Ухвала суду № 134414424, 24.02.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/250/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М.Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокалі скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з даною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить зобов`язати виконавця:

- повернути надмірно стягнуті грошові кошти;

- надати завірені копії постанови про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа;

- надати детальну інформацію про хід виконавчого провадження, вказавши дати кожного стягнення та суми стягнення з їх призначенням, номери рахунків, з яких було вчинено стягнення, копії всіх платіжних вимог.

Скарга мотивована тим, що на виконання рішення Сокальського районного суду, зміненого постановою Львівського апеляційного суду, із зарплатного рахунку ОСОБА_1 приватним виконавцем стягнуто всю суму отриманої ним заробітної плати за листопад 2025 року в розмірі 13800грн.

Надалі виконавець стягнула з Подолянчука 11000грн. заробітної плати за грудень 2025 року.

На звернення скаржника виконавець не повернула надміру стягнуті грошові кошти, не розблокувала його банківський рахунок, не надала копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець грубо порушила вимоги законодавства, оскільки стягнула понад 20% його заробітної плати, залишила його без засобів для існування в той час, коли він перебуває на військовій службі.

Представник виконавця адвокат Репак В.В. подав заперечення в яких зазначив, що боржнику було надіслано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію виконавчого листа та відповіді на заяви. Однак, лист від ОСОБА_1 було повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У виконавця відсутній обов`язок пересвідчуватися в отриманні копії постанови та документів.

Після надходження заяви ОСОБА_2 було винесено постанову про визначення такого рахунку поточним рахунком боржника для видаткових операцій.

Зазначив, що для обізнаності боржника існують застосунки «Дія» та «Єдиний реєстр боржників».

Виконавцем не виносилася постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи і таке звернення стягнення не відбувалося. Рахунок в банківській установі визначено виконавцем як рахунок для видаткових операцій на підставі заяви боржника. Постанову виконавця про це направлено в банк для виконання.

З боржника не було стягнуто кошти в надмірному розмірі, а лише за заявою стягувача визначено вказаний ним рахунок для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати і таку постанову направлено до банківської установи.

Скаржником не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин та жодні його права не порушено. Вважає скаргу безпідставною.

Також представник приватного виконавця подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.

На підтвердження обставин, зазначених в скарзі, представником ОСОБА_1 долучено копію довідки №768 від 12.08.2024р., відповідно до якої останній з 24.07.2024р. по даний час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у воєнний час у військовій частині НОМЕР_1 .

Представником приватного виконавця надано суду наступні докази:

Супровідні листи від 15.12.2025р., копію постанови про відкриття виконавчого провадження №79822474, копію виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 11294,78грн. заборгованості та 578,28грн. судового збору, копію заяви про відкриття виконавчого провадження, копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копію постанови про арешт коштів боржника в розмірі 13854,28грн., копію постанови про стягнення з боржника основної винагороди, копію довіреності, копію вимоги, копію списку поштових відправлень та трекінг поштового відправлення, з яких встановлено, що такі документи надіслано ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Однак дане поштове відправлення не вручено адресату та повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

19.12.2025р. ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до приватного виконавця Сокіл В.І. із заявою, в якій просив повернути надмірно стягнуті кошти та визначити картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , поточним рахунком боржника для здійснення видаткових операцій та таким з якого не може бути стягнуто кошти в межах двох встановлених розмірів мінімальної заробітної плати. Просив розблокувати даний рахунок та надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію виконавчого листа.

Постановою виконавця від 19.12.2025р. на підставі вищезазначеної заяви визначено для боржника поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня поточного року. Дану постанову направлено до Філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк».

26.12.2025р. ОСОБА_3 ,В звернувся до приватного виконавця із заявою, в якій просив повернути ОСОБА_1 надмірно стягнуті кошти та надати інформацію про хід виконавчого провадження.

15.01.2026р. виконавцем надано відповідь на заяву представника боржника, в якій зазначено, що в рамках виконавчого провадження №79822474 не здійснювалося стягнення коштів з рахунків ОСОБА_1 . Роз`яснено, що на підставі заяви визначено поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Також надіслано копії матеріалів виконавчого провадження і роз`яснено право знайомитися з такими в інтернет-ресурсі, в додатку «Дія», в офісі виконавця.

Також, 15.01.2026р. виконавцем надано відповідь на заяву представника боржника від 26.12.2025р., в якій роз`яснено, що в рамках виконавчого провадження №79822474 з рахунків ОСОБА_1 не здійснювалося стягнення коштів та не скеровувалися платіжні інструкції на примусове списання коштів.

З списку відправлень та трекінгу поштових відправлень встановлено, що виконавцем надіслано зазначені відповіді та додатки на вказані в заяві адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відправлення отримано ОСОБА_2 30.01.2026р. ОСОБА_1 вказані відправлення не вручено та повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 від 13.12.2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду в справі № 756/8815/20 від 20.04.2022р., передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника - фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Окрім цього, Згідно розділу XIII Примісцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», п. 102, фізичні особи - боржники на кошти яких накладено арешт ДВС, приватним виконавцем, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі - двох розмірів мінімальної заробітної плати без урахування такого арешту.

В разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї особи - боржника визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій.

Для визначення такого рахунку боржник звертається до органу ДВС, приватного виконавця, який наклав арешт на рахунок, з заявою про визначення поточного рахунку, у заяві зазначається номер поточного рахунку, який особа просить визначити, найменування банку в якому відкрито такий рахунок.

Державний, приватний виконавець перевіряє наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно фізичної особи - боржника та у разі коли відкриті інші виконавчі документи у інших органах ДВС приватних виконавців, надсилає відповідну постанову, які здійснюють виконання в інших виконавчих документів.

Судом встановлено, що приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках боржника ОСОБА_1 .

В свою чергу, ні ОСОБА_1 , ні його представник Дубінович В.В. не надали виконавцю підтвердження того, що банківський рахунок, на який накладено арешт, має цільове призначення для отримання заробітної плати.

Також, представник приватного виконавця заперечив здійснення примусового стягнення грошових коштів з банківського рахунку боржника.

В свою чергу, ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_2 не надано жодних доказів належності йому банківських рахунків, розміру заробітної плати, а також здійснення відрахувань з таких рахунків і призначення таких відрахувань, чим не доведено стягнення таких грошових коштів виконавцем Сокіл В.І. в межах виконавчого провадження 79822474. Тому, вимога скаржника про повернення коштів не підлягає задоволенню.

Також, постановою виконавця визначено для боржника поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на 1 січня поточного року.

Таким чином, виконавцем забезпечено можливість боржника вчиняти здійснювати видаткові операції з банківського рахунку, який ним визначений.

Крім того, копії документів, які містяться у виконавчому провадженні, а також відповіді і роз`яснення приватним виконавцем надсилалися боржнику та його представнику на поштові адреси, вказані останнім в заявах, про що суду надано відповідні докази.

Що стосується ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, то відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", в скаржника та його представника наявне право знайомитися з такими як в офісі приватного виконавця, так і самостійно за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження, про що також виконавцем роз`яснено у відповіді, яка отримана ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначене, скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.2, 3 ст. 37 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги вимоги частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи, що дана скарга задоволенню не підлягає, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає можливим стягнути з скаржника на користь виконавця Сокіл В.І. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн., понесення яких підтверджено ордером, договором, розрахунком та платіжною інструкцією.

Керуючись ст.ст.450, 451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Сокіл Віталії Іванівни відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо ухвала не була вручена в день ї проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: М. Я. Адамович