Ухвала суду № 134418036, 26.02.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 940/448/23

Провадження № 4-с/378/3/26

УХВАЛА

26 лютого 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Москаленко А.В.,

скаржника: ОСОБА_1 ,

представників скаржника: Чоклі Є. Ю.,

ОСОБА_2 ,

представника боржника: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області заяву про відвід головуючому-судді Гуртовенку Р.В. по скарзі ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4 , про визнання протиправною дій та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді суду знаходиться дана надійшла скарга.

По вказаній скарзі до суду 02.02.2026 року від ОСОБА_4 надійшла заява про відвід головуючому-судді Гуртовенку Р.В., з тих підстав, що манера ведення судового засідання та спосіб формулювання реплік головуючого-судді Гуртовенка Р.В. свідчать про очевидно нерівне ставлення до сторін у справі та створюють враження про процесуальну перевагу, надану стороні опонентів (стягувачки та її представників), що є несумісним із принципами рівності сторін і змагальності процесу. Зокрема, під час судового засідання судом надано оцінку діям державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві без повної та всебічної перевірки всіх обставин, що мають значення для розгляду скарги. При цьому, суд не перевірив обставини його відрядження, яке не стосується виконавчих дій, що були предметом оскарження та вчинялися 20.10.2025 року. Такий хід міркувань судді Гуртовенка Р.В. свідчить про те, що оцінка спірних питань надається без належної перевірки доказів, а висновки формуються наперед, що створює обґрунтоване враження про вже сформоване власне переконання суду щодо суті спору. Крім того, суд допускав та підтримував риторику сторони опонентів, зокрема дозволяв робити узагальнюючі твердження про «велику кількість відкладень», що також впливає на сприйняття поведінки сторін та порушує баланс процесуальних прав. Відтак, спосіб мислення та процесуальні дії судді Гуртовенка Р.В. свідчить про явне недотримання ним балансу рівності сторін та грубе порушення диспозитивності процесу, що свідчить про його небезсторонність, свідоме надання переваг і прихильність до ОСОБА_1 ..

Під час судового засідання 28 січня 2026 року головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. о 00:15:14 оголосив таке: «З метою повного об`єктивного з`ясування обставин справи суд на місці ухвалив долучити дану відповідь на заперечення боржника до матеріалів справи із додатком, відповідно дослідити їх разом із іншими матеріалами по справі, і відповідно надати оцінку юридичну оцім доказам, які були подані сторонами».

28 січня 2026 року, тобто безпосередньо напередодні судового засідання у справі про оскарження дій та бездіяльності державного виконавця від 20 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 подано відповідь на заперечення боржника від 22 грудня 2025 року, що з огляду на тривалий проміжок часу між поданням заперечень та поданням відповіді на них, а також з урахуванням стадії судового розгляду справи, об`єктивно свідчить про несвоєчасну реалізацію відповідного процесуального права.

По суті, хоча ОСОБА_1 , формально й порушує питання щодо поновлення процесуального строку для подання доказів, подане нею клопотання не містить жодного належного та допустимого обґрунтування необхідності приєднання відповідних матеріалів до справи, оскільки в ньому не наведено ані конкретного переліку обставин, які ці документи мають підтверджувати, ані пояснення їхнього значення для правильного, повного та об`єктивного вирішення спору, ані будь-яких об`єктивних і поважних причин, що унеможливлювали подання таких доказів раніше у межах установлених процесуальних строків, у зв`язку з чим, відповідне клопотання не відповідає вимогам процесуального закону щодо обґрунтованості заяв про поновлення строків та приєднання доказів.

Відповідь ОСОБА_1 подана 28 січня 2026 року, тобто безпосередньо напередодні судового засідання, тоді як самі заперечення були подані ще 22 грудня 2025 року, у зв`язку з чим, між поданням заперечень та поданням відповіді на них сплинув майже півторамісячний строк, протягом якого жодних об`єктивних, поважних чи належним чином підтверджених причин, що унеможливлювали своєчасну реалізацію відповідного процесуального права, наведено не було, що свідчить про безпідставне зволікання з поданням процесуальної позиції та суперечить принципам добросовісності, змагальності сторін і розумності строків судового розгляду.

За таких обставин очевидним є те, що сторона, маючи у своєму розпорядженні відповідні, так звані «докази», задовго до дати судового засідання, без будь-яких об`єктивних причин безпідставно зволікала з їх поданням, а подання відповіді на заперечення разом із відповідними матеріалами безпосередньо напередодні розгляду справи по суті свідчить не про належну, добросовісну та своєчасну реалізацію процесуальних прав, а про намагання штучно наповнити матеріали справи вже здобутими доказами з метою створення формальної видимості обґрунтування власної позиції, одночасно позбавляючи іншу сторону реальної можливості своєчасно ознайомитися з такими матеріалами, надати належні пояснення або заперечення та ефективно реалізувати своє право на захист.

Такий спосіб процесуальної поведінки суперечить основоположним принципам змагальності сторін, добросовісності учасників процесу та розумності строків судового розгляду, а також не узгоджується із завданнями цивільного судочинства, спрямованими на забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи з дотриманням балансу процесуальних прав і обов`язків усіх учасників.

Водночас, незважаючи на наведені його представником доводи щодо пропуску процесуальних строків та недопустимості такої відповіді разом із доказами, головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. фактично проігнорував ці обставини, оголосивши про намір не лише долучити відповідні матеріали, а й дослідити їх та надати їм юридичну оцінку. При цьому, аналогічні доводи його сторони щодо дотримання процесуальних вимог не були прийняті судом до уваги.

Такий підхід свідчить про нерівне застосування процесуальних норм до сторін, коли пропуск строків стороною опонентів фактично ігнорується, що об`єктивно створює враження процесуального сприяння стороні опонентів та порушує принципи рівності сторін і змагальності судового процесу.

Під час того ж судового засідання 28 січня 2026 року, після більш ніж години розгляду справи, до участі в судовому засіданні підключилася представник стягувача адвокат Напрієнко М.В..

З цієї підстави головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. о 01:10:45 зазначив: «У нас в судове засідання з`явилася ОСОБА_5 . ОСОБА_6 у даній справі участі ще не приймала, тоді оголошується склад суду, що дана справа розглядається за заявою ОСОБА_1 розглядається Ставищенським районним судом Київської області у складі головуючого-судді Гуртовенка, за участі секретаря Москаленко, представників скаржника Качківської- Щербюк Ольги Анатоліївни представників Чоклі та Напрієнко, і представника боржника Сербінової. Чи є відводи? Відводів немає».

«Марина Вікторівна, чи бажаєте ви щось додати? Тому що ви не виступали по даній справі, чи ви можливо підтримуєте ті доводи, які були зазначені скаржником і її представником Чокля?»

Зазначені дії суду за своїм змістом, формою та процесуальними наслідками не можуть бути розцінені як здійснення судом процесуальних повноважень у спосіб, що відповідає вимогам неупередженості та рівності сторін, оскільки, повторне оголошення складу суду, яке було здійснене виключно у зв`язку з підключенням представника стягувачки адвоката Напрієнко М.В. наголошую через годину після початку судового засідання, тобто після значного проміжку часу з моменту початку судового засідання, свідчить про відсутність рівного процесуального балансу.

Головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. під час судового засідання не встановив особу адвоката Напрієнко М.В., яка долучилася до участі у справі після початку судового розгляду, та не перевірив її процесуальні повноваження, хоча сам суддя зазначив о 01:10:45 «Оскільки Марина Вікторівна у даній справі участі ще не приймала, тоді оголошується склад суду».

За таких обставин головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. був зобов`язаний виконати передбачені процесуальним законом дії щодо встановлення особи учасника судового процесу, з`ясування його процесуального статусу та перевірки повноважень представника, однак зазначений обов`язок виконаний не був, що свідчить про неналежне дотримання вимог процесуального закону та додатково підтверджує нерівний підхід суду до учасників справи.

Невиконання судом цього обов`язку у поєднанні з іншими викладеними обставинами підсилює обґрунтований сумнів у неупередженості судді та свідчить про відхід від стандартів належного і справедливого судового розгляду.

У своїй сукупності наведені обставини демонструють, що головуючим-суддею Гуртовенком Р.В. створено ситуацію, за якої одна зі сторін (тобто сторона стягувача) отримала процесуальну можливість, фактично сформовану та ініційовану самим судом, тоді як інша сторона (сторона боржника) позбавлена аналогічних гарантій, що об`єктивно формує враження нерівного ставлення до учасників процесу, надання процесуальної переваги стороні опонентів та, як наслідок, породжує обґрунтований сумнів у неупередженості та безсторонності судді при подальшому розгляді цієї скарги.

У ході судового засідання, головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. фактично не обмежувався формальним дослідженням матеріалів справи, а висловлював власні судження та оцінки щодо змісту доказів, їх значення та взаємозв`язку між собою, що за своїм характером виходить за межі допустимого процесуального коментування та створює враження передчасного формування позиції суду по суті спору.

Судом допущено підтримку риторики сторони опонентів щодо нібито зловживання процесуальними правами. Так, на репліку представника скаржника адвоката Чоклі Є.Ю. на записі «...прошу звернути увагу на кількість відкладень за заявою боржника», головуючий-суддя Гуртовенко Р.В. відповів: «ну їх багато», чим фактично підтвердив оцінне твердження однієї зі сторін без дослідження причин таких відкладень, їх процесуальної обґрунтованості та відповідності вимогам закону, що знову ж таки створює враження схвалення певної позиції у справі.

У сукупності наведені обставини свідчать про те, що в результаті прослуховування технічного запису судового засідання чітко простежується факт, що головуючий у справі фактично висловив власну позицію щодо доказів, обставин справи та дій державного виконавця, при цьому не перевіривши обставини його відрядження, які не стосуються виконавчих дій, вчинених 20.10.2025 року, але фактично використавши їх у логіці оцінки правомірності таких дій.

Такий спосіб викладення міркувань головуючого-судді Гуртовенка Р.В. створює обґрунтоване враження, що у судді вже сформоване власне переконання щодо спірних питань, попри те, що судовий розгляд не було завершено у встановленому законом порядку.

Фактичне висловлення суддею Гуртовенком Р.В. своєї позиції щодо доказів і обставин справи під час судового засідання є несумісним із принципом таємниці формування судового рішення, яка виступає однією з ключових гарантій неупередженості, об`єктивності та безсторонності суду, та у поєднанні з іншими наведеними обставинами породжує обґрунтований сумнів у неупередженості судді, що є достатньою підставою для заявлення відводу у межах розгляду цієї скарги.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 , - Сербінова А.А. заяву про відвід головуючому-судді Гуртовенко Р.В. підтримала з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та її представник Чокля Є.Ю. проти задоволення заяви про відвід головуючого- судді заперечили з підстав, що подання такої заяви про відвід направлено на затягування розгляду скарги, підстави викладені в ній є надуманими. В заяві ОСОБА_4 висловлює свою незгоду з діями та судовими рішеннями, тобто висловлює свою суб`єктивну оцінку сторони по справі, що безумовно не може бути підставою для задоволення заяви про відвід головуючого-судді Гуртовенка Р.В. при розгляді даної скарги. Судом не надавалась оцінка документам наперед. Щербюком не наведено доказів особистої заінтересованості судді у розгляді даної справи, а сама заява про відвід подана з метою тиску на суд та зміни його складу з метою всілякого затягування розгляду справи.

Представник скаржника - Напрієнко М.В. зазначила, що заява про відвід є необгрунтованою, оскільки вона на законних підставах бере участь у розгляді даної справи, оскільки в спрві міститься копія її ордеру на представництво інтересів ОСОБА_1 , і в цій же справі вона брала участь в судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2026 року.

Розглянувши заяву про відвід, заслухавши доводи учасників розгляду скарги, суд вважає за наступне.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї чи близьким родичем сторони у справі; якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар або надавав стороні правничу допомогу в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення у справі Веттштайна (Wettstein)).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Правові висновки на кшталт того, що незгода з процесуальними рішеннями судді не може свідчити про упередженість й необ`єктивність судді та бути підставою для відводу були відображені в судових рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 23.01.2020 у справі №335/3479/13-к, від 18.02.2020 у справі №202/4467/14-к.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення, що сформовані на особистих враженнях про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Дослідивши обставини, зазначені у заяві про відвід, враховуючи доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що заява не містить підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України, а незгода сторони з процесуальними діями судді в цивільній справі не може бути підставою для відводу, заявником не надано доказів на підтвердження зацікавленості, упередженості, необ`єктивності судді при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, заявлений відвід необгрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст .36, 40 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви боржника ОСОБА_4 про відвід головуючому-судді Гуртовенку Руслані Вікторовичу щодо розгляду справи по скарзі ОСОБА_1 , боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_4 , про визнання протиправною дій та бездіяльність старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р. В. Гуртовенко