Ухвала суду № 134420867, 25.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/34/26

Справа № 754/3743/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань - Головач О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувачі: ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника,

В С Т А Н О В И В:

Зміст подання

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - ОСОБА_1 , стягувачі: ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 , в якому приватний виконавець просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частини), у зв`язку з необхідністю виконання:

- виконавчого листа 2-2213/09, виданого 22.04.2010 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 256313,95 грн. (ВП № НОМЕР_6);

- виконавчого листа № 754/3743/16-ц, виданого 16.08.2016 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , заборгованості зі сплати аліментів та пені у розмірі 2 432 355 (два мільйони чотириста тридцять дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 74 копійок (яка складається з: заборгованість зі сплати аліментів за період з 04.05.2001 по 29.02.2016 - 134 939,57 грн; пені за період з 04.05.2001 по 29.02.2016 - 2 297 416,17 грн (ВП № НОМЕР_7).

Подання обґрунтоване тим, що у приватного виконавця Лановенко Л.О. наявні перешкоди у вчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника за адресою: АДРЕСА_1 , що зумовило необхідність для приватного виконавця звернутись до суду із даним поданням щодо примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Так, боржником - ОСОБА_1 , не було виконано вимоги п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та не надано на вимогу приватного виконавця декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Приватний виконавець вказує, що у передбаченому законом порядку повідомив боржника про початок примусового виконання рішення суду, а саме шляхом направлення постанов про відкриття виконавчого провадження разом з викликами приватного виконавця на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі, а також вичерпав всі можливості виконати виконавчі листи про стягнення заборгованості без примусового проникнення до житла.

Тому, приватний виконавець просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни (далі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання:

- виконавчого листа № 2-2213/09, виданого 22.04.2010 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 256313,95 грн (ВП № НОМЕР_6);

- виконавчого листа № 754/3743/16-ц, виданого 16.08.2016 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , заборгованості зі сплати аліментів та пені у розмірі 2 432 355 (два мільйони чотириста тридцять дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 74 копійок (яка складається з: заборгованості зі сплати аліментів за період з 04.05.2001 по 29.02.2016 - 134 939,57 грн; пеня за період з 04.05.2001 по 29.02.2016 - 2 297 416,17 грн (ВП № НОМЕР_7).

З матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що приватний виконавець вчиняв дії щодо отримання інформації про майновий стан боржника, зокрема, звертався із запитами до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, різних банків, однак даних щодо отримання доходу та коштів на банківських рахунках не виявлено.

Водночас, у відповідь на запити приватного виконавця надано інформацію про зареєстроване право власності боржника на транспортний засіб та частину приватного будинку.

Так, відповідно до електронної відповіді МВС встановлено, що боржнику належить таке рухоме майно: транспортний засіб реєстраційний/кадастровий номер: НОМЕР_3 , найменування: FORD VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , Загальна характеристика: модель: SIERRA, категорія: ЛЕГКОВИЙ, колір: СІРИЙ, рік виробництва: 1985, Номер кузова: НОМЕР_4 .

09.03.2023 приватний виконавець склав постанову, згідно з якою наклав арешт на майно, що належить боржнику: транспортний засіб, реєстраційний/кадастровий номер: НОМЕР_3 , найменування: FORD VIN/Номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 , загальна характеристика: модель: SIERRA, категорія: ЛЕГКОВИЙ, колір: СІРИЙ, рік виробництва: 1985, Номер кузова: НОМЕР_4 .

Також у відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 06.03.2023, наданій на запит приватного виконавця, йшлося про те, що 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.07.2004 (а.с. 85 т. ІІІ).

При цьому, матеріали справи не містять даних про те, кому належить інша 1/2 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

08.03.2023 приватний виконавець постановою наклав арешт на майно, що належить боржнику, а саме: 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

04.09.2025 приватним виконавцем складено вимогу № НОМЕР_7 (а.с. 148 т. ІІІ), згідно з якою вимагав:

1. Надати/забезпечити доступ для проведення виконавчої дії по опису та арешту рухомого та нерухомого майна боржника за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

2. Дата проведення - 12.09.2025, час проведення - 07 год 00 хв, місце проведення будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з актом приватного виконавця від 12.09.2025 (а.с. 165 т. ІІІ) приватним виконавцем 04.09.2025 на адресу боржника: АДРЕСА_2 направлено вимогу № НОМЕР_7 рекомендованим листом (зокрема, трек номер - 0601189387540); 12.09.2025 на виконання вимоги № НОМЕР_7 від 04.09.2025 приватним виконавцем здійснено виїзд за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Рекомендований лист із трек номером 0601189387540 вручено члену сім`ї боржника. Вимогу приватного виконавця боржник не виконав, доступу до рухомого та нерухомого майна для проведення опису та арешту не надав. Рішення не виконується.

Відповідно до даних витягу з реєстру територіальної громади міста Києва (а.с. 130, 199 т. ІІІ) у будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації - 07.05.1993;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації - 23.10.2015;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації - 09.09.2017.

Ці ж особи є зареєстрованими у вказаному будинку і на момент розгляду подання.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Як зазначено у статті 30 Конституції України, статті 311 ЦК України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Подібний висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2019 року у справі № К/9901/735/17, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19).

У цій справі суд встановив, що боржнику - ОСОБА_1 належить лише 1/2 частка у праві власності на будинок АДРЕСА_1 , при цьому матеріали справи не містять відомостей про іншого власника цього будинку, і приватний виконавець не звертався до суду з клопотанням про витребування доказів щодо іншого власника будинку. Окрім того, у цьому ж приватному будинку зареєстровано право проживання інших осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації - 09.09.2017.

Тому, суд вважає, що надання дозволу на проникнення до будинку АДРЕСА_1 не є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки становитиме надмірне втручання у право на житло як іншого власника будинку, так і осіб, які мають зареєстроване право проживання у цьому будинку.

У поданні про надання дозволу на примусове проникнення до житла приватний виконавець вказує, що в межах розгляду подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстрована малолітня особа стягувачем надані додаткові пояснення, де зазначається таке: «… під час здійснення виконавчих дій запровадженням про стягнення з ОСОБА_1 аліментів та пені в 2016 році державний виконавець разом з представником стягувача неодноразово виїжджали за місцезнаходженням будинку, який належить боржнику за адресою: АДРЕСА_1 . Ще в 2016 році будинок був явно не придатний для проживання, вікна та двері забиті та закидані дошками та іншим будівельним сміттям».

Суд вважає, що такі доводи приватного виконавця не можуть бути підставою для надання дозволу на примусове проникнення до житла, оскільки стан будинку не має вирішального значення у цьому випадку, адже, як вже зазначалося, надання дозволу на примусове проникнення до житла становитиме надмірне втручання у право власності іншого власника будинку. Окрім того, суд зауважує, що надіслана на спірну адресу (АДРЕСА_1) вимога приватного виконавця була вручена члену сімї (а.с. 175 т. ІІІ), а на фото (а.с. 11 т. ІІІ) чітко зафіксовано, що у будинку замінено вікно з дерев`яного на металопластикове.

Також наявність судового наказу, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 11.08.2025 у справі № 761/27074/25, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_4 не спростовує того факту, що за даними реєстру територіальної громади міста Києва зареєстрованим місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є адреса: АДРЕСА_1 , за якою приватний виконавець і просить надати дозвіл на примусове проникнення.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що у наказному провадженні суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України), наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України), фізична особа може мати кілька місць проживання (ч. 6 ст. 29 ЦК України).

Також не може залишитися поза увагою і той факт, що приватний виконавець звертаючись до суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла, не звернувся до суду із поданням про вжиття менш обтяжливого заходу - розшуку боржника, оскільки поштові відправлення жодного разу не були вручені боржнику, а лише єдиний раз - члену сім`ї.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувачі: ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника немає.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 439 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувачі: ТОВ «ФК» Європейська агенція з повернення боргів», ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.02.2026.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК