Рішення № 134414523, 26.02.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 р. Справа № 597/1757/25

Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Тренич А.Г.

за участю секретаря судового засідання Богдана В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В позовній заяві позивач просить суд встановити юридичний факт про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є тіткою по батьковій лінії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцею п`ятої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) розміром 1,30 умовних кадастрових гектарів, до складу якої входить сформована земельна ділянка (рілля) кадастровий номер 6122084300:01:001:1256 та не сформована земельна ділянка (пасовища), в селянській спілці «Іване-Золотівська», що знаходиться на території колишньої Іване-Золотівської сільської ради, під номером 247 до списку громадян членів селянської спілки, які мають право на земельну частку (пай), згідно додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ТР № 14, виданого 11.01.1996 року відповідно до рішення Іване-Золотівської сільської ради № 36 від 06.09.1995 року, була включена ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 16.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Позивач та його представник у підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивача - адвокат Кульгавець Сергій Михайлович подав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача. Позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не делегував свого представника у підготовче судове засідання, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не вбачає підстав для відмови в задоволенні позову та просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В матеріалах справи відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем суперечить вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи заяви сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що справу слід вирішити за наявними матеріалами та задовольнити позов, виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №13, що стверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.09.2025 року.

Згідно архівної довідки № Б-84/04-11, виданої 23.06.2021 року Державним архівом Тернопільської області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_4 .

Відповідно до архівної довідки № № Б-82/04-11, виданої 23.06.2021 року Державним архівом Тернопільської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_4 .

Згідно архівної довідки № Б-83/04-11, виданої 23.06.2021 року Державним архівом Тернопільської області, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_9 серії НОМЕР_2 від 25.12.1965 року, його батьком значиться ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 23.03.1974 року, її батьком записаний ОСОБА_10 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 04.12.1997 року, в Іване-Золотівській сільській раді Заліщицького району Тернопільської області 04 грудня 1997 року уклали шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого їй присвоєно прізвище на « ОСОБА_13 ».

Згідно довідки Іване-Золотівського старостинського округу Чортківського району Тернопільської області №19-15/8/576 від 15.09.2025 року, ОСОБА_2 на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З нею на момент смерті проживала, однак не була зареєстрована племінниця ОСОБА_1 . На момент смерті спадкодавця в зареєстрованому шлюбі не перебувала, заповітів не складала.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно приписів п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином позивач ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті тітки ОСОБА_2 на підставі ст.548, 549 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), будучи її спадкоємицею відповідно до приписів ст.1265, п.п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 1,30 умовних кадастрових гектарів, яка складається з: сформованої земельної ділянки (рілля) кадастровий номер 6122084300:01:001:1256 та не сформованої земельної ділянки (пасовища), в селянській спілці «Іване-Золотівська», що знаходиться на території колишньої Іване-Золотівської сільської ради, під номером 247 до списку громадян членів селянської спілки, які мають право на земельну частку (пай), згідно додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ТР № 14, виданого 11.01.1996 року відповідно до рішення Іване-Золотівської сільської ради № 36 від 06.09.1995 року, була включена ОСОБА_2 .

Вказане підтверджується відповіддю Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 5131/020-25 від 27.11.2025 року.

Від встановлення юридичного факту про те, що померла ОСОБА_2 є тіткою по батьковій лінії ОСОБА_1 залежить виникнення майнового права позивача на нерухоме спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємці за законом.

Вирішуючи питання про встановлення даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання правовстановлюючих документів в органах, що вчиняють нотаріальні дії.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази вказують на те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є тіткою по батьковій лінії ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1265 ЦК України позивач має право на спадкування майна, що належало померлій ОСОБА_2 , як спадкоємець п`ятої черги за законом.

Положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки Дзвиняцького старостинського округу №19-15/8/576 від 15.09.2025 року, зі спадкодавцею ОСОБА_2 на момент її смерті проживала її племінниця ОСОБА_1 .

Таким чином після смерті ОСОБА_2 інші спадкоємці, крім позивача ОСОБА_1 , відсутні.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №265/6868/16-ц (провадження №61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19 зазначив, що звернення до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом допускається, якщо це в майбутньому порушує право власності на спадкове майно.

Отже, звернення до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування цілком відповідає законодавству.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка мала право на земельну частку (пай) у селянській спілці «Іване-Золотівська», що стверджується вищевказаними належними та допустимими доказами.

В.о. державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори Дідик І. в листі №511/02-14 від 06 листопада 2023 року повідомила позивачу про те, що відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують родинні зв`язки, тому запропонувала дане питання вирішити в судовому порядку.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16.04.2004 року, громадянин, включений до списку, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно з п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до ст.2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 своєчасно прийняла, як спадкоємець за законом п`ятої черги ОСОБА_1 , оскільки проживала з померлою разом на момент її смерті в одному будинковолодінні.

Таким чином, суд приходить до переконання, що даний позов слід задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1216-1218, 1220-1223, 1225, 1265, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування задовольнити.

Встановити юридичний факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є тіткою по батьковій лінії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , як спадкоємицею за законом п`ятої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) розміром 1,30 умовних кадастрових гектарів, до складу якої входить сформована земельна ділянка (рілля), кадастровий номер 6122084300:01:001:1256 та не сформована земельна ділянка (пасовища) в селянській спілці «Іване-Золотівська», що на території колишньої Іване-Золотівської сільської ради, під номером 247 до списку громадян членів селянської спілки, які мають право на земельну частку (пай), згідно додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ТР № 14, виданого 11.01.1996 року відповідно до рішення Іване-Золотівської сільської ради № 36 від 06.09.1995 року, була включена ОСОБА_2 .

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Заліщицька міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики, вул.С.Бандери, 15-Б, Чортківський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058396.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2026 року.

Суддя А.Г. ТРЕНИЧ