Ухвала суду № 134407514, 23.02.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1484/26

Провадження №: 2/755/2939/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"23" лютого 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання виконання мирової угоди, стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання виконання мирової угоди, стягнення грошових коштів.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із частиною четвертою статті177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від

08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.

Позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 містить вимогу про:

1)Зобов`язати ОСОБА_3 виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2009 року по справі № 2-3060/09;

2)Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 41 000,00 доларів США

Таким чином, позивачами заявлено самостійну вимогу немайнового характеру про зобов`язання вчинити дії та самостійну вимогу немайнового характеру про стягнення грошових коштів.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при поданні позовної заяви, що містить вимогу немайнового характеру сума, що підлягає сплаті, становить 1 331,20 грн.

Підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

На виконання вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачем визначено ціну позову 1 695 760,00 грн.

З огляду на викладене, сума судового збору за вимоги майнового характеру, що підлягала сплаті позивачем у відсотковому співвідношенні до зазначеної позивачем ціни позову становить 16 640,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті позивачами при зверненні до Дніпровського районного суду міста Києва з вказаним позовом складає 17 971,20 грн.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Поряд з цим суд звертає увагу позивачів, що згідно з частиною шостою статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

До позовної заяви долучено квитанцію від 22 серпня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 15 140,00 грн, платник - ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачам слід надати докази сплати кожним із позивачів судового збору за вимоги немайнового та майнового характеру, а саме окремі платіжні документи про сплату кожним із позивачів.

Суд також звертаєу вагу позивачів на таке.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про судовий збір» між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України укладено

26 серпня 2015 року угоду, за якою оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС», що забезпечило централізоване отримання виписок з Державної казначейської служби України з автоматичним приєднанням до них відомостей про сплату та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України при реєстрації платіжного документа в суді.

Разом з тим, станом на час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 15 140,00 грн, який сплачено відповідно до платіжної інструкції від 22 серпня 2025 року, до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, що встановлено перевіркою через комп`ютерну програму документообігу суду «Д-3».

Отже, копія платіжної інструкції від 22 серпня 2025 року не може бути належним та допустимим доказом сплати судового збору у розмірі 15 140,00 грн.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.

Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі

№ 757/17452/21-ц, від 24 листопада 2023 року по справі № 334/5481/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 2-814/10, від 30 квітня 2025 року по справі № 754/6846/24.

Таким чином, позивачу слід подати відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про зарахування судового збору в сумі 15 140,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 22 серпня 2025 року або інший документ про сплату судового збору.

Суд також враховує, що до матеріалів позову долучено заяву (інформаційне повідомлення) адвокат Іванова В.В. від 23 січня 2026 року, у якому він зазначає, що оригінал квитанції про сплату судового збору за немайнову вимогу на суму 1 200,00 гривень знаходиться в матеріалах справи № 755/16354/25.

Заява від 23 січня 2026 року не містить інформації про реквізити такого платіжного документа, особу-платника, сплачену суму, тощо, що унеможливлює перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас, суд звертає увагу позивачів, що за повторно подану позовну заяву судовий збір сплачується на загальних підставах. Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від

05 лютого 2024 року по справі № 759/1911/19.

Слід також зазначити, що позивач не позбавлений можливості виготовити копію відповідного платіжного документа з матеріалів цивільної справи № 755/16354/25 або отримати його дублікат в установі банку за реквізитами такого платіжного документа.

Водночас, як уже зазначалося раніше, сума судового збору, що підлягала сплаті позивачами при зверненні до Дніпровського районного суду міста Києва з вказаним позовом складає 17 971,20 грн. Обрахований судом розмір судового збору перевищує суму, про сплату якої зазначають позивачі.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини дев`ятої статті 185 ЦПК України встановлено, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання виконання мирової угоди, стягнення грошових коштів - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова