Ухвала суду № 134411780, 26.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2026

Справа № 334/1609/26

Провадження № 1-кс/334/681/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

26 лютого 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026082050000421, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 лютого 2026 року за частиною другою статті 194 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_5 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від трьох до десяти років, існує ризик, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків, відсутнє постійне місце роботи, а також те, що за місцем мешкання він мешкає тимчасово у своїх знайомих, що дозволить йому безперешкодно залишити місце проживання з метою уникнення негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 в подальшому може впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомо місце їх мешкання та контактні номери телефонів. Ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом. Підґрунтям для вчинення злочину став спосіб життя, який вів ОСОБА_4 , зокрема, відсутність законного джерела доходу. Враховуючи, що вказані обставини не змінились, високою є імовірність повторного вчинення корисливих злочинів. Крім того, злочин вчинено в умовах воєнного стану, що підвищує його небезпеку, та є додатковим ризиком. З огляду на це, а також те, що підозрюваному загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість продовження вчинення останнім злочинів проти власності. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечив. Вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування тримання під вартою. Тяжкість підозри сама по собі не може бути підставою для застосування запобіжного заходу. Підозрюваний має стійкі соціальні зв`язки дружину та малолітню дитину, є інвалідом, до кримінальної відповідальності не притягувався. Вказані обставини свідчать про те, що ризики переховування від органів досудового розслідування та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення не доведені. Також вади здоров`я підозрюваного та його антропометричні дані свідчать про те, що він не може вчинити вплив на потерпілого та свідків. Просив застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника. Проте просив застосувати до нього нічний домашній арешт, оскільки він працює неофіційно вантажником та йому необхідно утримувати свою сім`ю. У теперішній час його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та отримує державну допомогу в сумі 850 гривень. Він, як інвалід з дитинства, отримує державну допомогу в сумі 2 000 гривень. Інкриміновані йому дії він вчинив за грошову винагороду для забезпечення утримання сім`ї.

Слідчий суддя, заслухавши думки учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчими СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026082050000421, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 лютого 2026 року за частиною другою статті 194 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за допомогою месенджера «Telegram» вступив у злочинну змову з невстановленою в ході досудового розслідування особою, яка запропонувала прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши грошову винагороду за вчинення підпалу автомобілів, що відносяться до будь-яких військових формувань або цивільних дорогоцінних автомобілів. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення пошкодження чужого майна шляхом підпалів, невстановлена в ході досудового розслідування особа запропонувала ОСОБА_4 прийняти участь у спільній протиправній діяльності, пообіцявши грошову винагороду за підшукування, фіксування та вчинення підпалу автомобілів, що містять ознаки відношення транспортних засобів до військових формувань України та цивільних дорогоцінних автомобілів. Для виконання замовлення невстановленої особи, ОСОБА_4 , здійснюючи роль виконавця, яка полягала у знищенні майна шляхом підпалу, 23.02.2026 приблизно о 21 годині 50 хвилин, маючи умисел на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, прибув на відриту ділянку місцевості, яка розташована біля будинку № 9 по вул. Рекордній в м. Запоріжжя, де був припаркований автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Реалізуючи свій умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, розраховуючи, що в темний період доби за ним ніхто не спостерігає і здійсненню його наміру не перешкодить, підійшов до автомобіля та вчинив дії, які виразились у пошкодженні майна потерпілого, а саме за допомогою заздалегідь підготовленого предмета для розповсюдження вогню, а саме пластикової пляшки з нафтопродуктом, яка була придбана ним 23.02.2026 приблизно о 20 годині 34 хвилині на АЗС «Євро 5» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Алюмінієва, буд. 4, з якої він облив легкозаймистим нафтопродуктом передню праву частину кузова зазначеного автомобіля та за допомогою запальнички підпалив його, внаслідок чого відбулось займання автомобіля. При цьому ОСОБА_4 проводив відео зйомку на свій мобільний телефон марки «POCO M6 Pro», який заздалегідь був придбаний останнім з метою документування злочинної діяльності та у подальшому звітування невстановленій особі про виконання злочину та отримання грошової винагороди. В результаті вчинення підпалу, автомобіль «Toyota Land Cruiser Prado 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було пошкоджено вогнем та приведено в стан непридатності для використання за своїм призначенням. Після цього ОСОБА_4 , впевнившись, що йому вдалось здійснити намір, спрямований на пошкодження автомобіля шляхом підпалу, залишив місце вчинення злочину. Внаслідок пожежі знищено та пошкоджено деякі конструктивні елементи автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_7 , чим завдано останньому матеріальну шкоду на суму 2 700 000 гривень.

26.02.2026 про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, повідомлено ОСОБА_4 .

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме протоколами оглядів місць події від 24.02.2026 та 25.02.2026; протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження від 25.02.2026; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 26.02.2026; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 26.02.2026; протоколом обшуку від 26.02.2026; протоколами оглядів мобільних телефонів від 26.02.2026; іншими матеріалами кримінального провадження.

За таких умов слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Крім цього підозрюваний вчинив інкриміновані йому дії під час воєнного стану та на замовлення, що свідчить про його антисоціальну поведінку. Після вчинення інкримінованих йому дій підозрюваний залишив місце події.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання та залишення ним місця події, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. При цьому наявність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків сама по собі не здатна перешкодити вказаному ризику.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Не дивлячись на те, що органом досудового розслідування допитані потерпілий та свідки у кримінальному провадженні, вказані особи, у разі спрямування обвинувального акту до суду, мають бути допитані під час судового провадження. Підозрюваному можуть бути відомі місця проживання потерпілого та свідків, їх засоби зв`язку, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою спонукання їх до відмови від наданих слідчому показань.

Підозрюваний є раніше не судимою особою, має стійкі соціальні зв`язки дружину та дитину, отримує державну допомогу як інвалід з дитинства. Проте йому інкримінується злочин, вчинений з корисливих мотивів, а саме на замовлення за грошову винагороду. Як пояснив підозрюваний грошові кошти йому були необхідні для утримання сім`ї. При цьому слідчим суддею встановлено, що грошові доходи сім`ї підозрюваного у виді державної допомоги в сумі 2 950 гривень у місяць не здатні в повній мірі забезпечити її існування. Вказані обставини свідчить про те, що існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

При цьому аргументи підозрюваного та захисника про стійкі соціальні зв`язки підозрюваного не здатні спростувати висновок слідчого судді про недоцільність застосування альтернативного запобіжного заходу.

Також слідчий суддя вважає, що стан здоров`я ОСОБА_4 у виді інвалідності з дитинства не є перешкодою для його утримання в умовах неволі. Доказів зворотного стороною захисту не надано.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів в межах строку досудового розслідування з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а саме до 26 квітня 2026 року.

Заставу визначити в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 66 560 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у провадженні № 1-кс/334/681/26 (справа № 334/1609/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: (1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора із встановленою періодичністю; (2) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи; (3) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 26 квітня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали закінчується 26 квітня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 27 лютого 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1