Ухвала суду № 134418480, 26.02.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавської області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/1380/25

Номер провадження 1-кс/530/100/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2026 р. м. Зіньків

Слідчий суддя Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання прокурора Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваній

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Зіньків, Полтавської області, українці, громадянці України, з вищою освітою, не депутата, працюючої на посаді фахівця з публічних закупівель планово- фінансового відділу комунального підприємства «Зіньків - благоустрій» Зіньківської міської ради, раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н ОВ И В :

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42025172020000023 від 03.06.2025 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.

Прокурор Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюванійОСОБА_4 у вигляді особистого зобов`язання.

19.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: у вчиненні службовій недбалості, а саме неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити посилаючись на підстави застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрювана, її захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисник повідомив, що ризики зазначені в клопотанні фактично відсутні, оскільки підозрювана ОСОБА_4 є уродженкою м. Зіньків, все життя прожила і працювала в цьому місті, має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце роботи та місце проживання, проживає з матір`ю 1954 року народження яка в силу похилого віку і хронічних захворювань потребує догляду який надає їй ОСОБА_4 , також у ОСОБА_4 відсутній закордонний паспорт що унеможливлює перетин нею державного кордону, що в свою чергу нівелює ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначив, що всі документи на підставі яких здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження були вилучені слідчими, що унеможливлює підозрюваною знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також зазначив, що підозрюваній невідомі свідки в даному кримінальному провадженні, якщо такі і існують. Адвокат зазначив, що його підзахисна яка на даний час у статусі підозрюваної не має намірів порушувати загальні обов"язки щодо прибуття до слідчого чи будь які інші передбачені КПК в даному статусі , і хоча цей запобіжний захід і є самим найменшим із запобіжних заходів , але прохає його не застосовувати та не обмежувати ОСОБА_4 у пересуванні , наголосив що прокурор взагалі не довів ризиків .

Прокурор у репліках додав що ОСОБА_4 ввела в оману працівників поліції що вона знаходиться у м. Полтаві , в той час , коли працівники поліції прибули до домоволодіння ОСОБА_4 для здійснення обшуку за ухвалою слідчого судді - ОСОБА_4 була вдома.

Адвокат на цю репліку прокурора зазначив, що в день обшуку ОСОБА_4 була дійсно в м. Полтаві у лікаря , на роботі написала заяву на відпустку , дійсно коли до неї телефонували працівники поліції вона знаходилась у м.Полтаві , а увечері повернулась додому , і коли вже проводився обшук у неї вдома, то влна була вдома, тобто нікого його підзахисна не вводила в оману.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

19.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме: у вчиненні службовій недбалості, а саме неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення у справі «L.Ferrari Bravo проти Італії»).

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадженні він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого стороною обвинувачення.

Аналіз представлених доказів зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Murray проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 р., у справі «Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.). Отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, враховує і положення, що передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Clooth проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Murray проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Водночас слідчий суддя не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, оскільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» від 11.07.2006 р. тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У рішенні у справі «Мамедова проти Росії» від 01.06.2006 р. Суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, може переховування від органів досудового розслідування та суду; знищити або сховати документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, втім відомостей, що підтверджували означене, слідчому судді не надано. Отже клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб.

Долучені до клопотання докази містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого діяння та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваної такого запобіжного заходу.

Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, не знайшов підстав для задоволення клопотання.

Вивченням особи підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що вона зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, має міцні соціальні зв`язки, враховуючи що злочин в якому оголошено підозру ОСОБА_4 відповідно до ст 12 КК України відноситься до нетяжких, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, вважає, що відсутні підстави для застосування до особи запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176 178, 179, 193, 194, 196, 198 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Диканської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 42025172020000023 від 03.06.2025 року - відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

повний текст виготовлено 26.02.2026 року

СуддяОСОБА_1