Рішення № 134414190, 26.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2026

Справа № 334/10621/25

Провадження № 2/334/1055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник позивача адвокат Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 467365 від 07.12.2018 в сумі 33 045,86 гривень, яка складається з: суми заборгованості 25 250 гривень, суми інфляційних втрат 5 521,28 гривня, суми 3% річних 2 274,58 гривні.

Позов обґрунтовує тим, що 25.07.2024 перейменовано ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». 07.12.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту № 467365. Відповідно до індивідуальної частини договору № 467365 про надання фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав відповідачу позику у сумі 7 000 гривень. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в сумі 7 000 гривень, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Загальна сума заборгованості відповідача складає 25 250 гривень, а саме : сума основного боргу 7 000 гривень, сума процентів 2 520 гривень, сума пені 15 330 гривень, сума штрафів 400 гривень. 12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено договір факторингу № 1. 14.03.2019 укладено додаткову угоду № 14 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 14 від 14.03.2019 про те, що на умовах зазначеного договору право вимоги до ряду боржників, в тому числі до відповідача, за договором про надання фінансового кредиту № 467365 від 07.12.2018 перейшло до позивача. Договір про надання фінансового кредиту № 467365 від 07.12.2018 укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору № 467365 від 07.12.2018 на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор. З метою укладення договору та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. В свою чергу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор, який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу. За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання. Основна сума боргу за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 складає 25 250 гривень, інфляційне збільшення складає 5 521,28 гривня, 3% річних складає 2 274,58 гривні. Загальна сума заборгованості складає 33 045,86 гривень. Всі строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 30.12.2025. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження від 07.01.2026. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

07.12.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладена Індивідуальна частина договору № 467365 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту в сумі 7 000 гривень (пункт 1.1), строком дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання зобов`язання (пункт 1.4), фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (пункт 1.2). Сукупна вартість кредиту складає 134,20% від суми кредиту (у процентному виразі) або 9 394 гривні (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування кредитом 34,20% від суми кредиту (у процентному виразі) або 2 394 гривні (у грошовому виразі) (пункт 1.3), у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом зобов`язаний сплатити: пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів, на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 гривень (пункт 4.4) (далі Кредитний договір).

Отримання відповідачем кредиту в сумі 7 000 гривень підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до наданих позивачем розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення права вимоги) та картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) заборгованість відповідача перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» складає 25 250 гривень, яка складається з: 7 000 гривень сума основного боргу за кредитом, 2 520 гривень заборгованість по процентам, 15 330 гривень пеня, 400 гривень інші штрафи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами Кредитного договору № 467365 від 07.12.2018, підписавши їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором (otp-пароль) «746615».

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, Додаткової угоди № 14 до договору факторингу, Додаткової угоди б/н до договору факторингу, форми реєстру прав вимог від 14.03.2019, довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 03.04.2025 № 84/25-АГ, 12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено Договір факторингу № 1, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Кредитним договором № 467365 від 07.12.2018 в сумі 9 520 гривень, яка складається з: суми заборгованості 7 000 гривень, заборгованість по відсоткам 2 520 гривень.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» перейменовано в ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується наказом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» від 25.07.2024 № 55-к «Про зміну назви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ»».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідач отримав у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредит в сумі 7 000 гривень, строком дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання зобов`язання, фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 1,71% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (624,15% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом зобов`язаний сплатити: пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів, на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 100 гривень.

Кредитодавець ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши кредит відповідачу. Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредит, нараховані кредитодавцем проценти та пеню у встановлений договором строк не повернув.

Позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС» є новим кредитором за Кредитним договором.

Суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості,є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Предметом позову, у тому числі, є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 250 гривень, яка складається з: 7 000 гривень сума основного боргу за кредитом, 2 520 гривень заборгованість по процентам, 15 330 гривень пеня, 400 гривень інші штрафи.

Кредитодавцем нараховані проценти за користуванні кредитом в межах строку, передбаченого пунктом 1.4 Кредитного договору.

Однак, провівши власний розрахунок суми заборгованості, суд встановив, що за період з 07.12.2018 по 26.12.2018 (строк кредитування 20 днів) заборгованість відповідача за процентами складає 2 394 гривні (заборгованість по процентам) (7 000 гривень (тіло кредиту) х 1,71% (передбачені пунктом 1.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом) х 20 днів (строк кредитування)).

Предметом позову, у тому числі, є стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами Кредитного договору, а саме пунктом 4.4.1 передбачено, що у випадку прострочення повернення суми кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення. Строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів. У той самий час, згідно з пунктом 4.4.2 Кредитного договору, на 4 день прострочення, крім пені, відповідач зобов`язаний сплатити додатково сплатити штраф у розмірі 100 гривень.

Враховуючи вищевикладене та приписи статті 549 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у позові в частині стягнення штрафів необхідно відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що нарахована позивачем пеня в сумі 15 330 гривень значно перевищує розмір збитків, суд дійшов висновку про зменшення пені до 9 394 гривні розміру збитків, які складаються з тіла кредиту та процентів.

Предметом позову є, у тому числі, стягнення інфляційних втрат у сумі 5 521,28 гривня та 3% річних 2 274,58 гривні.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до наступного.

Статтею 625 ЦПК України передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, яким за Кредитним договором є тіло кредиту та проценти.

При цьому наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних свідчать, що вони проведені із врахуванням пені та штрафів, які не є грошовим зобов`язанням, а є відповідальністю за прострочення виконання зобов`язання за Кредитним договором.

Провівши власні розрахунки суми інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 інфляційні втрати складають 2 054,13 гривні (9 394 гривні (заборгованість по тілу кредиту та процентам) х 1,21866444 (сукупний індекс інфляцій за період з 23.02.2019 по 23.02.2022) 9 394 гривні (заборгованість по тілу кредиту та процентам).

Три відсотки річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 складає 846,23 гривень: за період з 23.02.2019 по 31.12.2019 складають 240,90 гривень (9 394 гривні (заборгованість по тілу кредиту та процентам) х 3% річних : 365 днів х 312 днів)), за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 281,82 гривня (9 394 гривні (заборгованість по тілу кредиту та процентам) х 3% річних)), за період з 01.01.2021 до 23.02.2022 - 323,51 гривні (9 394 гривні (заборгованість по тілу кредиту та процентам) х 3% річних : 365 днів х 419 днів)). Загальний розмір трьох відсотків річних складає 846,23 гривень.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 467365 від 07.12.2018 в сумі 21 688,36 гривень, яка складається з: тіла кредиту в сумі 7 000 гривень, процентів - 2 394 гривні, пені - 9 394 гривні, інфляційних втрат 2 054,13 гривні, трьох відсотків річних 846,23 гривень.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 22.03.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладені Договір про надання правової допомоги № 33 (далі Договір). Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19.12.2025, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 5 000 гривень, яка складається з підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Ураховуючи вищезазначене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа є малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, в сумі 5 000 гривень є правомірними.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 589,85 гривень (2 422,40 гривні (сплачений судовий збір) ? (21 688,36 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 33 045,86 гривень (ціна позову)), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 281,55 гривня (5 000 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) ? (21 688,36 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 33 045,86 гривень (ціна позову)).

Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 467365 від 07.12.2018 в сумі 21 688 (двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) гривень 36 копійок, яка складається з: суми заборгованості 18 788 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень, суми інфляційних втрат 2 054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні 13 копійок, суми 3% річних 846 (вісімсот сорок шість) гривень 23 копійки.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати у сумі 4 871 (чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) гривня 40 копійок, які складаються із: судового збору в сумі 1 589 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 85 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одна) гривня 55 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239,

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя М.В. Фетісов