Рішення № 134418469, 24.02.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1137/25

Провадження № 2/529/219/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 лютого 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Споживчий цент"- Андрухов В.М. 09.12.2025 звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтовування позовних вимог представник позивача зазначає, що 12.04.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 12.04.2025-100000678, згідно умов якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 5 000 грн., строком на 98 днів, який останній підписав електронним цифровим підписом. Кредитні кошти перераховано відповідачеві на його картковий рахунок вказаний ним безпосередньо у самому кредитному договорі.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12 351 грн. яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 000 грн., відсотків 4 851 грн. та неустойки в сумі 2500 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

22.12.2025 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у прохальній частині позову вказав про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверти із судовимим повістками на 27.01.2026 та на 24.02.2026, які надсилалися відповідачеві рекомендованим листом, на адресу його місця реєстрації, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

12.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 12.04.2025-100000678, шляхом підписання оферти, акцепту та заявки. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е134 (а.с. 10-15).

Строк на який надавався кредит становить 98 днів з дати його надання, датою повернення кредиту сторонами визначено 18.07.2025 (а.с 14).

Згідно пункту 10.1 Кредитного договору цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.

Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою про перерахування коштів (а.с. 17), з відсотковою ставкою 0,99 % («Економ) за 1 (один) день користування кредитом п.7 Договору.

У заявці кредитного договору ОСОБА_1 вказав реквізити належного електронного засобу для надання коштів: 4441-11ХХ-ХХХХ-8272.

Згідно п. 3.1 Договору (оферти) за цим Договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, що зазначено в п. 4.1 Договору.

Пунктом 15 договору передбачено нарахування неустойки в сумі 75 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кжного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с.14).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх договірних обов`язків в частині погашення кредитної заборгованості. На погашення заборгованості кошти не вносив, тому як наслідок має заборгованість в загальній сумі 12 351 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованості за відсотками 4 851 грн. та штрафу 2 500 (а.с. 47-50).

Окрім іншого, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачеві ОСОБА_1 нараховувався штраф з 26.04.2025 по 29.05.2025 по 75 грн. вдень, а 29.05.2025 - 25 грн.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось позивачем до 18.07.2025 тобто до останнього дня кредитування, визначеного договором.

Відповідачем ОСОБА_1 на спростування вказаного розрахунку не подано до суду відповідних доказів, які були б належними та достатніми.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифкатора Е134 підписано заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції та акцепту про укладення кредитного договору, з якою позичальник ознайомився 12.04.2025 за посиланням, яке зазначено у самій заявці.

Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України, при цьому такий розмір не суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування».

ОСОБА_1 підписуючи договір був ознайомлений з його умовами, відповідно розумів їх зміст та розмір процентів, і надав свою згоду на отримання кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн та нарахованих відсотків в розмірі 4851 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем неустойки (штрафу) за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд звертає увагу на наступне.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойки (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, беручи до уваги період виникнення зазначених договірних відносин кредитування, та період відповідного прострочення, вимоги позивача у частині нарахування неустойки в сумі 2 500 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 не виконав, реальна заборгованість за яким становить 9 851 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі прямо пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 79,76 %, в сумі 1 932 грн. 10 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,

ухвалив:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 12.04.2025-100000678 від 12.04.2025 в сумі 9 851 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одна), яка складається з тіла кредиту в розмірі 5 000 грн. та відсотків в розмірі 4 851грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1 932 (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві) грн. 10 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко