Рішення № 134413183, 27.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2704/26

Провадження № 2-а/522/208/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Запольської А.М.,

представника позивача Казбекова В.Е.,

відповідача - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),

представника відповідача адвоката Солованюка О.В.,

перекладача Нікішова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач на території України знаходиться незаконно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування немає. Під час виявлення відповідача паспортний документ громадянина Азербайджанської Республіки для виїзду за кордон у відповідача відсутній.

З огляду на викладене, позивач просить суд затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 23.08.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Ухвалою суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 15 год. 00 хв. 25.02.2026.

25.02.2026 ухвалою суду відкладено розгляд справи на 14 год. 30 хв. 26.02.2026.

Відповідач право на подачу відзиву не скористався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав поданий до суду адміністративний позов та просив задовольнити позовні вимоги, відповідач та його представник не заперечували проти задоволення позову. При цьому представник відповідача зазначав про відсутність потребу в ідентифікації відповідача, оскільки позивачеві відомі його дані.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення сторін, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що за твердженням позивача, 23.02.2026 працівниками ГУ ДМС в Одеській області було виявлено за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 76 та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33, особу, який назвався громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2

23.02.2026 о 12 год 45 хв. відповідача - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано відповідно до протоколу про адміністративне затримання серії МОД № 000357 на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП з метою встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення.

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув на територію України 11.09.2024 легально через ПП «Маяки - Удобне».

Дозволений строк перебування на території України у громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчився, Відповідач перебуває на території України незаконно, проживає на території України без документів на право проживання (перебування), постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.

Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні. Він не може бути працевлаштований, та мати законного, постійного джерела доходів згідно чинного законодавства, не зможе забезпечувати власні потреби, через що, з метою отримання грошових коштів, може вчиняти злочини проти власності, чим завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам держави та окремих громадян.

Так, за порушення ч. 2 ст. 203 КУпАП, що виразилось в проживанні на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, від 23.02.2026 серії ПР МОД № 012733 серії та постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.02.2026 серії ПН МОД № 012828 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Рішенням про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні від 23.02.2026 громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 поміщено до Миколаївського ПТПІ, що підтверджується актом приймання-передачі іноземця або особи без громадянства від 23.02.2026.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (пункту 1 частини 1 статті 15 Закону).

Пункт 16 частини 1 статті 1 Закону визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

У відповідності до частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 27 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані статтею 289 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Згідно частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 585/2811/19 зазначено, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

Позивач, звертаючись до суду обрав спосіб реалізації адміністративної дієздатності у формі затримання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 23.08.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні підтвердив, що він не має дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, відсутні документи на проживання в Україні та джерела доходу.

23.02.2026 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 5101100100000702 про примусове видворення з України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Враховуючи наведене, в сукупності з тим, що коли інші, менш жорстокі заходи, були розглянуті та визнані такими, що не можуть бути застосовані до даної ситуації, та беручи до уваги той факт, що відповідач проживав на території України без документів на право проживання в Україні, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, та у нього відсутній паспортний документ, який надає йому право здійснити виїзд з території України, враховуючи ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд вважає, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Затримати громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 23.08.2026 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.02.2026.

Суддя І.А. Павлик