Рішення № 134418111, 19.02.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2199/25

Провадження № 2/382/201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,

за участю представника відповідача Москвічова А. С. (в режимі відеоконференції 12.02.2026)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/2199/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Деал Фінанс Груп" заборгованість за кредитним договором № 8925915 від 30.04.2025 у розмірі 22 833 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.04.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем укладено кредитний договір № 8925915, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 9000 грн на строк 360 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,95% в день, комісії за надання кредиту в розмірі 17.25 % від суми наданого кредиту. 16.09.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 16/09/25, у відповідності до умов якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" передає ТОВ "Деал Фінанс Груп" за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 8925915 від 30.04.2025. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 22 833 грн, з якої: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1552,50 грн - комісія, 4500,00 грн - сума заборгованості за неустойкою.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області Савчака С. П. від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі до розгляду та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 21.11.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 382/2199/25, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя № 2378/0/15-25 від 11.11.2025 року достроково закінчено відрядження судді Савчака С. П. до Яготинського районного суду Київської області. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 року справу розподілено на суддю Нарольського М. М. Ухвалою від 27.11.2025 року цивільну справу № 382/2199/25 прийнято до свого провадження.

Представник відповідача надіслав відзив на позов, відповідно до якого просить в позові відмовити; вважає позовні вимоги безпідставними, не підтвердженими належним чином та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачем не доведено укладення кредитного договору; розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення; недоведеним є факт існування заборгованості відповідача за кредитним договором; розрахунок відсотків зроблено всупереч чинному законодавству; нарахування позивачем штрафу за кредитним договором є порушенням чинного законодавства; несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту; на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які фінансовою установою фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами; умови договору про комісію є нікчемними, а тому вимоги про її стягнення є необґрунтованими; позивачем не доведено перехід права вимоги до нього; заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є завищеними та безпідставними.

В процесі розгляду справи, від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до вимог якої він просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8925915 від 03.04.2025 року в розмірі 18333 грн, яка складається із 9000 грн заборгованості за тілом кредиту, 7780,50 грн заборгованості за процентами, 1552,50 грн заборгованості за комісією, а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та відхилення доводів відповідача, виходячи із наступного.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Судом встановлено, що 30.04.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" в особі директора Білана В .І. та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит № 8925915. Договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (406048).

Відповідно до п. 5.5 договору договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Із довідки про ідентифікацію вбачається, що 30.04.2025 13:39:54 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений одноразовий ідентифікатор 406048; ідентифікація клієнта проведено за посередництва клієнта BankID НБУ.

Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 9000 грн, строк кредитування - 360 днів (п. 2.2.1, 2.2.2 договору).

Пунктом 2.2.8 договору передбачено фіксовану проценту ставку у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом. Неустойка 450 гривень в день.

Комісія за надання кредиту 17.25 % від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1552,50 грн (п. 2.2.8 договору).

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язаний надати позичальнику кредит відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит відповідно до умов договору, сплачувати проценти за договором та комісію за надання кредиту у встановлених умовами договору порядку та розмірах, забезпечити своєчасне виконання зобов`язань відповідно до умов договору.

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором коштів за кредитним договором представником позивача подано копію платіжної інструкції ТОВ "ФК "Фінекспрес", з якої вбачається, що 30.04.2025 на карту № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 9000,00 грн, номер транзакції - 704249а7-5с76-416f-9647-f67f9479ab14.

Із листа АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-251024/23250 від 20.10.2025 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Із виписки з особового рахунку за період із 30.04.2025 по 03.05.2025 вбачається, що 30.04.2025 на карту № НОМЕР_2 були зараховані грошові кошти в розмірі 9000 грн.

З урахуванням зменшення позовних вимог, відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів", загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18333 грн, з яких: 9000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7780,50 грн - сума заборгованості за процентами, 1552,50 грн - комісія.

Відповідачем не було здійснено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

16.09.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" укладено договір факторингу № 16/09/25, у відповідності до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8925915 від 30.04.2025 у розмірі 22 833 грн. До позову додані копії акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу, платіжного доручення № 579935863.1 від 18.09.2025 про оплату фінансування згідно з договором факторингу, витягу з реєстру боржників до договору факторингу. Витяг із реєстру права вимоги № 18/09/25-01 від 18.09.2025 підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 8925915 від 30.04.2025 до позивача. Після переходу права позивачем жодних нарахувань не здійснювалося.

Означені докази суд вважає допустимими, належними та достовірними.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Частина 3 ст. 11 до ЗУ "Про електронну комерцію" визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Правовою підставою заявлених вимог, з урахуванням їх зменшення, є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, Відповідач не надав доказів повної або часткової сплати заборгованості за договором, не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, власного розрахунку суду не надав, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовом до суду у цій справі. Суд також зазначає, що доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. Доказів звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно відповідача шахрайських дій матеріали справи не містять, відповідачем не подані.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем, вищенаведених положень законодавства суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог, з урахуванням їх зменшення, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Судом враховується, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо рохміру заявлених до стягнення витрат, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1500 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

З огляду на результат розгляду справи, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. ст. 141, 244, 258-259, 265, 268, 279, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 18 333 грн заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 2422,40 грн судового збору та 1500 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення підписано 26.02.2026 року.

Суддя М. М. Нарольський