Ухвала суду № 134405926, 26.02.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1322/25

номер провадження 2/546/242/26

УХВАЛА

26 лютого 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді від 07 січня 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначене судове засідання на 03 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки Голуба Володимира Володимировича про продовження строку для подання відзиву, відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишено без розгляду.

У судове засідання 26 лютого 2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а. с. 76, 77), до позову подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а, с. 53).

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судове засідання 26 лютого 2026 року не з`явився, надіслав до суду заяву про врахування при винесенні рішення висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду, у якій, зокрема посилався на те, що відповідач ставить під сумнів надані позивачем копії документів щодо їх відповідності оригіналам. При цьому представник відповідачки посилався на висновки Конституційного Суду України щодо захисту прав споживача, які викладені у рішеннях від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, від 11 листопада 2011 року №15-рп/2011, від 11 липня 2013 року №1-12/2013. Звертав увагу, що порядок укладення Договору №1315572 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.11.2023 суперечить чинному законодавству а тому є нікчемним. Зазначав, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Про це зазначено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №674/461/16-ц.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 674/461/16-ц роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Також представник відповідачки посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19, у яких вказано, що суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 указано, що Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Правові висновки щодо необхідності дослідження оригіналу та самостійної перевірки судом наявності на оригіналу електронного документа електронних цифрових підписів викладені у поставові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №755/1549/22.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 суд зробив такі висновки: можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Посилаючись на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, представник відповідачки просив при винесенні рішення у даній справі врахувати постанови Верховного Суду та відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, судове засідання просив проводити за відсутності відповідачки та її представника (а. с. 102 109).

У зв`язку з вищевикладеним, суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема заяву представника відповідачки, зазначає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23, на яку звертав увагу представник відповідачки, зокрема указано, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Як установлено зі змісту позовної заяви та копії кредитного договору відповідачка підписала електронний договір за допомогою одноразового ідентифікатора №К326.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ураховуючи, що сторона відповідача ставить під сумнів відповідність паперової копії електронних доказів оригіналам указаних доказів, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23, суд вважає за доцільне витребувати з власної ініціативиу позивача наступну інформацію:

чи направлявся примірник електронного кредитного договору з додатками до нього відповідачці ОСОБА_1 на зазначену нею електронну адресу або на її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі позивача;

якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо);

чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачці в односторонньому порядку без її згоди.

Крім того, враховуючи те, що позивачем було направлено до суду копію кредитного договору у вигляді ПДФ-файлу, який не є оригіналом кредитного договору, суд вважає за доцільне (за наявності технічної можливості) витребувати у позивача оригінал електронного кредитного договору з додатками до нього з електронним підписом відповідачки ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

На підставі викладеного, керуючись статтями 76, 81, 95, 100, 258-260 ЦПК України, суд

постановив:

Витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» інформацію:

чи направлявся примірник Договору №3328029 про нaдaння коштів на умовах cпoживчoгo кредиту від 15.12.2022 з додатками до нього відповідачці ОСОБА_1 на зазначену нею електронну адресу або на її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі позивача;

якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо);

чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачці в односторонньому порядку без її згоди.

Витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (за наявності технічної можливості) оригінал електронного кредитного договору з додатками до нього, який містить електронний підпис відповідачки ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відкласти судове засідання на 08 годину 30 хвилин 24 березня 2026 року.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Зіненко