Ухвала суду № 134418043, 26.02.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/208/26

Провадження № 2/378/302/26

УХВАЛА

26 лютого 2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н. , вивчивши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Святошенського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд:

-зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого 18.08.2008 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 7755505), підстава реєстрації арешту (обтяження): виконавчий лист 1-20, від 21.02.2007, Святошинський районний суд, ОСОБА_2 ,;

-зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_3 , зареєстрованого 22.08.2014 в Державному реєстрі речових прав (номер запису про обтяження: 6765854, спеціальний розділ), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП№17679461 виданої 11.08.2014 року;

-зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_3 , зареєстрованого 27.01.2018 в Державному реєстрі речових прав (номер запису про обтяження: 24560070, спеціальний розділ), на підставі постанови про арешт майна боржника серія та номер: ВП№54573777 від 01.11.2017;

-зобов`язати Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34999049) зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_3 та вилучити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 7755505, номер запису про обтяження: 6765854, номер запису про обтяження: 24560070.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Вивчивши вказану позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначено положеннями ст.175 ЦПК України.

Згідно п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, всупереч вказаним вимогам позивачем в позовній заяві просить суд зняти арешт з всього нерухомого майна, не перераховуючи конкретно яке майно, та не зазначає і не додає докази його належність ОСОБА_3 .

Згідно з долученими до позовної заяви документами арешт на майно ОСОБА_3 було накладено у рамках виконавчого провадження №17679461 з виконання виконавчого листа №1-20/07 від 21.02.2007. Однак відповідного рішення Святошинського районного суду м. Києва та постанова про арешт майна до матеріалів позовної заяви не долучено. Зазначене рішення є необхідним для можливості вирішити питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту.

Суд звертає увагу, що у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №383/493/18, в якій вирішувалося питання про скасування арешту на майно, накладеного в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна за позовом засудженої особи, зроблено правовий висновок про те, що конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом. Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Цей спір повинен був бути розглянутий за правилами КАС України (Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за позовними вимогами про скасування арешту, накладеного на майно в порядку виконання вироку в частині конфіскації майна, однак помилково вказали, що такі вимоги повинні розглядатися за правилами КПК України. Позивач має право на звернення з такими вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства.)

Окрім того відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

У даній справі, предметом спору є вимога ОСОБА_1 , який вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, як спадкоємцю, про його звільнення з-під арешту, накладеного державним виконавцем на майно ОСОБА_3 у рамках виконавчого провадження №17679461 з виконання виконавчого листа №1-20/07 від 21.02.2007, при цьому позов пред`явлено лише до державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків.

Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі

Відповідно до ст. 185 ЦПК України дана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків та сплати судового збору.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просить позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошенського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту залишити без руху.

Повідомити позивача ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки поданої позовної заяви в п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т. Н. Скороход