Рішення № 134419428, 27.02.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/22784/25

Провадження № 2/638/3838/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченко О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСББ «РІДНА ОСЕЛЯ 22» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними бездіяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА ОСЕЛЯ 22» в особі голови ОСББ Наяра О.Г., що виразилось у відмові в демонтажу камер відеоспостереження на 14 поверсі багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : у кількості З-х штук;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА ОСЕЛЯ 22» в особі голови ОСББ Наяра О.Г., демонтувати камери відеоспостереження на 14 поверсі багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у кількості 3-х штук;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА-ОСЕЛЯ 22», в особі голови ОСББ Наяра О.Г., відновити становище, яке існувало до порушення шляхом демонтажу камер відеоспостереження на 14 поверсі багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у кількості 3-х штук;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА ОСЕЛЯ 22», в особі голови ОСББ Наяра О.Г., знищити інформацію, яка була отримана з використанням камери відео спостереження відносно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА ОСЕЛЯ 22» (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 22, код ЄДРПОУ 36225772) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що Позивачка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 . 08.09.2025 позивачці стало відомо, що на 14 поверсі будинку АДРЕСА_1 , де знаходиться її квартира, встановлені камери відеоспостереження у кількості 3-х штук, які фіксують у реальному часі будь-яке переміщення на поверсі, виході з ліфту та пожежному виході на сходи. Камери спостереження були встановлені без згоди позивачки, направлені на її вхідні двері, відсутня табличка з повідомленням про відеоспостереження.

16.09.2025 представником-адвокатом позивачки було отримано відповідь від голови ОСББ Наяра О.Г., у якій він зазначив, що ОСББ не має жодного відношення до цих камер відеоспостереження. Також ОСОБА_2 зазначив, що жодних зборів щодо цього питання не проводилось, та хто встановив ці камери йому не відомо. В адвокатському запиті відповідачу було запропоновано демонтувати ці камери, на що відповідач зазначив, що він цього робити не буде, посилаючись на відсутність законних підстав.

Позивачка вважає неприпустимим та незаконним таке спостереження за її особистим життям, а також зазначає, що відеоспостереження та відеозапис пересування в місцях загального користування будинку це порушення її прав, оскільки, наприклад, відео інформація про відсутність людей у квартирі може слугувати підставою для злодіїв для проникнення до квартири та вчинення крадіжки.

З огляду на це позивачка вважає, що дії щодо встановлення камер відеоспостереження на поверсі, де знаходиться її квартира, порушують її права, передбачені ст. 32 Конституції України, ст. 307 ЦК України, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача подав заяву, в якій поданий позов підтримав, просив розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача подав заяву, в якій позов визнав, проти його задоволення не заперечував, просив розглянути справу без його участі.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Аналізуючи викладену норму, суд приходить до висновку, що сам по собі факт визнання відповідачем позову не є підставою ухвалення рішення про його задоволення, оскільки для прийняття такого рішення обов`язковим є встановлення судом наявності для цього законних підстав.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру Речових прав № 356569194 від 30.11.2023.

Позивач стверджує, що на 14 поверсі будинку АДРЕСА_1 , де знаходиться її квартира, встановлені камери відеоспостереження у кількості 3-х штук, які фіксують у реальному часі будь-яке переміщення на поверсі.

Представник відповідача, голова ОСББ Наяр О.Г., даний факт не спростував, а також він підтверджується листуванням позивачки із ним, доданим до позову.

ОСОБА_1 стверджує, що факт ведення відеоспостереження за її особистим життям порушує її права, передбачені ст. 32 Конституції України та ст. 307 ЦК України.

Так, згідно ч. 1, 2, 4 ст. 32 Конституції ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 307 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов`язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Згідно із статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що право на повагу до приватного та сімейного життя, а також заборону втручання в них, не є абсолютним та може зазнавати обмежень у передбачених законом випадках, в зв`язку з чим необхідним є забезпечення балансу між правом позивача на приватність та правом особи, яка встановила камеру відеоспостереження на досягнення мети, заради якої така камера була встановлена, безпеки, зокрема.

Таким чином, необхідним є встановлення наявності чи відсутності порушеного права позивача на особисте життя, та у разі доведеності позовних вимог необхідно здійснити оцінку справедливої рівноваги між правом позивача на повагу до її особистого життя та інтересом відповідача на захист майнових прав та публічним інтересом належного здійснення правосуддя з урахуванням ступеня втручання в право на повагу до приватного життя.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанову Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 523/9103/23.

Разом із тим, згідно матеріалів справи відповідач, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РІДНА ОСЕЛЯ 22», не має відношення до встановлення камер відеоспостереження, які є предметом даного позову, та позивачем не надано доказів зворотного.

Крім того, позивачем не залучено до участі у справі або не заявлено перед судом відповідних клопотань про таке залучення інших мешканців 14 поверху будинку АДРЕСА_1 , які мешкають по сусідству із позивачем та можуть бути власниками відповідних камер, права яких, у разі задоволення позову, зокрема право власності, право на безпеку, можуть зазнавати суттєвого втручання. Або ж позивачем не надано доказів того, що такі сусіди фактично відсутні та єдиною особою, яка може зазнати такого втручання, є саме ОСББ.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

За правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі судового збору відсутні.

Керуючись ст. 12, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ «РІДНА ОСЕЛЯ 22» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_6 , діє на підставі оредеру серії АХ №1288399 від 09.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4027 від 21.09.2011.

Відповідач: ОСББ «РІДНА ОСЕЛЯ 22», ЄДРПОУ 36225772, адреса: вул. Отакара Яроша, буд. 22, м. Харків.

Представник відповідача: Наяр Олексій Геннадійович, адреса: вул. Отакара Яроша, буд. 22, м. Харків.

Суддя О. В. Зінченко