Ухвала суду № 134411815, 27.02.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 344/22016/24 2/335/64/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника відповідача Логінової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду? ? Івано-Франківської області із позовом? ? до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

11.12.2024 року ухвалою судді Івано-Франківського міського суду? ? Івано-Франківської області принято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду? Івано-Франківської області від 02.07.2025 року справу направлено за підсудністю Вознесенівському районному суду м.Запоріжжя.

18.08.2025 року до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя за підсудністю з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на підставі ухвали від 02.07.2025 надійшла вказана цивільна справа.

Ухвалою судді від 19.08.2025 прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю та призначити справу до судового розгляду по суті.

11.02.2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 про припинення її повноважень, як представника позивача ОСОБА_1

13.02.2026 року поштою до суду надійшла заява про відмову від позову.

У призначені судові засідання 11.02.2026 року, 25.02.2026 року позивач не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, клопотань про розгляд справи за її відсутності не надавала.

У судовому засіданні представник відповідача вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача в судове засідання. Зазначила, що заяв про розгляд справи за відсутністю позивача ОСОБА_1 не подавала, а заява про відмову від позову, яка надійшла до суду поштою не містить підпису позивача.

25.02.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та з урахуванням складності справи ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 27.02.2026 року о 09 год. 15 хв.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За змістом ст. 206 ЦПК України відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (постанова Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 757/37713/21-ц).

Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. Таке волевиявлення має вчинятися самостійно позивачем, яке подане чи надіслане ним (або через представника) безпосередньо до суду. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Суд враховує, що звернення з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову є правом позивача.

Разом із тим, заява, яка надійшла поштовим зв`язком до суду подана від імені позивача ОСОБА_1 не містить підпису позивача ОСОБА_1 , (як рукописного, так і КЕП), а також заява не містить відомостей щодо обізнаності позивача із наслідками вчинення такої дії як відмова від позову.

З огляду на вагомість процесуальних та матеріально-правових наслідків відмови від позову у вигляді неможливості звернутися до суду з тотожним позовом вдруге, складністю однозначно ідентифікувати особу, яка подала вказану заяву через відсутність підпису, обов`язковою передумовою прийняття такої відмови судом є роз`яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій, а також ретельної/ якісної перевірки дійсної відсутності в діях позивача порушень закону чи чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, зокрема учасників справи, що можливо здійснити, за умови наявності раціональних сумнівів та проявляючи розумну обачність (due diligence), зокрема, у судовому засіданні для з`ясування дійсної волі заявника.

Разом із тим, з огляду на ті обставини, що позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляд справи, причину неявки суду не повідомила, у заяві не просить суд про вирішення заяви за її відсутності, а заява не містить підпису позивача, а тому суд позбавлений можливості перевірити чи відповідає подана заява дійсні волі позивача, з`ясувати її справжнє волевиявлення, спрямоване на відмову від позову та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.

Відтак, за обставин неявки в судове засідання позивача і неможливості встановити дійсну позицію позивача у справі, суд вважає, що приєднана до матеріалів справи заява про відмову від позову не може бути взята до уваги та відповідно, відмова від позову не може бути прийнята судом, а тому суд відмовляє у прийнятті заяви про відмову від позову подану від імені ОСОБА_1 .

Разом з тим, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

При цьому суд зауважує, що позивач, будучи ініціатором цього судового провадження, без поважних причин у судові засідання 11.02.2026 та повторно 25.02.2026 не з`явилася до суду, причини неявки суду не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, клопотань про розгляд справи за її відсутності не надавала.

Згідно із частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, згідно із пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому положення вказаної статті дозволяє суду розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача лише за сукупності двох підстав: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, залишення позову без розгляду, в даному випадку, не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.

У пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України поняття "може", "має право", "за власною ініціативою" та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.

Отже, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України в разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд зобов`язаний залишити позов без розгляду.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами (Постанова ВС від 19.10.2022 № 500/3087/18).

За викладених обставин, зважаючи на те, що позивач, будучи повідомлена судом про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася в судові засідання, заяв від позивача про розгляд справи у її відсутності не надходило, суд залишає позовну заяву без розгляду через повторну її неявку в судове засідання на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Керуючись статтями 206, 223, 257, 259, 260, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті заяви про відмову від позову до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю подану поштовим зв`язком від імені ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали проголошено 27.02.2026 року

Суддя Ю.В. Апаллонова