Рішення № 134417572, 10.02.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/627/24

Номер провадження №2/351/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Заболотівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Зленко В.А. в інтересах ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Заболотівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.07.2020р. по справі №351/967/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 150 250 грн. задоволено. Однак, 08.07.2020р., ОСОБА_4 , будучи обізнаною із рішенням суду, діючи умисно та недобросовісно, уклала договір дарування квартири зі своєю донькою ОСОБА_2 , співвідповідачкою по даній справі.

Проте як стало відомо, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2021р. визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 08.07.2020р. між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - недійсним.

З наведеного слідує, що після визнання договору дарування квартири недійсним, дана квартира повинна була бути повернутою у власність ОСОБА_4 , виходячи зі змісту положень ч.1 ст. 216 та ст. 1212 ЦК України, оскільки відпала правова підстава згідно якої ОСОБА_5 набула право власності на вказану квартиру.

Таким чином, на день подання позову, до складу спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 повинна входити квартира АДРЕСА_1 та сума боргу спадкодавця ОСОБА_4 перед позивачем, яка складає 150 250 грн. і така спадщина, на думку позивача, повинна бути визнана відумерлою.

Однак, відповідач ОСОБА_2 продала вищезазначену квартиру третій особі, ОСОБА_3 до визнання договору дарування недійсним, а тому ОСОБА_2 зобов`язана відшкодувати вартість квартири на час розгляду даної справи у суді на користь Заболотівської селищної ради Коломийського району , як правонаступника ОСОБА_4 .

Представник позивачки стверджує, що оскільки Заболотівська селищна рада, як правонаступник спадкоємця-боржника не вчиняє жодних дій для визнання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 відумерлою, а тому, у випадку визнання спадщини відумерлою за позовом ОСОБА_1 , як кредитора спадкодавця, із Заболотівської селищної ради , як правонаступника спадкодавця-боржника, слід стягнути на користь останньої всю суму заборгованості ОСОБА_4 перед позивачкою, яка виникла на підставі рішення Снятинського районного суду від 01.07.2020р., а саме в розмірі 150 250,00 грн. та інфляційні витрати і 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

Заболотівська селищна рада, у свою чергу, з метою захисту своїх прав на спадкове майно, має право звернутись до відповідача із позовом та стягнути з останньої вартість квартири станом на час розгляду судом такої справи. Проте, вчинення чи не вчинення таких дій вже буде залежати безпосередньо від волі органу місцевого самоврядування, як учасника цивільно-правових відносин.

А тому, представник позивача змушений звернутись до суду із даним позовом та просив:

-визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру по АДРЕСА_2 та грошові кошти у сумі 150250грн., які складають заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 відумерлою;

-передати у власність Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області грошові кошти у сумі 1 568 599 грн., які складають дійсну вартість квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- стягнути із Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 150250 грн., які складають заборгованість ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 , згідно з рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.07.2020р. по справі №351/967/20;

- стягнути із Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у сумі 62579,19 грн. та 3% річних у сумі 13 535 грн., нарахованих на суму заборгованості;

- стягнути із Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав викладених у позові.

Представник Заболотівської селищної ради подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника та просив рішення винести на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принцип неупередженості, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 01.07.2020р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 150 250 грн. задоволено.

Згідно рішення Снятинського районного суду від 28.03.2023р. визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 08.07.2020р. між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - недійсним. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.11.2023р. рішення Снятинського районного суду від 28.03.2023р. залишено без змін.

Відповідно до копії договору дарування квартири від 08.07.2020р., ОСОБА_4 , 1941 р.нар. подарувала своїй доньці ОСОБА_2 , 1975 р.нар. квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2020р.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської обалсті наданої 03.07.2024р. за №1147/01-16, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 не заведена.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) у Спадковому реєстрі інформація відсутня за ОСОБА_4 .

Положеннями ст.41 Конституції України,ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

За змістом ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення-власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов`язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (частина третя статті 1277 ЦК України).

Згідно ч.1ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Відумерлою є спадщина, визнана такою на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факту смерті спадкодавця, відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, неприйняття спадкоємцями спадщини чи відмови від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З матеріалів справи слідує, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на майно, яке просить представник позивачки визнати відумерлою спадщиною, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2020р. зареєстровано за ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки вищезазначене майно перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі правочину, який є чинним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, якою передбачено, що при відмові в задоволенні позовних вимог судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі ст.ст.15, 1216, 1218, 1268, 1277, 1281, 1282 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 247, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересаха ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Заболотівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_3 про про визнання спадщини відумерлою, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