Рішення № 134408050, 18.02.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2623/24

Провадження № 2/452/454/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника-адвоката Рісної Ю.Б.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника-адвоката Чорнейко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Самбірська міська рада Львівської області, - про поділ будинку та визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Уточнивши в ході розгляду судової справи позовні вимоги мотивує їх тим, що 11 жовтня 1990 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір довічного утримання, згідно умов якого ОСОБА_3 передав у власність позивача частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, які знаходяться у АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці, площею 600м.кв. На підставі даного договору позивач отримала реєстраційне посвідчення, видане Самбірським МБТІ про право власності на частину житлового будинку. Починаючи з 1990 року в користуванні позивача перебували підвал, позначений цифрою «II» площею 16,3м.кв., квартира 2 площею 55,0м.кв., яка складалась з приміщень, позначених на технічному плані цифрами «1-1», площею 4,9м.кв., «1-2» площею 10,0м.кв, «1-3» площею 20,9м.кв., «1-4» площею 19,2м.кв., що сумарно становить 55,0м.кв., стайня (літера Б), яка згідно рішення Самбірської міської ради від 25.09.1991 року №533 була узаконена як гараж, площею 42,6м.кв., а 02.03.1998 року Виконавчим комітетом Самбірської міської ради видано розпорядження №19 «Про надання дозволу на відкриття торгової точки та видачу ліцензії» для здійснення торгівельної діяльності у вказаному гаражі, обладнаному як магазин.

Натомість у користуванні відповідача та його право попередників перебували підвал, позначений цифрою «І» площею 16,0м.кв., квартира 1 площею 48,1м.кв., яка складається з приміщень, позначених на технічному плані цифрами «2-1» площею 9,2м.кв., «2-2» площею 8,3м.кв. та «2-3» площею 20,6м.кв., що сумарно становить 48,1м.кв., гараж (літера В), літня кухня (літера Г), стайня (літера Д), вбиральня (літера Е). Жодних спорів у сторін з приводу встановленого порядку користування житловим будинком та надвірними спорудами у сторін не виникало. У зв`язку з проведенням реконструкції та добудови окремих приміщень, що мало місце ще за життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року Самбірським МБТ1 складено новий технічний паспорт, з якого вбачається, що площа будинку збільшилась та становить 153,9м.кв. Зокрема, позивачем добудовано сіни (приміщення позначене літерою А), тамбур (приміщення позначене літерою А-1), реконструйовано гараж у магазин (позначений літерою Б-2). Площа житлового будинку збільшилась з 135,4м.кв. до 153,9м.кв. за рахунок добудови позивачем відповідних приміщень.

Рішенням Самбірської міської ради від 01.07.2003р. №39 з урахуванням змін, внесених рішенням від 29.12.2003 року №37, вирішено передати у власність земельну ділянку ОСОБА_1 61/100, а ОСОБА_4 39/100 (спільна часткова власність) на АДРЕСА_1 площею 793м.кв. (600м.кв. та 193м.кв. із земель запасу міськземфонду) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі даного рішення 03.09.2004 року позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку в частині 61/100 із кадастровим номером ділянки 4610900000:04:070:0015.

Просить здійснити поділ будинку та земельної ділянки.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у позові відмовити зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 і в спадкові права після його смерті вступили: його дружина ОСОБА_5 та сини ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ; останній прийняв спадщину, однак за життя не оформив своїх спадкових прав; відповідач успадкував ту частку спадщини після смерті ОСОБА_4 свого діда як внук, за правом представлення, яка належала за законом його батькові. Ще за життя ОСОБА_4 позивачем самовільно здійснено добудову окремих приміщень до своєї частини будинку і, як наслідок, її площа будинку збільшилася з 135,4кв.м. до 153,9кв.м. У березні 2001 році ОСОБА_5 , спадкоємиця першої черги та ОСОБА_1 звернулися до Самбірської міської ради із заявою вх. №1226 від 30.03.2001 року прийняти в експлуатацію раніше проведені добудови, а саме за ОСОБА_1 сіни, тамбур, на місці гаражу магазин, а за ОСОБА_5 гараж, який є окремою спорудою на подвір`ї. Рішенням Самбірської міської ради прийнято в експлуатацію самовільно добудовані та реконструйовані будівлі, а також наступним рішенням затверджено ідеальні частки будинковолодіння АДРЕСА_1 та вирішено переоформити право власності відповідно: за ОСОБА_1 61/100 частин, за ОСОБА_4 39/100 частин, а земельну ділянку закріпити за кожним площею 389,5кв.м. (пункти 2, 3 рішення); 16.07.2010р. державним нотаріусом видано ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки від 39/100 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Однак при отриманні свідоцтва про право на спадщину їм не було відомо, що у 2003 були прийнятті рішення виконавчим комітетом Самбірської міської ради від 01.07.2003 і 29.12.2003 про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 та померлому ОСОБА_4 та наявність Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №001491 від 03.09.2004. Такі документи були відсутні в матеріалах спадкової справи і цю обставину встановлено в рішенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/409/22 і доказуванню не підлягає. Надалі після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3 їх частки успадкував ОСОБА_2 відповідач по справі, котрий прийняв спадщину, але не оформив свідоцтво на спадщину, оскільки між сторонами з 2021 року існував спір щодо права користування земельною ділянкою, та було подано позов до суду про визнання рішень і державного акта на землю недійсними.

