Ухвала суду № 134418051, 27.02.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/311/26

Провадження № 1-кс/379/27/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 рокум.Тараща

Слідчий суддя Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_5 , внесене в кримінальному провадженні №12026111290000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 лютого 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Ківшовата, Таращанського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не депутата, на підставі ст. 89 КК України не судимого.

Клопотання надійшло до суду 27.02.2026.

Суд, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку сторін кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 доставлений у судове засідання.

Копії клопотання та доданих до нього документів надані ОСОБА_4 26.02.2026 о 20 год 15 хв, про що свідчить відповідна розписка від 26.02.2026.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.10.2025 № 290 солдата ОСОБА_4 , призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, призначено на посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, обіймаючи посаду водія 3 розвідувального відділення розвідувального взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами статей 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, бути дисциплінованим, під час перебування поза розташуванням військової частини не допускати негідних вчинків.

Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.

Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу бойових припасів за наступних обставин.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18.02.2026 ОСОБА_4 , в порушення вищезазначених вимог, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, що полягає у незаконному поводженні бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 зі змінами та доповненнями, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, переслідуючи мету придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу знайшов, тобто придбав дві ручні уламкові гранати РГД-5 та два запали дистанційної дії УЗРГМ-2, які зберігаючи безпосередньо при собі, вчинивши їх незаконне носіння, перемістив до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Тобто, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав дві ручні уламкові гранати РГД-5 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом.

В кінці січня 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому двох ручних уламкових гранат РГД-5 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 18.02.2026 близько 13 год., з метою збуту двох ручних уламкових гранат РГД-5 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: АДРЕСА_1 та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 дві ручні уламкові гранати РГД-5 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово - виготовленими бойовими припасами, вчинивши таким чином збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , в порушення вищезазначених вимог, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, що полягає у незаконному поводженні бойовими припасами, не маючи передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України №2471 XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року №622 зі змінами та доповненнями, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, діючи умисно, переслідуючи мету придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу знайшов, тобто придбав дві ручні уламкові гранати Ф1 та два запали дистанційної дії УЗРГМ-2, які зберігаючи безпосередньо при собі, вчинивши їх незаконне носіння, перемістив до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де їх незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Тобто, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав дві ручні уламкові гранати Ф1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, що є бойовим припасом.

В кінці лютого 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_6 про продаж останньому двох ручних уламкових гранат Ф1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово виготовленими бойовими припасами, вартість яких оцінив в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 25.02.2026 близько 10 год. 30 хв, з метою збуту двох ручних уламкових гранат Ф1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є бойовими припасами промислового виготовлення, зустрівся із ОСОБА_6 у заздалегідь обумовленому місці, а саме за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Тараща, вулиця Володимира Сікевича, 2, та в ході зустрічі ОСОБА_6 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 дві ручні уламкові гранати Ф1 із запалами дистанційної дії УЗРГМ-2, які є промислово - виготовленими бойовими припасами, вчинивши таким чином збут бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

26.02.2026 о 10 год 55 хв ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

26.02.2026 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, прохав суд його задовольнити та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, повністю підтверджується зібраними доказами. Підкреслив, що наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується доказами. Наявність означених ризиків підтверджується тим, що ОСОБА_4 неодружений, неповнолітніх дітей не має, самовільно залишив військову частину, до органів правопорядку не звертався. Також може впливати на свідків, які є односельцями, і з якими ще планується проведення слідчих дій. Також під час обшуку виявлено ще одну гранату, може бути кваліфіковано третє кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він не планує переховуватися і впливати на свідків. Вину визнав у повному обсязі. Особою з інвалідністю не є. Проживає сам, батьків нема. Самовільно залишив військову частину.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, який віднесено до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається наявність доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, які є тяжким.

Так, до матеріалів клопотання додані:

-заява ОСОБА_6 02.02.2026;

- акт (протокол) огляду (помічання) грошових купюр від 18.02.2026;

- акт (протокол) огляду покупця та вручення йому (помічених) грошових купюр від 18.02.2026;

- протокол добровільної видачі предметів від 18.02.2026;

- висновк експерта за результатами проведення експертизи;

- протокол допиту свідка ОСОБА_6 , від 18.02.2026;

- протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.02.2026;

- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 18.02.2026;

- акт (протоколом) огляду (помічання) грошових купюр від 26.02.2026;

- акт (протоколом) огляду покупця та вручення йому (помічених) грошових купюр від 26.02.2026;

- протоколом добровільної видачі предметів від 26.02.2026;

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ;

Клопотання містить посилання на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме слідчим зазначено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Стороною обвинувачення доведена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний:

- може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Окрім цього, у разі доведення винуватості ОСОБА_4 , то йому загрожує кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_4 , змінювати місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того встановлено що 14.11.2025 ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину та переховувався. ОСОБА_4 має слабкі соціальні зв`язки, оскільки не одружений, дітей не має, проживає сам, батьків не має, до мобілізації не працював;

- може незаконно впливати на свідків, оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 знаючи анкетні дані свідків, які вказують на причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_6 , може незаконно впливати на них з метою реабілітації себе. Також, ОСОБА_4 може впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. Зі свідками на даний час планується проведення слідчих дій;

- може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, під час введення на території України воєнного стану, а тому це прямо вказує на відсутність будь-яких стримуючих факторів, щодо вчинення протиправних діянь.

При застосуванні запобіжного заходу суд враховує, особу підозрюваного, який офіційно до мобілізації не працював, а тому не мав постійного доходу, самовільно залишив військову частину, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не одружений, проживає один, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше на підставі ст. 89 КК України не судимий, не є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Дотримуючись вимог ст. 184 КПК України, щодо обґрунтування неможливості запобігання зазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що у судовому засіданні було доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищеназваним ризикам, та наявні докази для обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, відсутні медичні дані щодо неможливості підозрюваного перебувати під вартою, суд вважає можливим застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Враховуючи що підозрюваний був затриманий 26.02.2026 о 10 год 55 хв, строк його затримання повинен бути врахований при визначенні строку тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави,

У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня поточного року (3328 гривні), а саме заставу у розмірі 166 400 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 185, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_5 , внесене в кримінальному провадженні № 12026111290000038 від 02.02.2026 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 10 год. 55 хв. 26 лютого 2026 року.

Строк дії ухвали 60 днів, тобто до 10 год. 55 хвилин 26 квітня 2026 року.

Визначити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 грн (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661, Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 26268119; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_3 та слідчого суддю Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_1 .

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та (або) суду;

- не відлучатися із с. Лука, Білоцерківського району, Київської області, в якому проживає підозрюваний без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та (або) місця роботи.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя:ОСОБА_1