Рішення № 134424130, 27.02.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2571/25

Провадження №: 2/343/196/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/2571/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача просить стягнути з відповідачки на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 165694 від 30.12.2024 у розмірі 17076,28 грн, яка складається з 16471,00 грн заборгованості за тілом, 4,28 грн заборгованості за відсотками, 601,00 грн заборгованості за комісією, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.12.2024 ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 165694 на суму 16471,00 грн у формі електронного документа з використанням останньою одноразового ідентифікатора 8217771d. Кредитор виконав своє зобов`язання. Однак відповідачка належним чином не виконала своїх обов`язків щодо повернення коштів, тому за нею рахується заборгованість у розмірі 17876,28 грн, із яких 16471,00 грн заборгованості за тілом, 4,28 грн заборгованості за відсотками, 601,00 грн заборгованості за комісією, 800,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи), що підтверджується випискою з особового рахунку за період 07.05.2025-01.11.2025. 16 квітня 2025 року ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та позивач уклали договір факторингу № 16042025, згідно з яким перший відступив останньому право грошової вимоги до відповідачки.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, безпосередньо в позовній заяві просить проводити розгляд справи без її участі, не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с. 1-5).

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження, де визначена дата судового засідання, з копією опису про направлення позовної заяви (а.с. 79) рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 75), яке нею отримано 10.01.2026, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 89), а також направлення повістки про виклик до суду (а.с. 87), яка вручена, на що вказують дані з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 88) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 90). Крім того оголошення про виклик до суду було опубліковано на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 86). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку "Дія". Відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань до суду не подавала.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

згідно із ухвалою від 31.12.2025, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, а також витребував за клопотанням позивача докази.

15 січня 2026 року на адресу суду надійшли витребовувані докази.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася, в судове засідання не з`явилася.

24 лютого 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд із матеріалів справи, порядок надання кредиту в ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" визначено Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" (а.с. 21-31).

У Договорі про споживчий кредит у публічній його частині ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" визначило умови кредитування, які пропонує Товариство загально для всіх позичальників (а.с. 12-17).

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 ознайомилася з основними умовами кредитування у ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та запропонованою ним публічною пропозицією, на підтвердження чого до позовної заяви долучено Паспорт споживчого кредиту, а також подала заявку на видачу кредиту № 100728011, які підписала одноразовим ідентифікатором 9d2cd797 (а.с. 19-20, 18).

Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 в електронній формі уклала з ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" договір про споживчий кредит № 165694, який підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8217771d (а.с. 8-11), за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6 договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені договором (п. 2.1). Сума кредиту становить 16471,00 грн. Надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: у розмірі 13994,10 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 150839 від 21.08.2024, укладеним із кредитодавцем; у розмірі 6,25 грн на рахунок позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 2470,65 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.3). Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн (п. 2.4). Комісія за надання кредиту становить 2470,65 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору… (п. 2.5). Загальний строк кредитування 180 днів, із 30.12.2024 до 28.06.2025 (п. 2.6). Денна процентна ставка 0,0837 % (п. 2.7.1). Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 78,85 % річних (п. 2.8).

Згідно із довідкою про проведення взаємозаліку за вих № 3944/03-12 від 03.11.2025, сума кредиту за кредитним договором 165694 від 30.12.2024 становить 16471,00 грн, з яких 13994,10 грн - сума перерахованих на погашення заборгованості за договором взаємозаліку, 6,25 грн - сума перерахування на картковий рахунок, 2470,65 грн - комісія (а.с. 45).

На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 30.12.2024 6,25 грн на карту НОМЕР_1 за договором № 165694 позивач надав інформаційну довідку (а.с. 32).

Про те, що картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , свідчить повідомлення АТ "ПУМБ" № КНО-07.8.5/302БТ від 08.01.2026. Також у цьому ж повідомленні зазначено, що фінансовим номером телефону є НОМЕР_2 (а.с. 81). Саме такий номер телефону вказаний як фінансовий у спірному договорі.

Як установив суд із картки обліку виконання договору 165694, яка складена ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС", заборгованість ОСОБА_1 за договором № 165694 від 30.12.2024 становила 17876,28 грн, з яких 16471,00 грн заборгованості за тілом, 4,28 грн заборгованості за відсотками, 601,00 грн заборгованості за комісією, 800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 35). Проценти нараховувалися за період із 30.12.2024 до 07.05.2025, що в межах строку кредитування. Щомісячна комісія за управління та обслуговування кредиту нарахована на підставі п. 2.4 кредитного договору.

Звертаючись до суду зі вказаним позовом, позивач зазначив, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 165694 від 30.12.2024 перейшло до нього на підставі договорору факторингу № 16042025, який укладено 16.04.2025 між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (а.с. 36-40).

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 (Реєстр прав вимог № 2), ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 165694 від 30.12.2024, а саме: 16471,00 грн - зоборгованість за основним зобов`язанням, 4,28 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 601,00 грн - заборгованість за нарахованою комісією, 800,00 грн - заборгованість по штрафах, що складає загальну суму 17876,28 грн (а.с. 41). У заборгованість по тілу кредиту 16471,00 грн (13994,10 грн + 6,25 грн + 2470,65 грн) увійшли сума на погашення заборгованості за іншим кредитним договором (№ 150839 від 21.08.2024), сума наданого кредиту та сума комісії за його надання, що обумовлено умовами кредитного договору, з якими відповідачка погодилася, підписавши кредитний договір.

Факт реального переходу права вимоги ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до відповідачки підтверджується самим договорм факторингу та витягом з Додатку № 1 до договору факторингу, а також актом приймання-передачі Реєстру № 2 і платіжною інструкцією (а.с. 43, 44).

Виписка по рахунку за кредитним договором № 165694 від 30.12.2024 вказує на те, що після переходу права вимоги до ОСОБА_1 ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" будь-яких нарахувань не здійснювало (а.с. 46). До стягнення ж позивач заявляє тільки 17076,28 грн, із яких 16471,00 грн - заборгованість за тілом, 4,28 грн - заборгованість за відсотками, 601,00 грн - заборгованість за комісією.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного/неналежного виконання умов кредитного договору.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

З урахуванням описаних вимог законодавства, суд дійшов переконання, що ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 165694 в електронному вигляді, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" свої зобов`язання за договором № 165694 від 30.12.2024 виконало в повному обсязі, перерахувавши на користь відповідачки 16471,00 грн, з яких 13994,10 грн зарахував на погашення заборгованості за іншим кредитним договором, 6,25 грн перерахував кредитні кошти на картковий рахунок позичальниці, 2470,65 грн - зарахував на погашення комісії за надання кредиту, що підтверджується описаними вище доказами та відповідає умовам договору, з якими відповідачка погодилася, засвідчивши це своїм електронним підписом.

Як указано вище та підтверджується карткою обліку виконання договору, ОСОБА_1 після перерахування на її корись кредитних коштів не повернула їх, хоча, згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором, кредитодавець нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.

ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Заперечень від останньої з даного приводу до суду не надходило. Відповідачка не підтвердила факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту та процентів. Будь-яких заперечень не висловлювала ні щодо факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, ні щодо суми заборгованості, яка нарахована ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС".

З урахуванням указаного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16471,00 грн (13994,10 грн - спрямовані на погашення заборгованості за іншим кредитним договором + 6,25 грн - перераховані на рахунок відповідачки + 2470,65 грн - стягнутої комісії за надання кредиту), а також за процентами в сумі 4,28 грн, які нараховувалися первісним кредитором за період із 30.12.2024 до 07.05.2025, що в межах строку кредитування, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, підлягають до задоволення. Водночас суд звертає увагу на те, що комісія за надання кредиту, яка увійшла до складу тіла кредиту, нарахована відповідно до умов спірного договору, з якими відповідачка погодилася, та є такою, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Натомість щодо нарахованої заборгованості за комісією в сумі 601,00 грн суд зазначає таке.

Пунктом 2.4 договору про споживчий кредит № 165694 від 30.12.2024 передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: 1,00 грн - знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту та 200,00 грн - стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту. Водночас у договорі не зазначено конкретного переліку послуг кредитодався, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці, та за які встановлена щомісячна комісія.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

За обставинами цієї справи пунктом 2.4 договору про споживчий кредит № 165694 від 30.12.2024 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Враховуючи наведене, суд уважає, що положення кредитного договору № 165694 від 30.12.2024 про зобов`язання позичальниці сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є нікчемними. Відтак, позивачем у даній справі безпідставно завявлено до стягнення заборгованість по комісії на суму 601,00 грн, тому в цій частині позову слід відмовити.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" підтверджується описаними вище договором факторингу, реєстром прав вимог № 2, актом приймання-передачі реєстру № 2 та платіжною інструкцією, відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір, укладений між відповідачкою та первісним кредитором, договір факторингу, укладені між первісним кредитором та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Таким чином, позивач підтвердив своє право вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 165694 від 30.12.2024.

Після отримання права вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" не здійснювало будь-яких інших нарахувань.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка істотно порушила умови договору про споживчий кредит № 165694 від 30.12.2024, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, позивач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаного вище договору факторингу, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 16475,28 грн (що становить 96,48 % (16475,28 грн * 100 % / 17076,28 грн) від заявленої до стягнення суми заборгованості), із яких: 16471,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4,28 грн - заборгованість за процентами, а позовні вимоги задоволити частково, відмовивши у стягненні заборгованосоті за комісією за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 7).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2337,13 грн (2422,40 грн* 96,48 %) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7000,00 гривень надав: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, який укладений між АБ "Соломко та партнери" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", в якому визначено порядок оплати послуг адвокатського бюро та обчислення гонорару, який складається із сум вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги (а.с. 55-56); додаткову угоду № 25770873950 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, згідно з якою адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу, в тому числі по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 165694 (позичальник ОСОБА_1 ) (а.с. 57); акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 (а.с. 58), згідно з яким АБ "Соломко та партнери" надало ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" послуги по справі про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором на загальну суму 7000,00 грн (5000 грн за 2 год - складання позовної заяви, 1000 грн за 2 год вивчення матеріалів справи, 500 грн за 1 год - підготовка адвокатського запиту, 500 грн за 1 год - підготовка клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Соломки О.В. (а.с. 59) та довіреність ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" на адвоката Соломка О.В. (а.с. 60).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Натомість відповідачка не подавала клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, не були наведені нею також і обставини, за яких, як на її думку, заява не підлягала б задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеними та обґрунтованим.

Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6753,60 грн (7000,00 грн* 96,48 %), тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 264-265, 268, 282, 284, 289, 356 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за договором про споживчий кредит № 165694 від 30 грудня 2024 року в розмірі 16475 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень 28 копійок, із яких: 16471,00 гривня - заборгованість за тілом кредиту, 4,28 гривні - заборгованість за процентами, а також сплачений судовий збір у розмірі 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень 13 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6753 (шість тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 60 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.М.Монташевич