, 40, 56 Закону України «Про виконавче провадження», та, керуючись статтями 447, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

скаргу задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: м. Коломия, вул. Шевченка, буд. 23, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 38367905), які виразились у незнятті арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 .

Зобов`язати уповноважених осіб Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , накладений (арешт) постановою від 18.10.2011 року, винесеною у виконавчому провадженні № 29235630.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (постановлення).

Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення (постановлення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії такої ухвали.

Суддя: Калинюк О. П.