Рішення № 134412851, 26.02.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1562/2026 Справа № 490/10770/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа «Нерухомість-Південь», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа «Нерухомість-Південь», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

В обґрунтування вимог позивачка посилається на те, що 28.09.1998 року між ОСОБА_2 , діюча від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець - ОСОБА_2 , діюча від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 продала, а покупець ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 . За умовами договору продаж вчинено за 22100,00 гривень. Договір був посвідчений та зареєстрований заступником генерального директора Товарної біржі «Нерухомість Південь» у журналі реєстрації біржових угод за номером 2648. Також, Договір був зареєстрований в органах БТІ, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 30.09.1998 року підшите до договору купівлі продажу і зроблено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно в журналі реєстрації за реєстраційним номером 17528.

Оскільки на час укладання договору, правочини зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, вказаний договір нотаріально посвідчений не був.

На даний момент позивачці стало відомо про недійсність біржової угоди та про необхідність визнання договору купівлі-продажу дійсним в судовому порядку.

З урахуванням наведеного, позивачка просить суд визнати договір купівлі продажу № 2648 нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладений 28.09.1998 року на Товарній біржі «Нерухомість - Південь» між ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 1989 року народження та ОСОБА_1 дійсним.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

22.12.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 29.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, від її представника адвоката Лєбєдєва А.С. 25.02.2026 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору повторно в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене вище, суд розглядає справу за відсутності учасників справи.

Оскільки, розгляд справи проводиться за відсутності сторін то відповідно до частини друго статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року, зареєстрованим Товарною біржею «Нерухомість-Південь».

У подальшому, 30.09.1998 року, Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» на вказаному договорі було вчинено реєстраційний напис та зареєстровано в реєстровій книзі за реєстровим номером 17528.

Статтею 328 ЦК України, встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 28.09.1998 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Зі змісту договору договором №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній біржі «Нерухомість-Південь», подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в БТІ міста Миколаєва.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за позивачем на підставі договору №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року, зареєстрованого Товарною біржею «Нерухомість-Південь», в реєстровій книзі за реєстровим номером 17528, держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1998 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договір №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року за яким ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Південь» у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2648 від 28.09.1998 року.

Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання дійсним договору №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року за яким ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Південь» у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2648 від 28.09.1998 року, а за такого позов є доведеним та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товарна біржа «Нерухомість-Південь» (54000, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 12-б, кв. 44, код ЄДРПОУ 23623092) про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір №2648 купівлі-продажу нерухомого майна від 28.09.1998 року за яким ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований Товарною біржею «Нерухомість-Південь» у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №2648 від 28.09.1998 року та у якості правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомості Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 30.09.1998 року в реєстровій книзі за реєстровим номером 17528.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлений 26 лютого 2026 року

Суддя О.В.Саламатін