Рішення № 134406425, 26.02.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/6449/25

Провадження № 2/539/440/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Овчаренко О.Л., за участі секретаря Ковтун І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лубни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №4053162 від 25.04.2021 у розмірі 16400,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.04.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено Договір № 4053162. На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договором встановлено: сума кредиту (загальний розмір) 5000,00 грн.; строк кредиту - 30 днів; проценти у вигляді стандартної процентної ставки - 1,90 % в день (застосовується у межах строку кредиту). 21.01.2022 було укладено договір № ФК 21-01_22 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4053162. 01.08.2025 було укладено договір № 01-08_25 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4053162. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4053162. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. Загальний розмір заборгованості за Договором №4053162 від 25.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 16400,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 11400,00 грн.

22.12.2025 судом постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки не повідомив, неподання відповідачем відзиву на позов, згоду представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення у даній справі, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №4053162 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Положеннями п. 1.3., п. 1.4. Договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 5 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 30 днів.

Згідно п. 1.5. Договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору. Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка - 0,01% в день (застосовується відповідно до умов зазначених в пп. 1.5.1. Договору).

Відповідно до п. 1.7. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 693,50% річних; за зниженою ставкою - 3,65% річних.

Згідно п. 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 7 850,00 грн.; за зниженою ставкою - 5 015,00 грн.

З п. 2.1. Договору вбачається, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (п.п. 4.3.1. - 4.3.2.) договору.

Сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2. - 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (пп. 4.3.1. Договору).

Положеннями пп. 4.3.2. Договору передбачено, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п. 4.3.1. договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2. договору.

Договір та інші супутні документи підписано відповідачем 25.04.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M891513.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором №4053162, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих.№7/17461від 10.11.2025 та інформацією ТОВ «АВЕНТУС Україна» вих.№10970/25-Е від 11.11.2025 (дата 25.04.2021; сума - 5000,00 грн.; номер карти НОМЕР_1 ).

Строк повернення грошових коштів за кредитним договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

21.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) укладено договір факторингу №ФК21-01/22, відповідно до умов якого фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за основними зобов`язаннями в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №ФК 21-01/22 від 21.01.2022 ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4053162 у загальному розмірі 16400,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 11400,00 грн.

Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №ФК 21-01/22 від 21.01.2022 та платіжною інструкцією №158 від 21.01.2022, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

01.08.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (клієнт) укладено договір факторингу №01-08/25, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору за плату, а фактор приймає належні клієнту права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (портфелі заборгованості).

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №01-08/25 від 01.08.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4053162 у загальному розмірі 16400,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 11400,00 грн.

Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №01-08/25 від 01.08.2025 та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0542450000 від 01.08.2025, що свідчить про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню та правових підстав стягнення заборгованості за цим договором слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З картки обліку договору (розрахунок заборгованості) №4053162 від 25.04.2021 загальна заборгованість відповідача складає 16400,00 грн., з яких: заборгованість за тілом 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 11400,00 грн.

Доказів виконання умов договору та погашення заборгованості повністю або частково відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0584870067 від 04.12.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2422,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення правничої допомоги.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Представником позивача було наданоДоговір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», Заявку на надання юридичної допомоги №2127 від 01.10.2025 та Витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

Згідно з п.1.1. Договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами в заявці на надання юридичної допомоги, яка є невід`ємним додатком до цього договору.

У Заявці про надання юридичної допомоги №2127 від 01.10.2025 та Витязі з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 вказано, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №4053162: надання усної консультації 3000,00 грн. (2 години); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6000,00 грн. (2 години).

На думку суду, всі вищезазначені роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи та невисоку ціну позову. Пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 3000,00 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 3000,00 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №4053162 від 25.04.2021 у загальному розмірі 16400,00 грн. (шістнадцять тисяч чотириста гривень), з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень); заборгованість за нарахованими процентами 11400,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Л. Овчаренко