Враховуючи вище зазначене, у матеріалах позовної заяви відсутній висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, тому здійснити поділ без такого висновку є неможливим, також заперечив проти стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000грн, оскільки сума заявлена до стягнення не співрозмірна з доходами відповідача.

Позивач подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що між сторонами не було і немає на даний час будь-яких неузгоджень чи суперечок в частині визначення порядку користування приміщеннями будинку, та у відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не спростував вказані доводи позовної заяви, тобто фактично визнає їх; у позивача наявні належні правовстановлюючі документи на її частку в спільній частковій власності на житловий будинок та земельну ділянку; правомірність рішень Самбірської міської ради про передачу позивачу об`єктів нерухомого майна, зокрема земельної ділянки було предметом розгляду у суді, та залишені в силі, а тому позивач позбавлена обов`язку повторно доказувати їх правомірність.

У ході судового провадження позивачем замовлено комплексну судову будівельно-технічну, оціночно-будівельну та земельно-технічну експертизу, за результатами якої згідно Висновку №06/12/24, враховуючи порядок користування, що склався між співвласниками житлового будинку судовим експертом запропоновано один варіант виділу частки ОСОБА_1 з відхиленням від розміру її ідеальної частки 61/100 із даного будинку (а. с. 39-40), а також три можливі варіанти виділу частки земельної ділянки ОСОБА_1 в розмірі 61/100, що становить 0,0484га з врахуванням порядку користування, що склався між співвласниками (а. с. 41-42).

У судовому засіданні позивач та її представник-адвокат Рісна Ю.Б. уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, та виділити їй частину житлового будинку згідно проведеної експертизи та частину земельної ділянки згідно другого варіанту поділу.

Відповідач та його представник-адвокат Чорнейко О.І. позов у частині виділення позивачу частки у житловому будинку визнали, щодо виділення позивачу частини земельної ділянки, то жодний варіант поділу згідно висновку експерта не підтримали, нічим таку позицію не мотивувавши; адвокат Чорнейко О.І. прийнятним вважала другий варіант поділу за умови змістити точку №24 за представленою схемою розподілу земельної ділянки, виконаної ФОП ОСОБА_7 2025 рік зі змінами, на 57см по стіні будинку.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Згідно ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Тому до ухвалення судового рішення судом роз`яснено наслідки відповідної процесуальної дії.

Судом також установлено, що згідно рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 лютого 2023 року п. 2 рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 22 травня 2001 року №203 «Про прийняття в експлуатацію гаражу, добудованої до будинку веранди, переобладнання гаражу в магазин»; п. 1, п. 4 рішення виконавчого комітету Самбірської міської ради від 21 червня 2001 року №260 «Про затвердження ідеальних часток, переоформлення прав власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , відкриття нових господарських номерів і закріплення земельних ділянок»; свідоцтво про право власності на житловий будинок серія НОМЕР_1 , видане 18.09.2001 року виконкомом Самбірської міської ради ОСОБА_1 щодо належності їй 61/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності на житловий будинок серія НОМЕР_2 , видане 13.08.2001 року виконкомом Самбірської міської ради щодо належності ОСОБА_4 39/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 ; п.1.3 рішення Самбірської міської ради Львівської області 9-ої сесії 4-го скликання від 1 липня 2003 року №39 «Про передачу і надання у власність та оренду земельних ділянок», яким передано та надано безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 площею 793кв.м. (600кв.м. та 193кв.м. із земель запасу міськземфонду), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) у спільну сумісну власність; п. 2 рішення Самбірської міської ради Львівської області 13-ої сесії 4-го скликання від 29 грудня 2003 року №37 «Про часткове доповнення рішення міської ради «Про передачу і надання у власність оренду земельних ділянок», яким доповнено п. 1.3 рішення міської ради від 1 липня 2003 року №39 і передано у власність земельну ділянку ОСОБА_1 - 61/100, ОСОБА_4 - 39/100 (спільна часткова власність) по АДРЕСА_1 площею -793кв.м. (600кв.м. та 193кв.м. із земель запасу міськземфонду), для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №001491, виданий 3 вересня 2004 року ОСОБА_1 на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , - залишені в силі.

Крім того рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 листопада 2025 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 визнано власником 39/100 частин земельної ділянки площею 0,0793га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4610900000:04:070:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - а тому обставини встановлені у цих цивільних справах доказуванню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Оскільки як установлено судом визнання стороною відповідача позову не суперечить закону та із поданих позивачем даних не встановлено підстав, що порушують права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 або інших осіб; позивач звернулася до суду із таким спором, бо іншого порядку поділу житлового будинку та земельної ділянки немає і такий є законним на підставі наведених вище норм і наявних у справі документальних доказів, а тому такий позов слід задовольнити, та поділити житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 122,1кв.м. згідно другого варіанту запропонованого експертом, а також поділити земельну ділянку із кадастровим номером 4610900000:04:070:0015 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0793га також згідно другого варіанту висновку експерта; відповідно припинити спільну часткову власність та визнати за сторонами право власності на вказані об`єкти нерухомого майна у виділених їм частках.

Водночас суд констатує, що нічим не обґрунтоване і жодним чином не мотивоване порушене питання представником відповідача адвокатом Чорнейко О.І., що згідно висновку експерта не враховано, що належна позивачу частина будинку в результаті поділу знаходитиметься на частині земельної ділянки відповідача, - цілком не заслуговує увазі, оскільки тоді з позиції позивача можна стверджувати навпаки, що земельна ділянка відповідача заходить на тих 57 сантиметрів частини будинку позивача. На переконання суду представник-адвокат виключно самостійно породжує надуманий собі новий і безпідставний спір між сторонами про зміщення лінії (точки) розподілу землі, про допущену помилку експертом у схемі розподілу по лінії створу між точками 24 і 25, заводить мову про якусь нову фінансову компенсацію за землю. Вказане питання у судовому засіданні чітко спростувала позивач ОСОБА_1 , котра зазначила, що експертом все вірно намальовано, зміщення лінії землі по межі будинку є фактично на сантиметрів сорок, але при цьому є лише зміщена точка по межі будинку і земельної ділянки, і нічого на нічому не знаходиться як говорить адвокат, чи щось на щось налягає; таким чином як намальовано у жодний спосіб не зачіпає, ані не порушує інтересів будь-кого із сторін. Тому суд погоджується із позицією сторони позивача та не вбачає жодних порушень прав, свобод чи інтересів як позивача, так і відповідача; а надана адвокатом складена спеціалістом Схема розподілу земельної ділянки, що виконана ФОП ОСОБА_7 2025 рік зі змінами про нібито зміщену точку на 57см по стіні будинку, - не може бути взята до уваги судом, оскільки напротивагу Висновку експерта не є доказом, а також стороною отримана та подається не в процесуальний спосіб.

Крім наведеного суд звертає увагу, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому не вправі з власної ініціативи захищати інтереси. Відтак, судом із позиції представника-адвоката Чорнейко О.І. не з`ясовано, які реально права довірителя можуть бути порушені позивачем, ким саме, у який спосіб, а також те, чи є метою заява адвоката про якість розбіжності в інтересах відповідача ОСОБА_2 захист (відновлення) прав довірителя і законних інтересів і чи можливо при обраному нею способі захисту відновити (захистити) його права.

За змістом ст. 19 Конституції України способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, тобто суд може прийняти лише таке рішення, можливість ухвалення якого передбачена законодавством. Способи захисту прав мають бути встановлені законом або випливати із його положень чи бути передбачені договором, - про що вище було зазначено. При цьому можливість пред`явлення конкретних позовних вимог та прохання про застосування конкретного способу захисту порушеного права в тих чи інших правовідносинах має бути передбачена законодавством, тобто юридично можливою.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поділити житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 122,1кв.м. та виділити в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_1 61/100 частини житлового будинку «А-1» (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами) з утворенням блокованого житлового будинку, який складається з наступних приміщень: 1-1 - коридор площею 14,3м.кв.; 1-2 - коридор площею 4,6м.кв.; 1-3 - сан. вузол площею 5,9м.кв.; 1-4 - кухня площею 11,0м.кв.; 1-9 - кімната (спальна) площею 10,2м.кв.; 1-10 - кімната площею 8,7м.кв.; 1-11 - кімната (загальна) площею 20,2м.кв. Загальна площа становить - 74,9м.кв. і до цієї групи приміщень належить частина горища по лінії виділу приміщень першого поверху 1-ї групи, підвальне приміщення розташоване під приміщеннями 1-11 та 1-4, а також частина підвального приміщення площею 8,3м.кв.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , - у складі приміщень: 1-1 - коридор площею 14,3м.кв.; 1-2 - коридор площею 4,6м.кв.; 1-3 - сан. вузол площею 5,9м.кв.; 1-4-кухня площею 11,0м.кв.; 1-9 - кімната (спальна)площею 10,2м.кв.; 1-10 - кімната площею 8,7м.кв.; 1-11 - кімната (загальна) площею 20,2м.кв., - загальною площею 74,9м.кв.; з належністю частини горища по лінії виділу приміщень першого поверху 1-ї групи, підвального приміщення розташованого під приміщеннями 1-11 та 1-4, також частини підвального приміщення площею 8,3м.кв.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 61/100 частини житлового будинку «А-1» (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі в особисту приватну власність ОСОБА_2 39/100 частини житлового будинку «А-1» (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами) з утворенням блокованого житлового будинку, який складається з наступних приміщень: 1-5 - кімната (спальна) площею 19,8м.кв.; 1-6 - кімната (загальна) площею 18,2м.кв.; 1-7-коридор площею 8,9м.кв.; 1-8 - кладова площею 0,3м.кв. Загальна площа становить - 47,2м.кв. і до цієї групи приміщень належить частина горища над цими приміщеннями, а також частина підвального приміщення площею 0,6м.кв.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , у складі приміщень: 1-5 - кімната (спальна) площею 19,8м.кв.; 1-6 - кімната (загальна) площею 18,2м.кв.; 1-7 - коридор площею 8,9м.кв.; 1-8 - кладова площею 0,3м.кв., - загальною площею 47,2м.кв.; з належністю частини горища над цими приміщеннями та належністю частини підвального приміщення площею 0,6м.кв.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 39/100 частини житлового будинку «А-1» (будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Поділити земельну ділянку із кадастровим номером 4610900000:04:070:0015 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0.0793га та виділити в натурі в особисту приватну власність:

-ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0484га згідно запропонованого судовим експертом другого варіанту поділу з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 2.98м.п.; 8,76м.п.; 4,28м.п.; 3,39м.п.; 23,10м.п.; 20,64м.п.; 13,55м.п.; 6,21м.п.; 2,19м.п.; 1,43м.п.; 4,75м.п.; 1,76м.п.; 0,21м.п.; 1,03м.п.; 4.31м.п.; 0.67м.п.; 6.22м.п.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0484га, припинивши право спільної часткової власності на 61/100 частини земельної ділянки з кадастровим номером 4610900000:04:070:0015 загальною площею 0.0793га.

-ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0309га згідно запропонованого судовим експертом другого варіанту поділу з наступними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки: 1.08м.п.; 13,34м.п.; 1,46м.п.; 6,22м.п.; 0,67м.п.; 4,31м.п.; 1,03м.п.; 0,21м.п.; 1,76м.п.; 4,75м.п.; 1,43м.п.; 2,19м.п.; 6,21м.п.; 13,55м.п.; 4,91м.п.; 3,84м.п.; 5,81м.п.; 18,82м.п.; 1,81м.п.; 0,73м.п.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0309га, припинивши право спільної часткової власності на 39/100 частини земельної ділянки з кадастровим номером 4610900000:04:070:0015 загальною площею 0.0793га.

Стягнути на користь ОСОБА_2 суму компенсації в рахунок відшкодування вартості різниці між ідеальними частками співвласників у розмірі 18819(вісімнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять)грн., яка внесена ОСОБА_1 на депозитний рахунок 27.06.25р. отримувачу ТУ ДСА України в Львівській області у справі №452/2623/24 (а. с. 141).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати: судовий збір 1211,2грн. та за проведення судової експертизи 28000грн., ВСЬОГО: 29211,2(двадцять дев`ять тисяч двісті одинадцять гривень 20коп)гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 25 лютого 2026 року повного судового рішення.

Суддя