Ухвала суду № 134404189, 26.02.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/50/26

Провадження № 2/931/136/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2026 р. селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

26.01.2026 року ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулось в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором кредиту № 479533675 в розмірі 19070,80 грн, судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 03.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

17.02.2026 року від відповідача надійшло клопотання, у якому остання просить закрити провадження у справі, оскільки нею сплачено борг по договору № 479533675 повністю, згідно з квитанцією № 604662334485 від 15.02.2026 року.

18.02.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній підтвердив сплату відповідачем заборгованості у розмірі 19070,80 грн, яка є предметом позову, у повному обсязі після відкриття провадження у даній справі. Разом з тим, зазначив про відмову ОСОБА_1 від сплати понесених витрат, а саме судового збору та витрат на правничу допомогу. Просить врахувати даний факт при розгляді справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 118). Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у відсутності позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася також, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 125), 17.02.2026 року від відповідача через Електронний суд надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку зі сплатою нею боргу (а.с 123).

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановено, що 30.01.2022 року між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 479533675 (далі договір) у формі електронного документа, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 13000 грн, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги , за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 479533675.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 479533675.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 року за договором факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19070,80 грн.

Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 479533675 на суму 19070,80 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення наданого їй кредиту в строки, передбачені кредитним договором, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Від відповідачки надійшло клопотання, про закриття провадження у справі, у зв`язку зі сплатою нею боргу по договору № 479533675 повністю. На підтвердження сплати боргу за кредитним договором № 479533675 відповідач надала: квитанцію № 604662334485 від 15.02.2026 року на суму 19070,80 грн (а.с. 124).

Крім того, факт сплати ОСОБА_1 вказаної заборгованості перед позивачем підтверджується представником позивача ОСОБА_2 у відповіді на відзив.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі, надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді ідентичного спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (див. пункти 4.14, 4.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19)).

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (див. пункт 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року (провадження № 12-186звг19); постанова Верховного Суду у складі суддів від 20 вересня 2021 року об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21); пункти 7.17, 7.21-7.23 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23).

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (див. постанову Верховного Суду від 20 вересня 2021 у справі № 638/3792/20).

Перевіривши надані відповідачкою квитанції про сплату боргу та повноваження представника позивача, судом встановлено, що на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_1 , що є предметом спору в цій справі, сплачена на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" повністю, отже провадження в справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно суд роз`яснює позивачу правові наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст.256 ЦПК України, якими є недопущення повторного звернення до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання про повернення судового збору врегульовано у статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема: закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається з матеріалів справи, судом закрито провадження у справі, разом з тим при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (платіжна інструкція від 23.01.2026 № 34336, а.с. 9), представник позивача у відповіді на відзив просив врахувати відсутність оплати відповідачем вказаної суми судового збору та вирішити питання розподілу судових витрат, відтак, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року №20/08/25-01, укладений із адвокатським бюро «Соломко та партнери» та додаткову угоду до нього, акт прийому передачі наданих послуг, з якого вбачається види юридичних послуг, наданих позивачу, та їх вартість, а саме: складання позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів справи - 1000 грн, підготовка адвокатського запиту - 500 грн, підготовка та подача клопотання 500 грн, всього на суму 7000 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача - адвоката Соломко О.В., довіреність (а.с. 83-88).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що провадження у цій справі відкрито у спрощеному провадженні, без участі представника позивача у судовому засіданні, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції, тим більше для адвоката, який є представником ТОВ "Фінансова компанія "Ейс".

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3500 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг і вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 247, 255, 256, 260 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі № 931/50/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 23.01.2026 № 34336.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13) 3500 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання нею копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна